Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №644/4172/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/4172/25

Провадження № 1-кп/644/88/26

23.04.2026

ВИРОК

Іменем України

23 квітня 2026 року м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

За участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

Прокурора ОСОБА_3 ,

Захисника ОСОБА_4

Обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62025170020004587 від 31.03.2025 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець м.Чернівці, військовослужбовець призваний під час мобілізації НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, перебуває на посаді: інспектор прикордонної служби 2 категорії - снайпер третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, освіта середня, українець, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (про особовий склад) від 04.03.2025 № 181-ОС старшого сержанта ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (про особовий склад) від 04.03.2025 № 182-ОС старшого сержанта ОСОБА_5 , призначено на посаду - інспектор прикордонної служби 2 категорії — снайпер третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону.

Указом Президента У країни № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старший сержант ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається зі ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Однак, ОСОБА_5 під час проходження військової служби у складі НОМЕР_1 прикордонного загону - 07.03.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 07.03.2025 приблизно о 08 год. 50 хв. заступником начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) з морально-психологічного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_6 , у пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону у тому числі ОСОБА_5 , доведено бойове розпорядження начальника першого ВПС (тип С) ПРИККТНР НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_7 №67 від 07.03.2025, а саме: здійснити висунення та закріплення на ПВ «КАНЗАС», ПВ «ЯМАЙКА» зведеним групам №1 та №2, забезпечити висунення та закріплення на вищевказані позиції, відновити інженерне облаштування позицій, провести заходи з масування, зайняття оборони та утриманні ПВ «КАНЗАС» та ПВ «ЯМАЙКА». Закріплення на визначених ПВ виконати до 04.30 08.03.2025 року.

Однак, ОСОБА_5 , будучи невдоволеним цим наказом здійснити висунення та закріплення на ПВ «КАНЗАС», ПВ «ЯМАЙКА» зведеним групам №1 та №2, забезпечити висунення та закріплення на вищевказані позиції, відновити інженерне облаштування позицій, провести заходи з масування, зайняття оборони та утриманні ПВ «КАНЗАС» та ПВ «ЯМАЙКА». Закріплення на визначених ПВ виконати до 04.30 08.03.2025 року, перебуваючи у пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , 07.03.2025 орієнтовно о 08 год, 50 хв., діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

Також, 25.03.2025 приблизно о 20 год. 30 хв. заступником начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) з морально-психологічного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_6 , у пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону у тому числі ОСОБА_5 , доведено бойовий наказ начальника першого ВПС (тип С) ПРИККШР НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_7 №8/гриф від 25.03.2025, а саме: зведеній групі зосередитися в районі н.п. Колодязне, з подальшим висуненням та проведенням інженерних робіт на околиці н.п. Дворічанське, проведення інженерного облаштування пункту управління та заходів з маскування.

Однак, ОСОБА_5 , будучи невдоволеним цим наказом щодо зосередження в районі н.п. Колодязне, з подальшим висуненням та проведенням інженерних робіт на околиці н.п. Дворічанське, проведення інженерного облаштування пункту управління та заходів з маскування, перебуваючи у пункті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , 25.03.2025, орієнтовно о 20 год. 30 хв., діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.

Прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та ряд матеріалів кримінального провадження. Захисник погодився з думкою прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник, з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також вивчення матеріалів кримінального провадження, які підтверджують процесуальні дії органу досудового розслідування.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, щ викладені у обвинувальному акті. У тому, що вчинив епізоди вказаного кримінального правопорушення, він щиро розкаявся, пояснив, що дійсно засуджує свії вчинки,

Показання обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_5 за ч.4 ст.402 КК КК України обвинувачення знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що події кримінального правопорушення мали місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинений обвинуваченим злочин вірно кваліфікований

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до частини 1 статті 67 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, продовження проходження військової служби, усвідомлення обвинуваченим протиправності свого діяння та неповторення його вподальшому при підпорядкуванні тому ж командиру.

В судових дебатах прокурор вважав необхідним призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, на підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення засудженого.

Обвинувачений та захисник погодилися із думкою прокурора.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого, водночас просив призначити покарання у виді мігімальної санкції інкриміновоаної статті.

При призначенні покарання обвинуваченому в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, характер суспільної небезпечності діяння, конкретні обставини по справі, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, його вік, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність таких, що його обтяжують.

Також судом враховуються положення ч. 2,3 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги думки учасників судового розгляду, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Крім цього, відповідно до ч. 1,2 ст. 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також враховуючи думку прокурора, продовження проходження ОСОБА_5 військової служби та звернення щодо призначення не пов`язаного з позбавленням волі покарання, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим до нього необхідно застосувати положення ст. 58 КК України та замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення засудженого, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Враховуючи продовження воєнного стану в Україні та у зв`язку з необхідністю подальшої відсічі збройної агресії РФ, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходження військової служби та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення матиме більшу суспільну користь.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 було обрано згідно ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 18.03.2025 у справі № 643/4247/25 а також згідно ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова у справі 643/5506/25 від 09.04.2025, а саме тримання під вартою з визначенням застави, яка була внесена родичкою обвинуваченого. Клопотання про обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не заявлялось, таким чином, суд, згідно зі статтею 177-178 КПК України вважає за можливе не обирати запобіжний захід щодо ОСОБА_5 .

Витрат у кримінальному провадженні стороною обвинувачення не заявлено.

Речові докази стороною обвинуваення не заявлені.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Потерпілі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замість покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки призначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави із суми його грошового забезпечення.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_5 під вартою з 18.03.2025 до моменту внесення застави 18.03.2025, а також з 09.04.2025 до моменту внесення застави 10.04.2025, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 90840,00 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внесену відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/4274/25 від 18.03.2025, а також заставу у розмірі 105980,00 (сто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривен, внесену відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова у справі 643/5506/25 від 09.04.2025, - повернути заставодавцю ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуюча суддя ОСОБА_9