Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №209/1520/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/1520/26

Провадження № 2/209/1746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

за участі секретаря Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Осипенко Артем Валерійович, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Осипенко А.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження) запис: 3106356 від 14 квітня 2006 року, накладений на підставі постанови Залізничного відділу ДВС від 10 квітня 2006 року АВ №223831 та зареєстрований реєстратором: Друга сімферопольська державна нотаріальна контора; вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову вказано, що з листа Міністерства юстиції України №13994/5731-33-26/20.3.1 від 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 стало відомо, що: «Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно ОСОБА_1 міститься обтяження від 14.04.2006 № 3106356, яке внесено на підставі постанови державного виконавця Залізничного відділу ДВС від 10.04.2006 АВ №223831 про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження, яке зареєстровано Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою.

Згідно з даними Системи встановлено, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 , на виконанні в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців не перебувають та зареєстрованими не значяться.

На даний час надати інформацію про перебування на виконанні виконавчого провадження у 2006 році, в ході примусового виконання якого постановою державного виконавця Залізничного відділу ДВС від 10.04.2006 АВ№223831 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на майно ОСОБА_1 , не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження та журнали реєстрації вхідної кореспонденції Залізничного відділу ДВС знищено у встановленому порядку у зв`язку із закінченням строків їх зберігання».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка №463767210 від 11 лютого 2026 року) постановою державного виконавця Залізничного відділу ДВС від 10.04.2006 АВ №223831 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

Як видно з вказаного вище документа та листа Мін`юсту, відомості про особу, стосовно якого накладено обтяження, окрім прізвища, ім`я та по-батькові, не містять будь-яких інших ідентифікаційних даних, таких як: дата, місяць та рік народження, РНОКПП, які б давали можливість належним чином персоніфікувати особу боржника.

При цьому, Позивачка зазначає, що відсутні будь-які правові підстави для застосування саме стосовно неї будь-яких заходів обтяження майна, пов`язаних з його арештом, з огляду на те, що вона не мала статусу та наразі не є боржником у будь-якому виконавчому провадженні.

Вказане підтверджується відсутністю відомостей про неї у Єдиному державному реєстрі боржників.

Крім цього, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які судові рішення, які б стосувалися ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржниці.

Сукупність наведеного вище дає підстави стверджувати, що вказаний вище арешт накладено помилково, оскільки позивачка ОСОБА_1 не мала та не має статусу боржника у жодному виконавчому провадженні.

У той час як, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З метою вирішення питання про зняття арешту з майна, представник позиваки звертався до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відновлення матеріалів виконавчого провадження та зняття арешту з майна.

Вказана вище заява листом Відповідача-1 від 09 березня 2026 року №7530 залишена без задоволення. У цьому ж листі зазначено, що станом на 09 березня 2026 року АСВП не містить відомостей про реєстрацію виконавчого провадження за номером АВ №223831.

Наявність зазначеного вище обтяження, стосується не будь-якого конкретного, а всього майна Позивачки, що порушує її права на вільне розпорядження, належного їй майна, зокрема створює перешкоди у його відчуженні.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою від 24 березня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.22).

13 квітня 2026 року представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Квашенко С.С. надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що він є неналежним відповідачем у даній справі з огляду на правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №705/3876/18 від 07.10.2020 р. та на правову позицію викладену у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016р. (а.с.28-31)

20 квітня 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Осипенко А.В. надіслав до суду відповідь на відзив, в якому просить суд відзив на позовну заяву, поданий 13.04.2026 через ЄСІТС представником Відповідача-1 – ОСОБА_2 залишити без розгляду та повернути його, у зв`язку із порушенням строків його подачі та порушення вимог ст. 178 ЦПК України; задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 . (а.с.37-42)

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Осипенко А.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до ст. 247 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно відповіді Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України №13994/5731-33-26/20.3.1 від 02 лютого 2026 року, наданої адвокату А. Осипенко, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно ОСОБА_1 міститься обтяження від 14.04.2006 № 3106356, яке внесено на підставі постанови державного виконавця Залізничного відділу ДВС від 10.04.2006 АВ №223831 про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження, яке зареєстровано Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою. Згідно з даними Системи встановлено, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 , на виконанні в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців не перебувають та зареєстрованими не значяться. (а.с.10-11)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.02.2026 року, частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр. №1-4400, виданого 21.08.1996 р. Третьої дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, та частина частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності реєстр.№1-4398, виданого 21.08.1996 Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою. Постановою АВ №22831 від 10.04.2006 року Залізничного відділу ДВС накладений арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 . (а.с.12)

У Єдиному реєстрі боржників (інформація від 17.02.2026 року) відсутня інформація щодо ОСОБА_1 . (а.с.13)

Згідно довідки від 02.04.2025 року №1207-5003649046 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.17)

Згідно інформації Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 09.03.2026 року Автоматизована система виконавчого провадження не містить відомостей про реєстрацію у АСВП виконавчого провадження за номером АВ №223831. (а.с.18)

Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

У відповідності до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

За правилами ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для знання арешту з майна є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові N 5 від 3.06.2016 р. "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.

Позивач не дотримався вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту він не пред`явив до двох обов`язкових належних відповідачів, якими мають бути і боржник, і стягувач, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно. Позивачем безпідставно визначено відповідачем Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яким надано лише відповідь на звернення позивача до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління міністерств юстиції України, щодо можливості зняття арешту з майна.

У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку – відповідачами мають бути боржника та має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявив, в тому числі і клопотань про витребування необхідних йому доказів, у разі якщо він був позбавлений можливості такі докази добути і подати суду сам. Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача (відповідачів).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Тому підстав для задоволення позову, який не пред`явлений до належного відповідача, навіть і у випадку встановлення порушення певного права позивача, - суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 223, 258-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Осипенко Артем Валерійович, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 23 квітня 2026 року.

Суддя Лобарчук О.О.