Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №640/18397/22 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Справа№640/18397/22

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78.

В обґрунтування адміністративного позову стороною позивача зазначено, що 14 вересня 2022 року комісією у складі заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , офіцера відділення морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_3 , тимчасово виконуючого обов`язки юрисконсульта юридичної служби військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли неправомірній виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини, а також встановлення ступеня вини кожного військовослужбовця.

За результатам даного службового розслідування на позивача були покладені збитки державі за самовільне залишення військової частини військовослужбовцями в наступному розмірі: 115 872,38 гривень за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_5 ; 125 872,38 гривень за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_6 ; 101 656,86 гривень за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_7 .

Сторона позивача вважає, що службове розслідування було проведено із значними порушенням процедури без ознайомлення позивача із результатами розслідування, без надання позивачем пояснень та пояснень інших сторін та з порушенням принципу об`єктивності. За результатами службового розслідування не було встановлено конкретно обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни. Не було встановлено відповідно до посадових обов`язків та посадової інструкції причино-наслідковий між діями посадової особи та завданими збитками.

Службове розслідування було проведено неправомочним складом комісії так, до комісії на проведення службового розслідування був включений т.в.о. юрисконсульта, який упереджено перевіряв накази на призначення на розслідування, на результати розслідування, брав участь у розслідуванні. Водночас відповідно до статей 99, 100 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не передбачено право на проведення та обов`язок проведення службових розслідувань помічником командира з правової роботи. Крім того, т.в.о. юрисконсульта є молодшим сержантом, а відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Тобто, т.в.о. юрисконсульта не мав права проводити дане службове розслідування відносно офіцера.

Також, матеріалами службового розслідування не було доведено повністю вину військовослужбовця. В акті службового розслідування не було вказано причино-наслідкові зв`язки між наявними проблемами та службовою діяльністю позивача. Не було враховано те, що позивач фактично не перебував на цій посаді та не приймав цю посаду, не було враховано відсутність ознайомлення позивача під підпис з керівними документами. Крім того, не було доведено до позивача посадову інструкцію та посадові обов`язки під підпис.

Формулювання в наказі «..за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям..» не відповідає загальним вимогам, встановленим чинним законодавством – зокрема, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, - приписом ч.3 п.35 Статуту встановлено, що наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Сторона позивача зазначила, що фактичні обставини відомі військовослужбовцям ОСОБА_6 (тел. НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (тел. НОМЕР_4 ), які у разі залучення їх судом у якості свідків (ст. 65, ч. 1 ст. 91 КАС України), можуть надати показання про відомі їм обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 91 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КАС України, свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

Клопотання про виклик свідків у розумінні ст. 91 КАС України стороною позивача не заявлено.

Також стороною позивача зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 45 000,00 грн, детальний розрахунок витрат, договір про надання правничої допомоги та квитанцію про їх сплату буде надано до суду в судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18397/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також витребувано у відповідача належним чином завірені матеріали службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” (далі – Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/18397/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.

10 березня 2025 року ухвалою суду адміністративну справу № 640/18397/22 прийнято до провадження.

Поряд із цим, суд установив, що відповідач матеріали службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78, витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2022, до суду не надав.

Вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2022 станом на 10 березня 2025 року виконано не було.

Також, у позовній заяві було заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78, матеріалів службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78, рапорту на прийняття посади командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 та письмові пояснення про відсутність такого рапорту.

Відтак, 10 березня 2025 року суд своєю ухвалою задовольнив клопотання позивача про витребування доказів в адміністративній справі та витребував у Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії: наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78; матеріалів службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78; рапорту на прийняття посади командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 та письмові пояснення про відсутність такого рапорту.

23 березня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22 травня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов лист від 11 травня 2025 року № 632/24/605, яким повідомлено, що 14 жовтня 2022 року відповідно до наказу командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України від 02.08.2022 № 252/ДСК військова частина НОМЕР_2 розформована, її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник розформованої військової частини НОМЕР_2 , витребуваними судом документами не володіє, жодних документів відносно вказаного військовослужбовця до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 не надходило. Для отримання документів необхідно звертатися до Галузевого архіву Міністерства оборони України (м. Київ).

23 травня 2025 року ухвалою суду замінено відповідача у справі № 640/18397/22 з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

23 травня 2025 року ухвалою суду витребувано у Галузевого архіву Міністерства оборони України (м. Київ) належним чином засвідчені копії: наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78; матеріалів службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78; рапорту на прийняття посади командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

10 червня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 була розформована у другому півріччі 2022 року (30.09.2022). Правонаступником було визначено військову частину НОМЕР_1 . Під час роботи по розформуванню військової частини НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 участі у роботі комісії не приймала, до роботи комісії не залучалась, жодних документів відносно військовослужбовця ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 не надходило. В зв`язку з цим, у військової частини НОМЕР_1 фактично відсутні документи службового розслідування проведеного стосовно ОСОБА_1 . Також, відсутні будь-які інші документи, які стосуються цього розслідування в тому числі фінансові документи, які підтверджують факти викладені в службовому розслідуванні, а також фінансові документи які підтверджують утримання з позивача грошових коштів.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 2 Акта службового розслідування за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини від 14.09.2022, встановлено наступне: «внаслідок невчасного повідомлення про факти самовільного залишення військової частини військовослужбовцями та відсутності проведення вечірніх повірок, ранкових оглядів, відсутності Книг обліку особового складу та слабкий контроль, було невчасно зупинено виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які здійснили самовільне залишення військової частини».

Відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) зобов`язаний: проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігати надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Відповідно до п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018, Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до п. 4 Акта службового розслідування за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини від 14.09.2022 встановлено: Вина військовослужбовців полягає у бездіяльності. Причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення є відсутність військової дисципліни у безпосередніх командирів (начальників) військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини.

Отже, в даному випадку службовим розслідуванням встановлено, що командир роти спеціального призначення № 3 загону спеціального призначення № 3 ОСОБА_1 порушив військову дисципліну, а саме своєчасно не повідомив старшого командира (начальника) про факт самовільного залишення військової частини особовим складом, що призвело до неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення.

Щодо доводів позивача, що службове розслідування проведено неправомочним складом комісії, відповідач зазначив, що відповідно до п. 5, 6 розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом МОУ № 608 від 21.11.2017 Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов`язковими для виконання.

Відповідно до витягу з наказу № 196 від 14.09.2022, службове розслідування доручено провести комісії у складі голови комісії - заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_8 , члена комісії - офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_9 , члена комісії - тимчасово виконуючого обов`язки юрисконсульта юридичної служби військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_10 .

Відповідно до п. 5, 6 розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом МОУ № 608 від 21.11.2017 до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Чинне законодавство не містить норми, яка б забороняла залучати до членів комісії військовослужбовців сержантського складу. Керівництвом комісії по проведенню службового розслідуванню здійснювалось особою з офіцерським званням — заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_11 .

Згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 1380.2019.000616, у якій судом касаційної інструкції зазначено, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких пояснень не перешкоджає проведенню судового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Позивач у позовній заяві вказує: «Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Так, матеріалами службового розслідування не було доведено повністю вину військовослужбовця. В акті службового розслідування не було вказано причино-наслідкові зв`язки між наявними проблемами та моєю службовою діяльністю. Не було враховано те, що Позивач фактично не перебував на цій посаді та не приймав цю посаду, не було враховано відсутність ознайомлення Позивача під підпис з керівними документами. Крім того, не було доведено до Позивача посадову інструкцію та посадові обоє ’язки під підпис».

Як вказано вище службовим розслідуванням встановлено, що командир роти спеціального призначення № 3 загону спеціального призначення № 3 ОСОБА_1 порушив військову дисципліну, а саме своєчасно не повідомив старшого командира (начальника) про факт самовільного залишення військової частини особовим складом, що призвело до неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення. Отже службовим розслідуванням встановлено причинний зв`язок між бездіяльністю позивача, що призвело до неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини.

Відповідач вказує, що посилання позивача, що він не перебував на цій посаді та не приймав цю посаду не підтверджуються доказами по справі.

Щодо доводів позивача, що його не було ознайомлено під підпис з керівними документами, не було доведено до позивача посадову інструкцію та посадові обов`язки під підпис, відповідач зазначив, що з якими саме керівними документами позивача не ознайомлено в позовній заяві не вказано. Посадові інструкції військовослужбовців не передбачені чинним законодавством. Військовослужбовці керуються Статутом внутрішньої служби ЗСУ, у вступі якого зазначено: «Цей статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями».

Відповідач зазначає, що відповідно до висновку сформованого у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, водночас, позивачем не надано жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідуванням фактів, оскільки позивач фактично посилається на допущення процедурних порушень. Однак такі посилання є необґрунтованими з підстав викладених вище.

16 червня 2025 року від Галузевого архіву Міністерства оборони України до суду надійшла архівна довідка, згідно якої на зберіганні в ГДА Міноборони знаходиться ліквідаційний акт військової частини НОМЕР_2 , в якому значиться, що документи (витяги, акти, довідки, пояснювальні записки) службових розслідувань були передані згідно Акту приймання-передачі справ (документів), термін зберігання яких становить від 1 до 10 років, від військової частини НОМЕР_2 , що розформовується, до військової частини НОМЕР_1 , документи якої за запитуваний період на зберігання до ГДА Міноборони не надходили. Рапорт на прийняття посади командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення № 3 ОСОБА_1 на зберігання до ГДА Міноборони не надходив.

09 квітня 2026 року ухвалою суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78; рапорту на прийняття посади командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 та попереджено відповідача про застосування заходів процесуального примусу, що встановлені ст. 149 КАС України, у випадку ухилення від виконання даної ухвали.

13.04.2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду, згідно яких до військової частини НОМЕР_1 від військової частини НОМЕР_2 було передано: справу б/н, том 6 Документи (витяги, акти, довідки, пояснювальні записки) службових розслідувань за період з 11 серпня 2022 року по 06 жовтня 2022 року на 222 аркушах, справі б/н, том 5 Документи (витяги, акти, довідки, пояснювальні записки) службових розслідувань за період з 28 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року на 251 аркушах. Згідно внутрішнього опису даних справ (копії додаються) матеріали службового розслідування відносно наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78 (про результати службового розслідування за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення) в переданих справах не містяться, а отже до військової частини НОМЕР_1 не передавались. Згідно Акта приймання-передачі справ (документів), термін зберігання яких становить від 1 до 10 років включно, з нетаємного діловодства військової частини НОМЕР_2 , що розформовується, до військової частини НОМЕР_1 (копія додається), рапорти особового складу, в тому числі рапорт на прийняття посади командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , до військової частини НОМЕР_1 не передавались. З огляду на вказане, у військовій частині НОМЕР_1 відсутні витребувані судом документи згідно ухвали від 09 квітня 2026 року.

21 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку строщеного позовного провадження за наявними матеріалами.

З 12 травня 2025 року по 19 травня 2025 року, 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці, з 22 жовтня 2025 року про 24 жовтня 2025 року суддя знаходився у додатковій відпустці, 21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні, з 30 грудня 2025 року по 07 січня 2026 року суддя знаходився у відпустці, 04-05 лютого 2026 року суддя знаходився у відпустці.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання; АДРЕСА_4 .

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 року № 196 «Про призначення службового розслідування за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення військово службовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини», з метою недопущення нанесення збитків Державному бюджету України, за фактами ймовірно неправомірного сплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та встановлення ступеню провини наказано: комісії у складі голови комісії – заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , члена комісії – офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 , члена комісії – тимчасово виконуючого обов`язки юрисконсульта юридичної служби військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_12 провести службове розслідування за даним фактом. Акт та матеріали службового розслідування подати на розгляд до 17:00 14 вересня 2022 року.

Пунктом 3 означеного наказу комісію під час службового розслідування зобов`язано з`ясувати: наявність чи відсутність події, з приводу якої призначено службове розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилась подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких причинили її вчиненню; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовців; конкретні неправомірні дії військовослужбовців, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовців і їх ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню.

Акт службового розслідування затверджено командиром Військової частини НОМЕР_2 14.09.2022 року (далі - Акт).

Пунктом 2 Акту визначено опис обставин вчиненого правопорушення: Внаслідок несвоєчасного повідомлення про факти самовільного залишення військової частини військовослужбовцями та відсутності проведення вечірніх повірок, ранкових оглядів, відсутності Книг обліку особового складу та слабкий контроль було невчасно зупинено виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які здійснили самовільне залишення військової частини

Пунктом 3 Акту визначено обставини та факти, що були установлені під час проведення службового розслідування: відповідно до облікових даних, наданих у формі довідки фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_2 , відносно неправомірно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення через відсутність відповідних рапортів були встановлені обсяги збитків нанесених відповідними командирами (начальниками), які не вжили передбачених заходів Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та відповідних керівних документів за фактом вчинення самовільного залишення військової частини. Відповідно до штатно-посадового списку були визначені командири (начальники), які вчинили бездіяльність, що призвела до неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення.

Пунктом 4 Акту визначено відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування: […] командир роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення № 3 молодший лейтенант ОСОБА_13 […].

Вина військовослужбовців: виходячи з матеріалами службового розслідування, вина військовослужбовців полягає у бездіяльності.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є відсутність військової дисципліни у безпосередніх командирів (начальників) військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини.

Згідно п. 5 Акту, ураховуючи вище викладене запропоновано: службове розслідування вважати завершеним; помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи – начальнику служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 утримати (відрахувати) з нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до встановленого ступеню вини наступні суми грошових коштів із грошового забезпечення: […] Утримати з командира роги спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 115 872,38 гривень, за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_15 .

Утримати з командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 125 872,38 гривень, за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_16 .

Утримати з командира роги спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 101 656,86 гривень, за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_17 […].

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (основної діяльності) від 14.09.2022 року № 78 «Про результати службового розслідування за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини», на підставі матеріалів проведення службового розслідування, з метою попередження правопорушень та притягнення до відповідальності винних наказано помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби відповідно до Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України і а деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260 утримати (відрахувати) з нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до встановленого ступеню вину наступні суми грошових коштів із грошового забезпечення:

[…]

Утримати з командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 115 872,38 гривень, за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_15 .

Утримати з командира роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 125 872,38 гривень, за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_16 .

Утримати з командира роги спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення №3 молодшого лейтенанта ОСОБА_14 101 656,86 гривень, за фактом самовільного залишення військової частини та неправомірного отримання грошового забезпечення ОСОБА_17 […].

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ураховуючи викладене, суд змушений констатувати, що інші докази, у тому числі матеріали службового розслідування, сторонами до суду не надані, а вчиненні судом дії направлені на збирання доказів не дали результату.

Відтак, розгляд справи здійснюється на підставі наявних матеріалів.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Статтею 172-11 КУпАП визначено, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.

Діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста сорока п`яти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Частиною 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України визначено, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення не виплачується: […] за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; […].

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Інструкція з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року № 604 (далі – Інструкція № 604 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни в структурних підрозділах Міністерства оборони України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, органах військового управління, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, установах, організаціях, підпорядкованих Міністерству оборони України, та державних підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, військових частинах, установах, організаціях, підпорядкованих Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Пунктом 2 Інструкції № 604 визначено, що терміни вживаються в таких значеннях:

військове адміністративне правопорушення - протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність військовослужбовця, за яку передбачено адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення;

військовослужбовець - особа, яка проходить військову службу;

донесення - інформація щодо надзвичайної ситуації, події, кримінального правопорушення, військового адміністративного правопорушення та адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, надана в усній або письмовій формі до вищого органу військового управління та відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Військова служба правопорядку);

доповідь - інформація щодо події, кримінального правопорушення, військового адміністративного правопорушення та адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, надана в усній, письмовій формі або по лінії оперативно-чергової служби безпосередньому начальнику;

кримінальне правопорушення - суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), передбачене Кримінальним кодексом України, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Пунктами 1-4, 21 Розділу ІІ «Механізм надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та вжиті заходи щодо усунення причин та умов їх скоєння (вчинення)» Інструкції № 604 визначено наступне.

За своєчасність та об`єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов`язків, у робочий час), що сталися у військових частинах, відповідають командири (начальники) військових частин.

Керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, командувачі видів, окремих родів (сил) Збройних Сил України, командири (начальники) органів військового управління та з`єднань відповідають за дотримання строків надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями, працівниками (під час виконання службових обов`язків (посадових інструкцій) у робочий час), що сталися у військових частинах, а також за повноту, об`єктивність проведення розслідувань за фактами подій і кримінальних правопорушень та вжиті попереджувальні заходи.

Командири (начальники) військових частин про кожний виявлений факт ненадання інформації про подію, кримінальне правопорушення, військове адміністративне правопорушення та адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначають службове розслідування, після завершення якого надають письмові доповіді за підпорядкованістю та до відповідного органу управління Військової служби правопорядку, зазначаючи вжиті заходи до службових осіб, які не надали доповідь.

Доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств - керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

Доповіді та донесення надаються:

негайно (протягом 15 хвилин) після отримання інформації про подію, кримінальне правопорушення, адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією,- усно (у доповіді мають зазначатися умовне найменування, пункт дислокації та підпорядкованість військової частини, дата і час скоєння правопорушення, стислий зміст, обставини та місце скоєння (вчинення), ким виявлено правопорушення, заподіяні матеріальні збитки, загибель, поранення людей, демографічні дані учасників, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові командира військової частини, номери телефонів для уточнення інформації);

про обставини вчинення події, кримінального правопорушення - за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції,- письмово протягом доби з моменту надання усної доповіді про подію, кримінальне правопорушення, адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. У разі вчинення військового адміністративного правопорушення завірена копія протоколу про військове адміністративне правопорушення протягом 5 діб надсилається до органу управління Військової служби правопорядку та до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

У разі скоєння підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення командир (начальник) військової частини протягом робочого дня письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.

Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової військової служби, його нез`явлення вчасно зі звільнення в розташування військової частини, у разі призначення або переведення до іншого місця служби, нез`явлення з відрядження, відпустки або закладу охорони здоров`я командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно (негайно протягом 15 хвилин) - з моменту встановлення факту самовільного залишення частини, а протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді - письмово.

Пунктами 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджено Законом України

«Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі – Дисциплінарний Статут).

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Пунтами 1-2, 7 Дисциплінарного Статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

Згілно п. 48 Дисциплінарного Статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Водночас, п.п. 83-88, 91 Дисциплінарного Статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.

Дослідивши акт службового розслідування та Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (основної діяльності) від 14.09.2022 року № 78 «Про результати службового розслідування за фактом ймовірно неправомірно сплаченого грошового забезпечення військовослужбовцям, які вчинили самовільне залишення військової частини» суд дійшов висновку, що сторони дійшли помилкового висновку щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки до позивача не застосовано жодного виду дисциплінарних стягнень, визначених ст. 48 Дисциплінарного Статуту, водночас, до позивача застосовано такий вид відповідальності як утримання безпідставно виплачених грошових коштів, що є заходом матеріальної відповідальності.

Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (далі – Закон № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 160-IX, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України (далі - особи).

Відповідно до ст. 1 Закону № 160-IX, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

[…]

2) інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти;

[…]

4) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

[…]

5) пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Статтею 3 Закону № 160-IX визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 160-IX, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Статтею 5 Закону № 160-IX визначено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Водночас, згідно п. 1 ч.1 ст. 6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення […] здійснення надлишкових виплат грошових коштів […].

Згідно ст. 7 Закону № 160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 8 Закону № 160-IX, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Статтею 10 Закону № 160-IX визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону № 160-IX, наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі – Порядок № 608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Пунктом 7 розділу І. Загальні положення Порядку № 608 визначено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Пунктами 1-3 розділу ІІ. Підстави призначення та предмет службового розслідування Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування не призначається: […] якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно п.п 1, 3, 5-6, 8 розділу ІІІ. Порядок проведення службового розслідування Порядку № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов`язковими для виконання.

У випадку відсутності голови комісії з підтверджених поважних причин його обов`язки в установленому порядку покладаються на одного з членів комісії, у разі відсутності з вищезазначених причин одного з членів комісії за відповідним клопотанням голови комісії здійснюється його заміна іншою посадовою (службовою) особою відповідно до наказу командира (начальника).

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Пунктами 1-6 розділу V. Оформлення результатів службового розслідування Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктами 1, 5 розділу VІ. Прийняття рішення за результатами службового розслідування Порядку № 608 установлено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.

Пунктами 1-3 розділу VIII. Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди Порядку № 608, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Дослідивши встановлені судом фактичні обставини спірних правовідносин у розрізі приписів нормативно-правових актів, якими вони урегульовані, проаналізувавши наявні в матеріалах докази, зіставивши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію у справі суд зазначає наступне.

Щодо доводів сторони позивача відносно того, що позивача не було ознайомлено з результатами службового розслідування суд встановив, що акт службового розслідування, а також Витяг з оскаржуваного наказу надано до суду саме стороною позивача з позовною заявою, водночас, інших доказів, що позивачем додатково вчинялись дії для їх отримання, стороною позивача не надано, тож суд критично ставиться до таких доводів.

Щодо доводів сторони позивача відносно протиправності наказу військової частини НОМЕР_2 № 196 від 14.09.2022 року суд зазначає, що позивачем вказаний наказ у справі № 640/18397/22 не оскаржується, а його скасування в судовому чи адміністративному порядку сторонами не доведено.

Щодо доводів сторони позивача відносно того, що у спірних правовідносинах особу правопорушника не було встановлено та мала бути проведена службова перевірка замість службового розслідування суд зазначає, що з наявних у справі доказів є очевидним, що коло осіб причетних до обставин правопорушення, у зв`язку з настанням яких проводилось службове розслідування, було встановленою.

Щодо доводів сторони позивача відносно невстановлення обставин правопорушення, посадових обов`язків, причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та завданими збитками, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Акту встановлено опис обставин вчиненого правопорушення: Внаслідок несвоєчасного повідомлення про факти самовільного залишення військової частини військовослужбовцями та відсутності проведення вечірніх повірок, ранкових оглядів, відсутності Книг обліку особового складу та слабкий контроль було невчасно зупинено виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які здійснили самовільне залишення військової частини

Згідно п. 3 Акту визначено обставини та факти, що були установлені під час проведення службового розслідування: відповідно до облікових даних, наданих у формі довідки фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_2 , відносно неправомірно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення через відсутність відповідних рапортів були встановлені обсяги збитків нанесених відповідними командирами (начальниками), які не вжили передбачених заходів Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та відповідних керівних документів за фактом вчинення самовільного залишення військової частини. Відповідно до штатно-посадового списку були визначені командири (начальники), які вчинили бездіяльність, що призвела до неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення.

Відповідно до пунктом 4 Акту визначено відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування: […] командир роти спеціального призначення № НОМЕР_5 загону спеціального призначення № 3 молодший лейтенант ОСОБА_13 […].

Вина військовослужбовців: виходячи з матеріалами службового розслідування, війна військовослужбовців полягає у бездіяльності.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є відсутність військової дисципліни у безпосередніх командирів (начальників) військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини.

Отже, з наведених висновків акту суд встановив, що під час службового розслідування було встановлено відсутність відповідних рапортів за фактом вчинення самовільного залишення військової частини, відповідно до штатно-посадового списку визначені командири (начальники), які вчинили бездіяльність, визначено коло осіб, які залишили самовільно залишили військову частину та розмір надмірно сплаченого грошового забезпечення на підставі довідки фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, викладене спростовує доводи позивача відносно невстановлення обставин правопорушення, посадових обов`язків, причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та завданими збитками.

Щодо доводів позивача відносно того, що ним не була прийнята відповідна посада і це може бути підтверджено показами свідків, суд зазначає, що вчинені судом дії направлені на отримання відповідних документальних доказів безпосередньо у відповідача та архіву Міноборони виявились безрезультатними у зв`язку з їх відсутністю у розпорядженні останніх, водночас, призначення на посаду здійснюється на підставі відповідного наказу, а відтак покази свідків не можуть бути належним доказом таких обставин.

Також суд ураховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є тими самими підлеглими позивача, за наслідком самовільного залишення військової частини якими, позивача притягнуто до матеріальної відповідальності, відтак, вказані особи не можуть бути свідками у справі, також суд критично ставиться до їх неупередженості.

Суд ураховує також те, що клопотання, яке відповідає ст.ст. 65, 91 КАС України, стороною позивача не заявлено, під час розгляду справи в Донецькому окружному адміністративному суді сторона позивача просила здійснювали розгляд у порядку письмового позовного провадження.

Щодо неправомочного складу комісії суд зазначає, що службове розслідування відповідно до приписів Порядку № 608, може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу - у разі здійснення службового розслідування одноосібно.

У спірних правовідносинах, службове розслідування проведено комісією (головою якої є військовослужбовець офіцерського складу) стосовно притягнення винних осіб саме до матеріальної, а не дисциплінарної відповідальності, тому покликання позивача на приписи Дисциплінарного Статуту є безпідставними.

Також, суд відхиляє покликання сторони позивача на положення ст.ст. 99, 100 Статуту внутрішньої служби, якими визначено правовий статус помічника командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади), в контексті відсутності у нього прав та обов`язків проведення службових розслідувань, оскільки, цими нормами визначено, що останній зобов`язаний: організовувати правову роботу, спрямовану на правильне застосування, неухильне додержання вимог законодавства в бригаді, надавати командуванню пропозиції та консультації щодо вирішення питань правового забезпечення діяльності бригади; перевіряти відповідність вимогам законодавства проектів наказів, інших документів правового характеру, що подаються на підпис командирові бригади, та візувати їх після погодження з відповідними службовими особами; надавати письмовий висновок командирові бригади з роз`ясненням та пропозиціями щодо юридично обґрунтованого вирішення відповідних питань у разі невідповідності проекту наказу чи іншого документа правового характеру вимогам законодавства; надавати висновки щодо законності списання матеріальних цінностей та давати правову оцінку фактам нестач, крадіжок, псування військового майна, готувати матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб завданих державі матеріальних збитків, надавати правову допомогу при проведенні розслідувань за цими фактами.

Відтак, залучення до складу комісії помічника командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) обумовлено його посадовими обов`язками.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а сторона позивача зобов`язана надати до суду докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 29.08.2018 у справі № 909/105/15; від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17; від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17).

Надавши оцінку доводам позивача покладеним в основу його позиції у справі суд зазначає, що обставини, на які покликається сторона позивача, не знайшли свого підтвердження, доказів їх існування стороною позивача не надано, а дії суду щодо їх отримання не дали результату, водночас, відсутність матеріалів службового розслідування не може бути самостійною підставою для визнання недостовірними результатів службового розслідування.

Також суд ураховує, що висновки позивача відносно притягнення його до дисціплінарної відповідальності є помилковими, як наслідок, правове обґрунтування позовної заяви та інтерпретація обставин справи не у повній мірі відповідають суті спірних правовідносин.

Решта доводів та заперечень учасників справи, а також наданих ними доказів, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання; АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2022 №78.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко