Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №719/175/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/175/26

Номер провадження 2/719/126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 квітня 2026 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Тартус І.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , за підписом його представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2026 року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_2 , за підписом його представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, яка здана до відправки через поштове відділення 20 березня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 лютого 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошових коштів, який підтверджується розпискою. За умовами договору ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 295000,00 грн., а останній зобов`язався повернути позику згідно з умовами даного договору в строк до 23 липня 2023 року. Однак, відповідач порушив умови та строки договору і, не зважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_2 у 2025 році із вимогами про повернення боргу, зокрема, останній раз 10 грудня 2025 року, ОСОБА_3 станом на 15 березня 2026 року позичені кошти не повернув в повному обсязі, уникає розмов і зустрічей із позивачем. Враховуючи зазначене, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 295000,00 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2950, 00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 12000, 00 грн.

Ухвалою суду від 24.03.2026р. відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, надано строк учасникам справи для подачі заяв по суті справи, призначено судове засідання на 07 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв., яке відкладено на 23 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_2 , який повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання через свого представника, в судове засідання не з`явився, жодних заяв чи клопотань в суд не подав.

Водночас, у судове засіданні в режимі відеоконференції з`явився представник позивача ОСОБА_1 , який вважав за можливе проводити судовий розгляд справи за наявної явки учасників справи, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; жодних заяв чи клопотань в суд не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався. При цьому, в суд повернулись поштові конверти у зв`язку із відсутністю адресата (а.с. 32-35).

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи відсутність відповідача за адресою його реєстрації, що підтверджена матеріалами справи, зокрема, відповіддю № 2501992 від 24.03.2026р. з Єдиного державного демографічного реєстру. (а.с. 18), у зв`язку з чим в суд повернулися конверти із викликом на судові засідання, суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги положення ст. 223, 240 ЦПК України, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у відсутності позивача та відповідача.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і від якого не надійшло ні відзиву на позов, ні клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності, про причини неявки суд не повідомлено, отримавши згоду представника позивача, суд відповідно до ст. 280-281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив задовольнити в повному обсязі. Відмовився від раніше поданого клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і така відмова прийнята судом.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 10 лютого 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 295000,00 грн., які зобов`язувалася повернути до 23 липня 2023 року, що підтверджується оригіналом розписки. Розписка надана у присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 14).

Докази повернення заборгованості в розмірі 295000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей

У ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 07.12.2023р. по справі № 357/9972/19, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір позики на загальну суму 295000,00 грн. із кінцевим терміном повернення грошових коштів до 23 липня 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ч. 1-3 ст. 545 ЦК України зазначено, що, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2018р. по справі № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762 св 18.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ст. 530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання згідно з ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із боргової розписки сторони домовились, що сума позики має бути повернута до 23липня 2023р., однак ОСОБА_3 свої зобов`язання у визначений сторонами строк не виконав, а тому з 24 липня 2023 року таке зобов`язання вважається простроченим.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин по справі, зважаючи на відсутність доказів погашення ОСОБА_3 боргу в повному обсязі або частково, суд приходить до висновку, що позов підставний та з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в розмірі 295000,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

У ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020р. по справі №755/9215/15-ц, ОП КГСВС у постанові від 03.10.2019р. по справі № 922/445/19.

За звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 представник позивача сплатила від імені позивача ОСОБА_2 2950, 00 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №TS209374 від 28.01.2024р. (а.с. 4).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача Шибінським О.В. надано суду ордер на надання правової допомоги серії АВ №1029962 від 20.03.2026р., копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №626 від 22.12.2008р., рахунок-фактуру №24 від 20.03.2026р., акт №25 від 20.03.2026р. до Угоди про надання правової допомоги №4 від 28.01.2024р. про надання юридично-консультаційних послуг по справі про стягнення боргу і підготовку юридичних документів, участь у судових засіданнях на загальну вартість 12000, 00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 24 від 20.03.2026р. про оплату гонорару відповідно до Угоди про надання правової допомоги №4 від 28.01.2024р. в розмірі 12000, 00 грн. (а.с. 9-13).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021р. по справі №910/12876/19 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

А у постанові Верховного Суду від 23.12.2021р. по справі № 755/7943/20-ц зазначено, що та обставина, що особа не надала суду примірника договору про надання правової допомоги адвокатом, не спростовує факту понесення ним витрат на правничу допомогу саме у цій справі, а не іншій, оскільки заявником на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано інші належні та допустимі докази, а саме: ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий на підставі договору про надання правової дороги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; квитанції до прибуткового касового ордера. Квитанції до прибуткового касового ордера, надані заявником у розпорядження суду, є належним доказом понесення ним витрат на правничу допомогу.

Отже, дослідивши надані представником позивача докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги фактично надані послуги згідно їх опису в акті № 25 від 20.03.2026р., суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. знайшли своє підтвердження.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати в сумі 14950,00 грн., які складаються із судового збору в розмірі 2950,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

На підставі ст. 202, 207, 526, 530, 545, 610, 612, 1046-1047, 1049-1051 ЦК України, керуючись ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-82, 89, 92, 95, 128, 130, 133, 137, 141, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279-284, 288-289, 352, 354-355, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ), за підписом його представника ОСОБА_1 (адреса місця праці: АДРЕСА_3 ), до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики в розмірі 295000,00 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 14950,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), які складаються із судового збору в розмірі 2950,00 грн. (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесять гривень 00 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Новодністровського міського суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: