Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №209/644/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/644/26

Провадження № 3/209/314/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Кам’янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського від ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області надійшов для розгляду адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно гр ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №548243 від 23.12.2025, водій ОСОБА_1 , 22 грудня 2025 року о 23 год. 00 хв. в м. Кам`янське Автошлях Т-04-12 (з`їзд з мосту на лівий берег), керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero 3.2 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкіри обличчя. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6810. Результат 1,51 проміле. Тест 2248. Від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п. 2.9.а ПДР керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції.

Постановою суду від 24.02.2026 матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (справа № 209/644/26 провадження № 3/209/194/26) повернуто до Відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області для дооформлення, оскільки в скерованих матеріалах ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області не було долучено носій інформації з відеозаписами події, яка стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

23 березня 2026 року до суду від ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області надійшли адміністративні матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До зазначених матеріалів, зокрема, долучено рапорт старшого інспектора СРПП ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області, старшого лейтенанта поліції Валерія Горбачова, адресований керівництву, в якому зазначено, що відповідно до вимог наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», строк зберігання відеозаписів із портативних нагрудних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, становить 30 діб.

Розгляд справи призначено на 30.03.2026, про що повідомлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

30 березня 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Кучерука Т.М. надійшло клопотання про надання дозволу на ознайомлення із матеріалами справи через систему «Електронний суд», а також через необхідність участі адвоката у розгляді інших справ, просив судове засідання по справі відкласти на іншу дату.

Розгляд справи відкладено на 22.04.2026 о 11 год. 00 хв., про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.

10 квітня 2026 року ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області до суду для долучення до адміністративного матеріалу відносно правопорушника гр. ОСОБА_1 скеровано рапорт начальника СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції Євгена Назаренка, у якому зазначено, що відеозапис з нагрудних відеореєстраторів поліцейських до матеріалів адміністративної справи, за ст. 130 ч. 1 відносно гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , долучити не було можливості, у зв`язку з тим, що працівник підрозділу поліції капітан поліції Назаренко Євген Олегович, начальник СРПП ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідальний за копіювання відеозаписів збережених на серверах ГУНП в Дніпропетровській області, на момент підготовки матеріалів справи перебував на довготривалому лікарняному, а саме з 08.01.2026р. по 19.03.2026р. Після виходу відповідальної особи з лікарняного встановлено, що вказаний відеозапис на сервері ГУНП в Дніпропетровській області не зберігся, оскільки відповідно до вимог наказу МВС України № 1026, термін зберігання відео на серверах становить 30 днів. При цьому інспектор повідомляє, що жодних умисних дій, спрямованих на приховування або знищення відеозапису з метою уникнення особою адміністративної відповідальності, працівниками поліції не вчинялося.

22 квітня 2026 року на офіційну електронну адресу суду захисником ОСОБА_1 - адвокатом Кучеруком Т.М. подано клопотання про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Клопотання про закриття провадження обґрунтовано тим, що наявні у справі докази є недопустимими, провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Так, зі змісту Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №548243 від 23.12.2025 вбачається, що огляд проводився із відеофіксацією на бодікамери №798451 та №798438, проте у матеріалах справи відсутній жодний носій інформації з відеозаписами події. Більш того, відповідно до Рапорту старшого інспектора СРГПІ ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області, строк зберігання відеозаписів з портативних нагрудних відеореєстраторів та відеореєстраторів, встановлених у службових транспортних засобах, відповідно до Наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026, становить 30 діб, у зв`язку з чим відеозапис огляду від 22.12.2025 не збережений та відсутній у розпорядженні органу поліції, а отже і суд позбавлений можливості перевірити законність огляду.

Таким чином, огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушенням ч. 2 ст. 266 КУпАП – без належно збереженого відеозапису та без залучення двох свідків як альтернативи. За приписом ч. 5 ст. 266 КУпАП такий огляд вважається недійсним, а його результат (1,51 проміле, тест № 2248) є недопустимим доказом у справі.

Також захисник звертає увагу суду на те, що, за його твердженням, одразу після проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу - приладу «Alcotest Drager 6810», щодо ОСОБА_1 , зазначений прилад припинив роботу (відключився). На думку сторони захисту, така обставина може свідчити про технічну несправність або збій у роботі обладнання під час проведення тестування, що ставить під сумнів достовірність отриманого результату.

Крім того, захисник зазначає, що працівниками поліції не було надано роздрукованого результату вимірювання (чеку), що суперечить вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, якою передбачено належне документування результатів огляду та забезпечення можливості особі ознайомитися з ними. А сукупність наведених обставин, а саме відключення приладу під час проведення вимірювання та відсутність роздрукованого результату (чеку), на його думку, унеможливлює перевірку правильності та достовірності отриманих результатів огляду.

У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що наявні у справі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, підлягають тлумаченню на її користь.

Також захисник звертає увагу суду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив про свою незгоду з результатами огляду, проведеного із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest Drаger 6810».

Покликаючись на положення ст. 266 КУпАП та п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, захисник зазначає, що у разі незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний направити такого водія до закладу охорони здоров`я для проведення відповідного медичного огляду.

За твердженням сторони захисту, ОСОБА_1 звертався до працівників поліції з проханням надати направлення до закладу охорони здоров`я для проходження незалежного медичного огляду на стан сп`яніння, однак такого направлення йому надано не було. Водночас у матеріалах справи міститься відповідний документ (п. 11 протоколу), що, на думку захисника, свідчить про його формальне складання без фактичного вручення особі.

З огляду на викладене, захисник вважає, що ненадання направлення на медичний огляд всупереч вимогам закону та попри відповідне звернення особи позбавило її можливості реалізувати право на спростування результатів огляду незалежним дослідженням, що, на його переконання, є порушенням права на захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з цим сторона захисту стверджує, що єдиним доказом у справі є результат огляду, проведеного за допомогою приладу «Alcotest Drаger 6810», який, на її думку, отримано з порушенням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, зокрема за відсутності відеофіксації або свідків, а відтак відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП є недійсним. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, у матеріалах справи, за твердженням захисника, не міститься.

Суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_2 та його захисника, адвоката Кучерука Т.М.., із огляду на їх належне повідомлення, наявності заяви про розгляд справи за їх відсутності та з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, відповідно до якої, участь особи при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), відтак адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п. 1.9 ПДР становлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно положень п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026 визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.

Згідно п. 6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом; та лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції.

У відповідності до п.7 Розділу II Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно з п. 10 розділу ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Аналогічна норма щодо застосування технічних засобів відеозапису при проведенні огляду на місці зупинки транспортного засобу передбачена також і п.4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103(далі по тексту - Порядок №1103).

За змістом п.5 Порядку №1103 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається удвох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано такі докази:

протокол серії ЕПР 1 № 548243 від 23.12.2025, у якому викладено фактичні обставини справи. Вказаний протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з її відмовою від підпису;

копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6395858 від 23.12.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 22.12.2025 відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою Alcotest Drager 6810 тест 2248, за результатами якого виявлено 1,51%. У акті міститься запис, що ОСОБА_1 з результатом не згоден, відмовився від підпису;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» від 22.12.2025;

рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Кам`янського РУП капрала поліції Маклес-Коваль О. від 22.12.2025 про виявлення правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП;

рапорт старшого інспектора СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ст.лейтенанта поліції В. Горбачової;

рапорт начальника СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції Євгена Назаренка.

У даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає доказуванню подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №548243 від 23.12.2025, водій ОСОБА_1 , 22 грудня 2025 року о 23 год. 00 хв. в м. Кам`янське Автошлях Т-04-12 (з`їзд з мосту на лівий берег), керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero 3.2 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкіри обличчя. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6810. Результат 1,51 проміле. Тест 2248. Від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п. 2.9 ПДР керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У п. 10 протоколі серії ЕПР1 №548243 технічний засіб відеозапису містить запис: 798451; 798438.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Водночас суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним та достатнім доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою є процесуальним документом, який фіксує обставини, встановлені уповноваженою особою.

Відомості, викладені у протоколі, підлягають обов`язковій перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами, які повинні бути належними, допустимими та достатніми для підтвердження вини особи і не викликати обґрунтованих сумнівів у суду.

За відсутності таких доказів протокол не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини особи.

Разом із тим, під час повторного скерування до суду адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою долучено рапорти працівників поліції, якими обґрунтовується причина відсутності відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а, рапорт працівника поліції сам по собі не може вважатися належним та достатнім доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Такі документи мають службовий характер і не можуть підміняти собою об`єктивні докази у справі, оскільки складені особою, яка є представником суб`єкта владних повноважень та здійснює функції контролю і нагляду у сфері безпеки дорожнього руху.

За таких обставин надані рапорти не усувають наявних сумнівів щодо повноти та належності доказової бази у справі і не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність вини особи.

Оскільки у матеріалах справи відсутні відеозаписи з місця події, зокрема щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Alcotest Drager», фіксації його незгоди з результатом такого огляду, а також відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку, суд не має можливості перевірити дотримання посадовою особою органу поліції вимог законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також об`єктивність і повноту фіксації обставин, що інкримінуються особі.

За таких обставин відсутність належної відеофіксації події, яка відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативно-правових актів є одним із способів забезпечення достовірності процедури огляду, у сукупності з іншими наведеними стороною захисту обставинами породжує обґрунтовані сумніви щодо належності та допустимості отриманих доказів.

Щодо долученого до адміністративних матеріалів акта огляду на стан алкогольного сп`яніння від 22.12.2025 року суд зазначає таке.

Згідно з актом, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810» (тест № 2248), за результатами якого встановлено показник 1,51%. В акті міститься запис про незгоду особи з результатом огляду та її відмову від підпису, а також зазначено про здійснення відеофіксації за допомогою боді-камер № 798438 та № 798451.

Разом з тим, роздруківка результату вимірювання (чек) із зазначеного приладу до матеріалів справи не долучена.

Крім того, зі змісту клопотання захисника вбачається, що після проведення огляду зазначений прилад припинив роботу (відключився), що ставить під сумнів коректність його функціонування під час тестування. Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 звертався до працівників поліції з проханням надати направлення до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду, однак такого направлення не було вручено, попри його наявність у матеріалах справи.

Суд зазначає, що хоча сам по собі прилад «Drager Alcotest 6810» належить до спеціальних технічних засобів, дозволених до використання, водночас у даному випадку належне застосування такого приладу та достовірність отриманих результатів огляду не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що наявне у матеріалах справи направлення на медичний огляд містить відомості, що огляд проводився за допомогою «Alcotest Drager 6810», тест№2248, 22.12.2025 о 23:37. Результат огляду 1,51%. Однак відсутність підтвердження його належного вручення особі не дає можливості встановити, чи було забезпечено реалізацію права особи на проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Відтак, відсутність роздруківки результату вимірювання (чеку), відеофіксації процедури огляду, а також належного підтвердження дотримання встановленого порядку його проведення (зокрема, використання сертифікованого приладу та присутність свідків або безперервний відеозапис) унеможливлює перевірку достовірності отриманих результатів. За таких обставин суд не має можливості перевірити дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду та забезпечення права особи на захист.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що використання доказів, які не дозволяють належним чином перевірити їх зміст та достовірність, порушує принцип справедливого судового розгляду, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема рішення у справах «Бочаров проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»). За відсутності чіткої, безперервної та зрозумілої фіксації процесуальних дій сумніви щодо доведеності вини особи не можуть тлумачитися проти неї.

Наведені факти свідчать про неналежність означених доказів, які не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення правопорушником протиправного діяння, що ставиться йому у провину складеним відносно нього протоколом. Таким чином викликають певних сумнівів дії працівників поліції під час складання відповідного протоколу, які могли нести формальний характер.

Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. russia» та «Karelin v. russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Суд також враховує, що відповідно до практики Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях «Lutz v. Germany», «Schmautzer v. Austria», «Malige v. France», «Ozturk v. Germany», принцип презумпції невинуватості, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на характер правопорушення та суворість можливих санкцій.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у п. 43 рішення у справі «Кобець проти України» (з посиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій. За відсутності таких не можна вважати, що вину особи доведено поза розумним сумнівом.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд вважає, що надані у справі докази не утворюють такої сукупності доказів, яка б відповідала стандарту доказування «поза розумним сумнівом», що відповідно до практики Європейського суду з прав людини має ґрунтуватися на достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказах або неспростовних презумпціях.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейський суд з прав людини, зокрема, викладеною у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011 року, відповідно до якої доведеність вини має ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій.

Водночас, як зазначено у рішенні у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не допускає наявності невирішених сумнівів щодо вини особи.

Оскільки у даній справі такі сумніви залишаються, вони не можуть бути усунуті під час судового розгляду та підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, із урахуванням позиції ОСОБА_1 , викладеної його захисником у клопотання про закриття провадження у справі, відсутності належної відеофіксації події, недоліками у документальному оформленні результатів огляду та відсутністю належного підтвердження дотримання процедури його проведення, суд доходить висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, які б вказували на наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв’язку із порушенням п.2.9а ПДР України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП відсутні підстави для стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, ч. 1 ст. 130, ст. 245, п. 1 ст. 247 , ст. ст. 251, 252, 266, 276-285, 294, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА