Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №727/4207/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4207/26

Провадження № 2-а/727/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Терещенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним по-зовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип`юк Олександр Мирославович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про ад-міністративне правопорушення,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Пилип`юк О.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови, посилаючись на те, що 16 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №3435 про накладення адміністративного стягнен-ня по справі про адміністративне правопорушення на громадянина ОСОБА_1 та бу-ло визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, на-кладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня на-брання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердже-ним Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ви-моги абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення війсь-кового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого По-становою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушен-ня ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.

Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відпові-дальності за вказане правопорушення є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Свою позицію мотивує тим, що дії позивача було кваліфіковано за ч.3 ст.210 КУпАП, у той час як аналогічні дії Сьомим апеляційним адміністративним судом ква-ліфіковано саме за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Посилається на примітку до ст.210 та 210-1, згідно якої відповідач мав можливість отримати актуальні дані стосовно позивача. Та-кож зазначає, що відповідачем не в повній мірі було дотримано вимог ст.280 КУпАП під час винесення постанови.

У зв`язку з викладеним просить визнати протиправною та скасувати постанову №3435 від 16.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КпАП України, а провадження відносно ОСОБА_1 у справі про ад-міністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП – закрити. Також просив стяг-нути з відповідача судовий збір.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача, адвокат Пилип`юк О.М., направив заяву, згідно якої не заперечував проти розгляду справи без його уча-сті. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у су-довому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у су-дове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутно-сті потреби заслухати свідка чи експерта.

Ознайомившись з письмовими поясненнями сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства Укра-їни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до ад-міністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та сво-боди визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльно-сті держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністратив-ного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інте-ресів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих ор-ганів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково по-винна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчи-нення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встанов-лених такими обмеженнями.

Судом встановлено, що відповідно до копії постанови №3435 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адмі-ністративні правопорушення, позивач ОСОБА_1 , будучи військовозо-бов`язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності Ука-зом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у терито-ріальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебу-вання або знаходження.

Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив ви-моги абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення війсь-кового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого По-становою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушен-ня ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.

Відповідно до ст.210 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 ст. 210 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати за-конодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - пе-ріод, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або до-ведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення во-єнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєн-ний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює пра-вові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади органі-зації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організа-цій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повно-важення і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мо-білізаційних заходів.

Відповідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” Кабі-нет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністра-тивні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмі-ністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст.247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміні-стративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шіст-надцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяль-ність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притя-гається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (поса-дової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопо-рушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку ор-ган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопо-рушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміні-стративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, пока-заннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйом-ки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматично-му режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що викори-стовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свід-ками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відео-запису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних за-собів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністра-тивні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправ-ність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо дока-зування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він до-веде, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскар-жуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністра-тивне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміні-стративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відпові-дальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про ад-міністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колек-тиву, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення сто-совно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотри-малася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали зна-чення для вирішення справи. Також, відповідачем не надано суду належних та допу-стимих доказів, якими б підтверджувалось належне сповіщення позивача щодо розгля-ду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші мате-ріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні до-даткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвока-та.

Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розгля-дає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністра-тивної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх пра-ва і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопору-шення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, до-сліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався від-повідно до вказаних вище вимог КпАП України.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідаль-ності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який вста-новлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішен-ня суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному поло-женні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати спра-ву на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для пра-вильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне пра-вопорушення, яка передбачена Законом, належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пи-лип`юк Олександр Мирославович, до Чернівецького районного територіального цен-тру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасуван-ня постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №3435 від 16.05.2025 року про накладення адміністратив-ного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.210 КпАП України.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України – у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 -раїни, що розташоване в м. Чернівці, площа Театральна, 6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі по-дання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі-сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного про-вадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеля-ційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рі-шення.

Суддя: О.Є.Терещенко