Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №619/4101/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4101/25

провадження № 2/619/70/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку набутого за договором довічного утримання спільною сумісною власністю подружжя та про поділ майна подружжя,-

встановив:

Адвокат Мироненко С.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: визнати житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за ардесою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1067 га кадастровий номер: 6322082001:00:000:1472 набуті за договором довічного утримання сумісною власністю подружжя; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» з верандою літ. «а», тамбуром літ. «а1», ганком літ. «а2» загальною площею 72,8 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. та надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», зливна яма літ. «Е», огорожа N2, колонка літ. «К», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 6322082001:00:000:1472, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.1067 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року шлюб між сторонами по справі розірвано. Під час перебування у шлюбі сторонами в інтересах сім`ї набуте нерухоме майно. Майно набуте за участю обох з подружжя. 25 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В. за реєстровим номером 1924. ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці площею 0,1067 га, кадастровий номер 6322082001:00:000:1472, розташований житловий будинок житловою площею 27,9 кв.м., загальною площею 72,8 кв.м. та надвірні будівлі. ОСОБА_2 зобов`язався забезпечувати ОСОБА_3 довічно на умовах Договору. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, за час перебування у шлюбі за рахунок спільних коштів та в інтересах сім`ї сторонами було набуто нерухоме майно, яке юридично оформлено на ім`я відповідача. Сторони спільно забезпечували харчовими продуктами, лікарськими засобами, грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності ОСОБА_3 за її життя. Сплачували та сплачують комунальні послуги за житловий будинок. Позивач у справі особисто займалася прибиранням житлового будинку, пранням та прасуванням білизни за необхідності. Сторони разом виконували різні види ремонтних робіт (ремонт побутової техніки, поточний ремонт житлового будинку, обробляли земельну ділянку, що знаходиться біля будинку). У спірному будинку зареєстровані як позивач так і відповідач. При розірванні шлюбу сторони не здійснювали поділ майна, набутого подружжям за час перебування у шлюбі, при цьому спору щодо майна не виникало, право спільної сумісної власності припинено не було. Наразі стало відомо, що відповідач має намір самостійно розпорядитися спільно придбаним нерухомим майном, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, а також судом було розміщено оголошення про його виклик в судове засідання у газеті “Голос України”, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.12.2016, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.12.1996, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , 20 листопада 1999 року зареєстрували шлюб в Русько-Лозівській сільській раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис №24 (зворотня сторона а.с. 19).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 – розірвано (зворотня сторона а.с. 20-21).

25 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду). Договір довічного утримання посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В. за реєстровим номером 1924 (зворотня сторона а.с. 21-22).

Згідно з договором ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці площею 0,1067 га, кадастровий номер 6322082001:00:000:1472 розташований житловий будинок літ. А-1; цегла, житловою площею 27,9 кв.м., загальною площею 72,8 кв.м. та надвірні будівлі і споруди: літня кухня літ. Б, сарай літ. В, погріб літ. Г, вбиральня літ. Д, зливна яма літ. Е, огорожа «1-2. ОСОБА_2 зобов`язався забезпечувати ОСОБА_3 довічно на умовах Договору.

Згідно з п. 3.3. вказаного договору справжність підпису дружини набувача – ОСОБА_1 на заяві про згоду на укладення її чоловіком цього договору, засвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В. 25 листопада 2016 року за реєстровим №1923.

Згідно з п. 4.1 Договору набувач зобов`язується довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати харчовими продуктами, лікарськими засобами, грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, що оцінено сторонами за спільною згодою у розмірі тисячі гривень на місяць. Крім зазначеної суми набувач зобов`язаний щомісяця сплачувати комунальні послуги за частку житлового будинку у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг.

Згідно з п. 4.2. набувач зобов`язаний надавати відчужувачу побутові послуги лагодження одягу, взуття, прибирання житлового будинку, в якому проживає відчужувач три рази на тиждень, прання та прасування білизни за необхідності; виконувати різні види ремонтних робіт (ремонт побутової техніки, поточний ремонт житлового будинку, де проживає відчужувач за необхідності); обробляти земельну ділянку, що знаходиться біля будинку; придбавати за власний рахунок лікарські засоби на підставі наданих лікарями рецептів та продукти харчування.

На підставі п. 5.1.Договору у разі неможливості подальшого виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором з підстав, що мають істотне значення, його обов`язки можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім`ї набувача.

Рішенням виконкому народних депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області № 22 від 23 лютого 1996 року передано безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , у власності якої на той час перебував житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.04.1998, виданого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маренич Г.П. – ОСОБА_3 належить частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_7 (зворотня сторона а.с. 33).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 14.04.1998, виданого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маренич Г.П. – ОСОБА_3 належить частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_7 (зворотня сторона а.с. 34).

За даними архівного відділу Харківської районної державної (військової) адміністрації Харківської області №06-33/18 від 17.06.2025 на запит адвоката Мироненко С.М. – надати витяг з додатку до рішення Русько-Лозівської сільської ради від 23.02.1996 № 22 не є можливим (зворотня сторона а.с. 35-36).

ТОВ « Геодизична компанія «Геопром» на підставі укладеного договору № 180-16 від 08.09.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ « Геодизична компанія «Геопром» розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на території Русько-Лозівської сільської ради АДРЕСА_1 , на замовлення ОСОБА_3 . Кадастровий номер земельної ділянки : 6322082001:00:000:1472 (а.с. 27-35).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 73979064 від 25.11.2016, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095674963220 обліковується житловий будинок загальною площею 72.8 кв.м., житловою площею 27.9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності : 17634859. Власник ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Форма власності: приватна, розмір частки: 1. Підстава виникнення права власності договір довічного утримання, серія та номер 1924, виданого 25.11.2018 Приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В.(зворотня сторона а.с. 22-23).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за індексним номером 146165222 від 21.11.2018, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095674963220 обліковується житловий будинок загальною площею 72.8 кв.м., житловою площею 27.9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка: кадастровий номер 6322082001:00:000:1472, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, номер 17635413, державний реєстратор: приватний нотаріус Смоляна В.В., підстави виникнення обтяження: договір довічного утримання, серія та номер 1924, виданий 25.11.2016 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В., вид обтяження: заборона на нерухоме майно (зворотня сторона а.с. 23).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Харківська область, Дергачівський район, село Руська Лозова (а.с. 24).

Технічний паспорт від 06.09.2026 на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складений начальником КП «Інвенрос» 29.11.2016, на ім`я ОСОБА_2 . Згідно з технічним паспортом за адресою АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ. «А-1» з верандою літ. «а», тамбуром літ. «а1», ганком літ. «а2» загальною площею 72,8 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. та надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», зливна яма літ. «Е», огорожа N1-2, колонка літ. «К». (а.с. 24-25).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 430360620 від 06.06.2025) підтверджує факт, що за даними державного реєстру речових прав про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 1095674963220 обліковується житловий будинок загальною площею 72,8 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В розділі Актуальна інформація про речове право, за номером відомостей про речове право: 17634859 обліковується тип речового права: право власності на підставі договору довічного утримання, серія та номер: 1924, виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В., розмір частки:1, власник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Земельна ділянка з кадастровим номером: 6322082001:00:000:1472, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), площа:0.1067 га (а.с. 26).

Відповідно до звіту ТОВ «Перспектива Слобожанщини» від 23.06.2025 про оцінку нерухомого майна, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - вартість нерухомого майна складає 465 739 грн (зворотня сторона а.с. 36-47).

Відповідно до звіту ТОВ «Перспектива Слобожанщини» від 29.06.2025 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 6322082001:00:000:1472, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Дергачівської міської ради, АДРЕСА_1 – складає 103 992 грн (зворотня сторона а.с. 47-56 ).

В судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він не є корінним мешканцем села Руська Лозова, однак тривалий час підтримував дружні стосунки із сім`єю ОСОБА_9 . За його словами, сім`я постійно проживала у спірному житловому будинку. На момент їх заселення будинок перебував у неналежному стані та потребував ремонту. У подальшому позивач та відповідач здійснили ремонтні роботи, значно покращивши стан житла. ОСОБА_10 є гарною господаркою, сім`я вела спільне господарство, проживала у злагоді та займалася спільною підприємницькою діяльністю. За показаннями свідка, сім`я здійснила суттєві покращення нерухомого майна: виконала якісний ремонт будинку, придбала нові меблі, транспортний засіб, а також облаштувала чан. Крім того, було збудовано прибудову, яка фактично є окремим житловим приміщенням із літньою кухнею на подвір`ї, у якій проживала ОСОБА_11 . Свідок також повідомив, що бабуся була лежачою хворою, дід помер, при цьому ОСОБА_12 здійснювала догляд за свекрухою, у сім`ї панували взаємоповага та підтримка, разом відзначали свята. Відносини між членами сім`ї були доброзичливими. У подружжя є двоє дітей, які завжди були доглянуті; зокрема, старшу доньку батько навчав керувати автомобілем.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що проживає у селі Руська Лозова, працює санітаркою в онкологічному центрі, є сусідкою сторін та знає позивачку з народження, а її чоловіка — з моменту укладення шлюбу. Була присутня на їхньому весіллі. Після одруження подружжя почало проживати разом із матір`ю відповідача. Зі слів свідка, на початку житловий будинок був у старому стані, однак ОСОБА_12 здійснила в ньому сучасний ремонт, фактично все переробивши. Подружжя проживало у злагоді, вело спільне господарство та займалося підприємницькою діяльністю. На подвір`ї було облаштовано територію — покладено плитку, встановлено альтанку та чан, придбано побутову техніку і транспортний засіб. Свідок зазначила, що у подружжя є двоє дітей. Відносини між ОСОБА_12 та бабусею ( ОСОБА_14 ) були доброзичливими, усі разом святкували свята. Спочатку бабуся проживала разом із ними у будинку, однак згодом ОСОБА_12 облаштувала для неї окреме житлове приміщення (флігель), який був забезпечений необхідними зручностями — туалетом, ванною кімнатою та кухнею. У цьому приміщенні бабуся проживала близько п`яти років до своєї смерті. За показаннями свідка, позивач є гарною господаркою, у будинку завжди було чисто, для бабусі було забезпечено належні умови проживання та придбано все необхідне. ОСОБА_15 здійснювала постійний догляд за бабусею, зокрема супроводжувала її до медичних закладів, доглядала за нею, годувала та допомагала у побуті. Свідок повідомила, що подружжя проживало разом близько 24 років, до початку війни вони вели спільне сімейне життя. На даний час, зі слів свідка, позивач перебуває у Франції, місце перебування відповідача їй невідоме.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що на даний час є внутрішньо переміщеною особою та проживає у місті Харкові, займається веденням домашнього господарства та доглядом за дитиною. Є невісткою позивача, дружиною її рідного брата. Свідок повідомила, що знайома зі сторонами у справі з 2014 року. За її словами, подружжя було дружною сім`єю: ОСОБА_15 значну увагу приділяла сім`ї, дітям та догляду за бабусею. Подружжя вело спільне господарство, мало спільний бюджет та займалося підприємницькою діяльністю, отримуючи приблизно рівний дохід; відповідач довіряв позивачу всі фінансові питання. Зі слів свідка, подружжя здійснило істотні поліпшення житлового будинку: провело капітальний ремонт, придбало нову побутову техніку. На прохання бабусі, яка бажала проживати окремо, для неї було облаштовано флігель із належними умовами проживання після проведення ремонту. Свідок зазначила, що бабуся хворіла на онкологічне захворювання, була лежачою, при цьому позивач здійснювала за нею постійний догляд, одночасно ведучи домашнє господарство. Бабуся померла до початку війни, після чого подружжя продовжило спільне проживання; згодом, уже після її смерті, вони облаштували баню. За показаннями свідка, після початку війни подружжя припинило спільне проживання. На даний час місце перебування відповідача їй невідоме, діти виїхали за кордон.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таку ж норму містить стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц).

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно зі статтею 746 ЦК України відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров`я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов`язок перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Отже, цивільне законодавство визначає, що виникнення спільної сумісної власності кількох осіб на майно, передане за договором довічного утримання, зумовлює солідарне виконання ними обов`язків за цим договором на користь відчужувача.

Системний аналіз зазначених норм цивільного та сімейного законодавства у сукупності зумовлює висновок, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім`ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов`язки за таким договором солідарно з набувачем.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 332/1105/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 766/18678/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 185/3086/18, від 23 лютого 2022 року у справі № 496/1069/18.

Відповідно до встановлених судом обставин, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 1999 року по 21 жовтня 2021 року.

Спірний житловий будинок набуто ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 25 листопада 2016 року під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання умов договору спільними зусиллями суд бере до уваги показання свідків, які безпосередньо спостерігали за життєдіяльністю сім`ї та процесом догляду за відчужувачем. Зокрема, свідок ОСОБА_8 зазначив, що сторони спільно займалися підприємницькою діяльністю, здійснили капітальний ремонт будинку, придбали меблі та збудували окрему прибудову для проживання ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_13 , яка є сусідкою сторін, підтвердила, що позивач особисто піклувалася про свекруху протягом останніх років її життя, зокрема купала її, годувала та забезпечувала медичний догляд, що свідчить про значний трудовий внесок позивача у виконання умов договору довічного утримання. Аналогічні обставини підтвердила свідок ОСОБА_16 , вказавши на наявність у сторін спільного бюджету та розподіл обов`язків щодо утримання будинку та догляду за хворою бабусею.

Судом також враховано, що позивач надавала нотаріально засвідчену згоду на укладення відповідачем вказаного договору, що підтверджує обізнаність та спільне рішення подружжя щодо набуття цього майна в інтересах сім`ї.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що спірне нерухоме майно було набуте сторонами за час шлюбу внаслідок спільної праці та за рахунок спільних коштів. Оскільки при розірванні шлюбу частки подружжя є рівними, а відповідач не надав доказів того, що утримання відчужувача здійснювалося виключно за його особисті кошти чи зусилля, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будинку та є законними та обґрунтованими.

З урахуванням встановлених судом обставин виконання договору довічного утримання потребувало з боку ОСОБА_2 матеріальних затрат, утримання та забезпечення ОСОБА_3 коштами, харчуванням, одягом, доглядом, допомогою, що відповідно відобразилося на матеріальному становищі подружжя ОСОБА_9 .

Судом встановлено, що хоча ОСОБА_1 і не була визначена в договорі довічного утримання як набувач, однак виконувала обов`язки за цим договором, що підтверджує укладення договору довічного утримання в інтересах сім`ї.

Матеріали справи не містять доказів на спростування даних обставин, зокрема, того, що метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси відповідача, або того, що виключно відповідач виконував передбачені договором довічного утримання обов`язки та самостійно ніс матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання.

Враховуючи викладене, спірне майно набуте за договором довічного утримання є спільною сумісною власністю подружжя, та підлягає поділу між ними в рівних частках.

Згідно з усталеною судовою практикою застосування статті 71, статті 365 ЦК України суд визначає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. При цьому визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України (див. постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 691/1240/18).

У договорі довічного утримання вказано, що він укладається за згодою дружини набувача ОСОБА_1 , що підтверджено відповідною заявою, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В. за реєстровим номером 1924.

Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2021 року у справі № 185/3086/18 дійшов висновку, що майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2891цс15 зазначено, що системний аналіз статей 60, 61 СК України, статей 744, 746, 749 ЦК України у сукупності зумовлює висновок, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім`ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов`язки за таким договором солідарно з набувачем.

У постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, предметом якої також були правовідносини щодо договору довічного утримання, укладеного під час шлюбу, Верховний Суд України доповнив правовий висновок, викладений у вищезгаданій постанові від 13 квітня 2016 року щодо застосування статей 60, 61 СК України з огляду на положення статей 744, 746 ЦК України, правовою позицією про те, що для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім норми СК України. За загальним правилом застосування презумпції згідно зі статтею 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьою статті 61 СК України - довести, що хоча майно придбавалося в період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір довічного утримання від 25 листопада 2016 року укладено ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, оскільки доказів того, що метою укладення договору були його власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що він самостійно ніс матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання, матеріали справи не містять, суд застосовуючи презумпцію спільності майна подружжя, вважає, що майно, набуте ОСОБА_2 за договором довічного утримання, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу між сторонами в рівних частинах.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину земельної ділянки, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету сільської ради народних депутатів від 23 лютого 1996 року земельну ділянку площею 0,1067 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було безоплатно передано у приватну власність матері відповідача, якій на той час належав житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами.

Надалі, у 2016 році між матір`ю відповідача та відповідачем було укладено договір довічного утримання, за умовами якого останній набув право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка не була предметом вказаного договору довічного утримання, а отже право власності на неї до відповідача на підставі цього правочину не перейшло.

Матір відповідача померла у 2018 році. Доказів оформлення відповідачем права власності на зазначену земельну ділянку у порядку спадкування або на іншій правовій підставі суду не надано.

Відповідно до вимог сімейного законодавства, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути лише майно, набуте ними за час шлюбу на правових підставах, що не заборонені законом. Водночас земельна ділянка, яка належала матері відповідача, не набута сторонами у шлюбі, а також не доведено набуття відповідачем права власності на неї.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави вважати спірну земельну ділянку об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак і для визнання за позивачкою права власності на її частку. Сам факт користування сторонами земельною ділянкою, здійснення її обробітку чи утримання не є підставою для виникнення права власності на неї.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку зі сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-282, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за ардесою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1067 га кадастровий номер: 6322082001:00:000:1472 набутий за договором довічного утримання сумісною власністю подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» з верандою літ. «а», тамбуром літ. «а1», ганком літ. «а2» загальною площею 72,8 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. та надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», зливна яма літ. «Е», огорожа N2, колонка літ. «К», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн 95 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_17 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова