Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №243/3459/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3389/26 Справа № 243/3459/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Агеєва О.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі — АТ КБ «ПриватБанк», Банк) подало позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 332,50грн.

Існування таких вимог Банк пов`язував із тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 06 жовтня 2016року-Кредитний договір. На підставі анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку строком дії до 04/18, тип – «Універсальна Gold», на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000,00грн. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримувались також і інші кредитні картки типу «Універсальна Gold». Далі, в процесі користування рахунком, 19 березня 2021року відповідач власноруч на планшеті підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджено суттєві умови користування кредитним рахунком. Починаючи з 19 березня 2021року відсотки нараховувались за погодженою з Банком ставкою 40,8%.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач користувався кредитним рахунком, але не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за наданим кредитом, що відображено в Розрахунку заборгованості за договором, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 01 квітня 2025року має заборгованість у розмірі 63 332,50грн, з яких кредит 50 702,52грн та проценти 12 629,98грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 06 жовтня 2016року, яка станом на 01 квітня 2025року складає 54 804,52грн та судовий збір у сумі 2 096,10грн.

У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з 06 жовтня 2016року по 12 березня 2017року в сумі 8527,98грн відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведене неналежне виконання зобов`язань з повернення коштів за Кредитним договором та підтверджено розмір заборгованості за цим договором, але водночас виснував, що до частини вимог слід застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, а тому позивач має право на стягнення з відповідача лише заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період з 12 березня 2017року по 01 квітня 2025року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

29 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025 року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду в частині задоволених вимог, просив скасувати рішення в цій частині та відмовити у задоволенні позову повністю.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми законодавства щодо позовної давності, помилково виснував про продовження строку позовної давності у період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та про подальше зупинення такого строку на час дії воєнного стану, не врахував, що пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України скасовано Законом №4434-ІХ від 14 травня 2025року, який набрав законної сили 04 вересня 2025року, а також не врахував, що зупинення або продовження строку давності не відновлює право вимоги, якщо строк вже сплинув до введення відповідних режимів. Вважав, що вся сума заборгованості охоплюється позовною давністю.

Крім того, скаржник наголошував, що суд не встановив дати прострочення кожного окремого щомісячного платежу, не прийняв до уваги, що розмір заборгованості є недоведеним та Банком не доведено ознайомлення відповідача зі змінами щодо процентної ставки та новими умовами договору.

Також, стверджував, що справа була розглянута за відсутності відповідача, який завчасно подавав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через погіршення безпекової ситуації у місті Слов`янськ, що позбавило його можливості надати свої усні пояснення, заперечення, заявити клопотання та реалізувати процесуальні права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

22 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

05 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

06 жовтня 2016року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку, підписанням якої приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» та погодився, що вони разом з тарифами, правилам користування, основними умовами обслуговування та кредитування складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений до його укладення та згоден з його умовами. Вказана заява не місить умов про процентну ставку та суму кредитного ліміту /том І а.с.115/.

В подальшому, відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 19 березня 2021року, в якій зазначено, що згідно із статтею 634 ЦК України, підписанням цієї Заяви клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» (далі – Умови, Договір), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі – Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх виконувати / том І а.с.105-114/.

У Заяві від 19 березня 2021року наведені, зокрема: істотні умови договору «Кредитні картки», в тому числі тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для користувачів кредитних карток типу «Універсальна» та «Універсальна Gold», порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором для користувачів цих кредитних карток; істотні та інші умови Договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка»; Умови та Правила надання банківських послуг на дату приєднання та підписання їх клієнтом, Тарифи.

За даними довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 03 квітня 2025року відповідачу були видані наступні кредитні картки: 06 жовтня 2016року карта «Універсальна Gold» № НОМЕР_1 терміном дії 04/18; 03 квітня 2017року карта «Універсальна Gold» № НОМЕР_2 терміном дії 03/21; 13 вересня 2017року карта «Універсальна Gold» № НОМЕР_3 терміном дії 07/21; 14 березня 2018року карта «Універсальна Gold» № НОМЕР_4 терміном дії 12/21.

Згідно з довідкою від 03 квітня 2025року про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , на кредитну картку 06 жовтня 2016року було встановлено початковий кредитний ліміт 300,00грн, який в подальшому збільшувався до 50 000,00грн та з 26 грудня 2022року зменшений до 0,00грн / том І а.с.104/.

Надана суду виписка за договором № б/н за період з 06 жовтня 2016року по 02 квітня 2025року містить відомості про операції по вищевказаним карткам та свідчить про те, що відповідач активно користувався кредитними картками Банку та кредитними коштами, здійснював перекази коштів через додаток «Приват24», зняття готівки, оплачував товари та послуги, здійснював покупки, поповнення мобільного, поповнення картки готівкою в терміналі тощо, також наявні операції по списанню відсотків за використання кредитного ліміту, погашення обов`язкового платежу, що свідчить про існування договірних зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк», баланс по якій на кінець періоду становить «-63 332,50грн» /том І а.с.84-103/.

З виписки також вбачається, що у період з 15 жовтня 2016року по 26 липня 2022року відповідач користувався кредитними коштами щомісячно, в тому числі багаторазово вносив кошти на погашення заборгованості, востаннє 26 липня 2022року.

Згідно з наданим Банком розрахунком, за вказаним кредитним договором заборгованість відповідача станом на 01 квітня 2025року становить 63 332,50грн, з яких кредит 50 702,52грн та проценти 12 629,98грн /том І а.с.37-83/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості – тож з огляду на те, що не було оскаржено рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 06 жовтня 2016року по 12 березня 2017року в сумі 8527,98грн через сплив строку позовної давності до цієї частини позовних вимог, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що є підтвердженими обставини щодо отримання позичальником кредитних коштів, які відповідачем в повному обсязі не повернуті, зобов`язання належним чином не виконано, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах строку позовної давності.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема послуг з банківського обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку від 06 жовтня 2016року та Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 19 березня 2021року містять підпис відповідача ОСОБА_1 та дату їх підписання. У Заяві від 19 березня 2021року зазначено суми кредитних лімітів, строк договору, спосіб надання кредиту, базові розміри процентів для карток типу «Універсальна» та «Універсальна Gold», які видаються в АТ КБ «Приватбанк», та процентні ставки, що застосовується при невиконанні позичальником зобов`язань.

Заперечень щодо факту підписання вищевказаних заяв відповідач ні у відзиві на апеляційну скаргу, ні в апеляційній скарзі не заперечував.

Тож, умови кредитування передбачені в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, що особисто підписана відповідачем.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Та обставина, що відповідач тривалий час щомісячно користувався кредитними коштами та вносив плату відповідно до умов укладеної угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.

Системний аналіз підписаних відповідачем заяв, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути на умовах погоджених сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо встановлення відповідачу кредитного ліміту та надання можливості розпоряджатись кредитними коштами.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.

Відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитом, а отже визнавав отримання кредиту та підтверджував свою волю на укладення кредитного договору.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про відсутність доказів належного погодження відповідачем нових умов кредитування з 19 березня 2021року, в тому числі щодо процентної ставки, є безпідставними, оскільки всі нові умови, в тому числі і щодо процентної ставки, містяться в одному документі - Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 19 березня 2021року, яку відповідач того ж дня підписав без зауважень. Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин були складені заяви позичальника та хто ознайомлений з викладеними в ній умовами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша статті 81 ЦПК України).

При цьому, як закріплено у частині першій статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і виключно на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підтвердження виникнення заборгованості та її розміру станом на 01 квітня 2025року позивач надав розрахунок заборгованості та виписку по рахунку відповідача.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти відображеного в розрахунку розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами, не надав будь-яких доказів на його спростування, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком у разі заперечення обставин та доказів, наданих позивачем.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника і цій частині як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту та сплати нарахованих відсотків матеріали справи не містять.

Позичальник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов`язаний поновити їх.

Судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, оцінено їх в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування у справі позовної давності визначено загальну суму заборгованості за кредитним договором за період з 12 березня 2017року по 01 квітня 2025року, яка підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 54804,52грн.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», не довів відсутність заборгованості.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вся сума заборгованості охоплюється позовною давністю, про помилковість висновків суду першої інстанції про продовження строку позовної давності у період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та подальше зупинення такого строку на час дії воєнного стану, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частини перша статті 261 ЦК України).

Положеннями частини 5 статті 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (періодичними щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті.

Заразом, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз викладених вище норм вказує, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу.

Згідно з випискою та даними, які містяться в розрахунку заборгованості, відповідач протягом всього періоду користування кредитними коштами багаторазово періодично у період з 2016 по липень 2022року вносив кошти на погашення заборгованості, в тому числі 09 лютого 2022року на суму 2500,00грн, 26 лютого 2022року на суму 2 529,43грн, 26 червня 2022року на суму 25,39грн, 04 липня 2022року на суму 45,97грн, 15 липня 2022року на суму 2 550,17грн та востаннє 26 липня 2022року на суму 9,92грн.

Вчинення відповідачем таких дій свідчить про визнання ним свого боргу та переривання кожним з таких платежів перебігу позовної давності.

Тож, оскільки останній платіж в рахунок погашення заборгованості відповідач здійснив у липні 2022року, а до суду з даним позовом Банк звернувся 28 квітня 2025року, то в даному випадку слід дійти висновку про те, що строк на звернення до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період з 12 березня 2017року по 01 квітня 2025року, позивачем не пропущений.

Водночас, висновки суду першої інстанції щодо спливу строку давності до позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період з 06 жовтня 2016року по 12 березня 2017року, судом апеляційної інстанції не перевіряються, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржувалось.

Більш того, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023року № 651).

Отже, строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020року по 30 червня 2023року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Щодо доводів апеляційної скарги про виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», слід зазначити, що для вирішення вказаної справи виключення вказаної норми з ЦК України правового значення не має, оскільки у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період по 01 квітня 2025року, в той час як пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень було виключено з Цивільного кодексу України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025року, який набрав чинності 04 вересня 2025року.

Тож, строк, визначений, зокрема, статтею 257 ЦК України, був зупинений у зв`язку з воєнним станом з 24 лютого 2022року і до 03 вересня 2025року.

Отже за наведених умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованості, які утворились за період з 12 березня 2017року по 12 березня 2020року мають продовжені строки давності, оскільки такі строки продовжувались на строк дії карантину у період з 12 березня 2020року по 30 червня 2023року та зупинялись у зв`язку з воєнним станом з 24 лютого 2022року і до 03 вересня 2025року.

Безпідставними також є посилання скаржника на те, що зупинення або продовження строку давності не відновлює право вимоги, якщо строк вже сплинув до введення відповідних режимів, оскільки у вказаній справі строк на звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не сплинув до введення на території України з 12 березня 2020року карантину та подальшого введення в Україні 24 лютого 2022року воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк на звернення до суду з позовом щодо тієї частини задоволених судом першої інстанції позовних вимог, яка оскаржується ОСОБА_1 , не пропущений.

Наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та відмови АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в цій частині, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що справа була розглянута за відсутності відповідача, який завчасно подавав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через погіршення безпекової ситуації у місті Слов`янськ, що позбавило його можливості надати свої усні пояснення, заперечення, заявити клопотання та реалізувати процесуальні права, то такі доводи є безпідставними, оскільки вказана справа була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням частини п`ятої статті 279 ЦПК України. При цьому, під час розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін судове засідання фактично не проводиться, сторони викладають свої пояснення, доводи та заперечення письмово в заявах по суті справи. Клопотань про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач до суду не подавав.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Одночасно, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026року.

Судді: