Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №715/582/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/582/26

Провадження № 1-кп/715/126/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2026 селище Глибока

Глибоцький районний Чернівецької області в складі:

судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Глибоцького районного суду Чернівецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025262020003651 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ольгинка, Донецької області, зареєстрована по АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , громадянка України, розлучена, має на утриманні одну малолітню дитину, не працююча, раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Львів, зареєстрований по АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання АДРЕСА_4 , громадянин України, не одружений, приватний підприємець, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими у ході слідства особами, вчинили злочин, пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

Так, на початку грудня 2025 року невстановлена особа запропонувала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організувати та сприяти у його незаконному перетині державного кордону України. Зазначена невстановлена особа узгодила із ОСОБА_8 спосіб незаконного переправлення, час і дату його реалізації, а також визначила вартість своїх незаконних послуг у розмірі 8000 доларів США.

У подальшому, 05.12.2025, близько 06 год. 00 хв., ОСОБА_4 , діючи згідно з попередньо розробленим невстановленими особами планом, виконуючи функції водія, на автомобілі марки «Peugeot» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до готелю, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 68, де забрав ОСОБА_8 . Далі, продовжуючи діяти згідно раніше обумовленого плану, ОСОБА_4 доставив ОСОБА_8 до багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де останній передав ОСОБА_5 узгоджену раніше суму - 4500 доларів США та 153 450 грн., які вона зберігала за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку.

Крім того, під час перебування біля будинку, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 242, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 інструмент - щипці (кусачки), придатні для перерізання дротяних загороджень, для того, щоб він пізніше передав даний інструмент ОСОБА_8 .

Після передачі коштів ОСОБА_4 наказав ОСОБА_8 знову сісти до автомобіля та почав рух у напрямку державного кордону України, шляхом обходу прикордонних нарядів, згідно обумовленого маршруту руху до кордону. З метою забезпечення подолання дротової огорожі він передав ОСОБА_8 , раніше отримані ним від ОСОБА_5 щипці (кусачки).

Того ж дня, близько 07 год. 24 хв., під час руху у напрямку лінії державного кордону з метою подальшого незаконного переправлення громадянина ОСОБА_8 поза пунктом пропуску, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 затримано працівниками правоохоронних органів України у межах с. Червона Діброва Чернівецького району Чернівецької області.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 332 КК України - сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованого їй кримінальному правопорушенні визнала повністю. При цьому вказала, що їй передзвонив її колишній чоловік ОСОБА_9 , який перебуває за кордоном, та повідомив їй, що приїде хлопець який привезе їй гроші, які вона має зберігати у себе. Через деякий час приїхав незнайомий їй хлопець, який привіз їй гроші у сумі 4500 доларів США та 153450 гривень. Через деякий час їй знову передзвонив її колишній чоловік та повідомив, що до неї приїде хлопець, та попросив дати йому щипці (кусачки), на що вона погодилась. Далі до неї приїхав обвинувачений ОСОБА_4 , з яким до того вона не була знайома, якому вона передала щипці (кусачки). Спочатку вона не зрозуміла характер цих коштів та для чого щипці, але потім здогадалась, що це необхідно для подолання загородження. Повідомила, що очікувала, що за свої послуги вона отримає певну винагороду. Щиро розкаялася у вчиненому, просила суд врахувати при призначенні покарання, що вона є внутрішньо переміщена особа, має на утриманні одну малолітню дитину 4-ох років, яка перебуває на її самостійному утриманні та вихованні. Просила не призначити їй покарання пов`язаного з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. При цьому вказав, що йому зателефонував його знайомий на ім`я ОСОБА_10 та попросив про послугу, а саме забрати одного чоловіка з вул. Кордуби в м. Чернівці, завести до Нової Пошти, а потім до готелю, за грошову винагороду в 1000 гривень. Він погодився оскільки надає послуги такси. Особу яку необхідно було підвести був ОСОБА_11 , з яким він до того часу не був знайомий. Він його забрав завіз куди треба та отримав гроші в сумі 1000 гривень. Потім йому знову зателефонував його знайомий ОСОБА_10 , як він потім зрозумів це був організатор цього злочину, та попросив його про ще одну послугу, а саме чи зможе він довести ОСОБА_12 ближче до кордону, оскільки останній хоче перетнути кордону. За цю послугу мав отримати вже 7000 гривень. Очікуючи заробити цю суму він погодився, спочатку завіз ОСОБА_12 в АДРЕСА_2 , де останній мав лишити кошти, далі поїхали в магазин купити якісь інструмент, проте не було підходящого, а тому за вказівкою ОСОБА_13 , він знову поїхав на АДРЕСА_2 , де обвинувачена ОСОБА_5 , яку до того він не бачив, передала йому щипці (кусачкі), які він потім передав ОСОБА_8 . Далі, по маршруту, який йому скинув ОСОБА_10 , він рушив в сторону кордону, при цьому мали їхати через с. Червона Діброва, де вони і були затримані прикордонниками. Повідомив, що мав довести ОСОБА_12 до певного місця і лишити. Розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Покази обвинувачених співвідносяться з обставинами викладеними в обвинувачені. Сумнівів у щирості позиції обвинувачених не має. На даний обвинувачені щиро розкаюються у вчиненому.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 злочину, які ніким не оспорюються і на підставі ч.3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів які характеризують особи обвинувачених та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченими обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.

При цьому суд вважає правильним кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України як сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Прокурор в судовому засідання підтримав пред`явлене ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачення, та з врахуванням всіх обставин справи та характеризуючих даних, призначити обом обвинуваченим покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України, при цьому обвинуваченій ОСОБА_5 просив призначити покарання у виді 3-ох років позбавлення волі, при цьому звільнивши її від призначеного покарання з випробування на підставі ст.79 КК України, а обвинуваченому ОСОБА_4 просив призначити реальне покарання у виді 4-ох років позбавлення волі.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченій ОСОБА_5 і встановлюючи ступінь її вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченої, а також і її особистості, наскільки вона проявилася у її злочинних діях, наскільки вона має нахил до скоєння правопорушень, її мотиви скоєння злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , розлучена, має на самостійному утриманні одну малолітню дитину, 4-ох річну доньку ОСОБА_14 , раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, відсутні негативні характеризуючи дані на неї.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_15 суд визнає: повне визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має право призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Виходячи з буквального змісту даної норми, підставою для призначення більш м`якого покарання в ч. 1 ст.69 КК України вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.

При цьому обставини, що пом`якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики, а відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м`якого покарання повинні оцінюватися судом, а в даному випадку і прокурором, в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м`яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.

Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.

За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд, приймає до уваги, що у обвинуваченої ОСОБА_5 наявні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а саме те, що обвинувачена щиро розкаялася у вчиненому та активно сприяла у розкритті злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Таким чином, з врахуванням викладеного суд вважає за можливим при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України.

Також з огляду на особистість обвинуваченої суд вважає, що вона не є особою суспільно небезпечною, яка здатна на системне вчинення кримінальних правопорушень. При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 розлучена, є внутрішньо переміщеною особою, має на самостійному утриманні одну малолітню дитину, яка частко хворіє. У зв`язку з цим, розраховуючи отриманити певні кошти погодилась на вчинення кримінально караного діяння. Проте очевидно, що обвинувачена не в повній мірі розуміла суспільну небезпеку скоєного нею діяння, а саме те, що безпосереднім об`єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, що є надзвичайно актуально в умовах війни. І саме нерозуміння обвинуваченою цих обставин в поєднанні з корисливим мотивом заробити гроші, і привело її до вчинення такого тяжкого правопорушення.

Слід заначити, що суд також враховує обставини скоєного злочину обвинуваченою, а саме безпосередні дії обвинуваченої та її роль у вчиненні злочину, які проявились у отриманні на зберігання коштів від особи, яка мала намір незаконно перетнути кордон, а також надання щипців (кусачок).

Переходячи до питання обрання конкретного покарання, суд враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченої, її матеріальне становище, вважає за необхідне призначити основне покарання обвинуваченій, у відповідності до ст. 69 КК нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України, однак зв`язане з позбавлення волі, з позбавленням права займатись певною діяльністю, проте без конфіскації майна.

При цьому погоджуючись з позицією обвинувачення, суд в даному конкретному випадку вважає, що є достатні підстави для застосування ст.79 КК та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачена буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинувачену певні обов`язки.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд також дає оцінку не тільки вчинкам обвинуваченого, а також і його особистості, наскільки вона проявилася у його злочинних діях, наскільки він має нахил до скоєння правопорушень, його мотиви скоєння злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , не одружений, до затримання працював приватним підприємцем, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, в матеріалах провадження відсутні негативні характеризуючи дані на нього з місця проживання, при цьому наявні позитивні характеризуючи дані з місця тримання під вартою.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає: повне визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, а саме дача ним викривальних показів на інших відомих йому учасниках злочину, вчинення злочину вперше.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим судом не встановлено.

За наслідками проведеного вище аналізу правових норм які регламентують порядок призначення покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України, суд, приймає до уваги, що у обвинуваченого наявні ряд обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому, суд також враховує, що обвинувачений знаходиться у досить молодому віці має 21 рік, майже не бачив розумного, дорослого життя, у зв`язку з цим, не до кінця розуміючи всі суспільно небезпечні наслідки своїх дій, з метою заробити коштів скоїв тяжкий злочин.

Також суд бере до уваги роль обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, яка полягала у перевезенні однієї особи з м. Чернівці в сторону кордону.

Суд позитивно оцінює громадянську позицію обвинуваченого, який перерахував кошти на потребу ЗСУ, що свідчить про усвідомлення ним, що його злочинні дії могли призвести до зниження обороноздатності країни під час війни.

Таким чином, з врахуванням викладеного суд вважає за можливим при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України.

При цьому, враховуючи характер скоєного злочину, його суспільну небезпечність, його наслідки, які в даний момент підривають мобілізаційний потенціал держави під час повномасштабного військово вторгнення росії на територію України, а тому суд вважає, що в даному випадку відсутні підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання згідно вимог ст.75 КК України і обвинуваченому слід призначити реальну міру покарання у виді позбавлення волі, проте суд в даному випадку не погоджується з запропонованою мірою покарання прокурором, оскільки в даному конкретному випадку такий розмір покарання буде надто суворим.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий корисливий злочини, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього належного майна, за винятком житла, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Призначення вказаних видів покарання обвинуваченим, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особам обвинувачених, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Враховуючи обрану судом міру покарання обвинуваченим, суд вважає за необхідним залишити в силу раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, а обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у виді нічного домашнього арешту скасувати та обрати їй запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати винною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах України строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_5 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (три) роки, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, саме періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , обраний ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08.12.2025 року – скасувати та обрати відносно неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили наступні обов`язки:

- не відлучатись за межі Чернівецької області без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- з`явитися за першою вимогою до прокурора чи суду.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах України строком на 2 (два) роки, з конфіскацією всього майна належного на праві приватної власності, за виключенням житла.

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, який обраний ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.12.2025 року - залишити в силі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 05 грудня 2025 року.

Речові докази по справі:

-транспортний засіб марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 - залишити власнику ТОВ «БЦ БРИТАНІЯ» скасувавши арешт накладений на нього ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду від 08.12.2025 року;

-мобільний телефон марки «iPhone XR» з сім-карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 - конфіскувати в дохід держави, скасувавши арешт накладений на нього ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду від 08.12.2025 року;

-грошові кошти в сумі 4400 (чотири тисячі чотириста) доларів США та 150450 (сто п`ятдесят тисяч чотириста п`ятдесят) гривень, які зберігаються у камері зберігання речових доказів у ВП №5 (с-ще. Глибока) - конфіскувати в дохід держави;

-мобільний телефон марки «iPhone 12 ProMax» залишити власнику ОСОБА_5 .

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

СУДДЯ: