Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №523/2268/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/2268/25

Провадження №2/523/948/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

17 лютого 2025 р. провадження по справі відкрито Суворовським районним судом міста Одеси та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Суворовський районний суд міста Одеси змінено на Пересипський районний суд міста Одеси.

Позивач в судове засідання не прибув та його представник – адвокат Левіт В. С. надав клопотання в котрому просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не прибув та його представник – адвокат Судаков В. В. надав клопотання в котрому просив провести судове засідання у його відсутність та просив не закривати підготовче засідання до отримання витребуваних доказів.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторін.

Судом встановлено наступні обставини.

Заочним рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 12 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди в загальному розмірі 260715 грн. 37 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , моральну шкоду, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди в загальному розмірі 50000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 5635 грн. 15 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. 00 коп.

До суду 29 серпня 2025 року надійшла заява ОСОБА_2 , що подана його представником – адвокатом Судаковим В. В., про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року по даній цивільній справі.

В обґрунтування заяви, щодо наявності обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зазначив, що позивач обґрунтовує розмір матеріальної шкоди звітом ФОП ОСОБА_3 № 38606 від 03 липня 2024 р., який зроблено на замовлення не позивача, а особи, яка не є учасником справи – ПрАТ «Євроніс Україна». ФОП ОСОБА_3 не є судовим експертом, не попереджався про кримінальну відповідальність про завідомо неправдивий висновок, тому цей звіт не є висновком експерта у розумінні ст. 103 ЦПК України.

30 вересня 2025 р. заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – скасовано.

Вказаною ухвалою призначено судове засідання за нормами спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, судом не приймається до уваги заява ОСОБА_2 , що подана його представником – адвокатом Судаковим В. В., яку було сформовано в системі «Електронний суд» 14.04.2026 з проханням не закривати підготовче засідання до отримання витребуваних доказів.

З урахуванням на наведеного суд вирішує справу за наявними доказами.

Судом встановлено наступні обставини.

05.06.2024 року близько 08:15 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_3 , у м. Одесі, по вул. Семена Палія 100/3, не впевнився в безпеці маневру, не був уважним, зі смуги дорожнього руху позначеної д.з.5.16 «Рух прямо» здійснив розворот не пропустивши автомобіль, який рухався в зустрічному напрямку прямо: «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , власником якого є ОСОБА_1 . В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 12.07.2024 року по справі № 523/10293/24 (суддя Дяченко В.Г.) про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, останнього визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зазначена постанова Суворовського районного суду м. Одеси не оскаржувалась та набрала законної сили.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення із грубим порушенням ПДД, внаслідок якого позивачці завдано збитки.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

В результаті ДТП транспортний засіб Hyundai Santa Fe державний знак НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про право власності р№161 від 25.01.2018 року та свідоцтва про право спадщину р№162 від 25.01.2018 року, належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідачем був укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № CA/0239090 від із ПрАТ «СК «Євроінс Україна», відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається зі Звіту № 38606 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням засобу автомобіля Hyundai Santa Fe державний знак НОМЕР_5 від 03.07.2024 року, вартість відновлювального ремонту щодо усунення шкоди майну, заподіяного пошкодженням вказаного транспортного засобу, станом на 05.06.2024 року, становить: 321835,33 гривень (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).

Позивачка зверталась до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про страхове відшкодування за договором обов`язкового (добровільного) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого отримала від ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплату страхового відшкодування в розмірі 61119,96 гривень, про що свідчить повідомлення від про прийняте рішення по справі № 198354/1.

28 січня 2026 року позивачем ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Левіта В. С на адресу суду надано заяву про збільшення позовних вимог. Крім того подано клопотання про поновлення строку для подання заяви про збільшення позовних вимог.

Клопотання про поновлення строку для подання заяви про збільшення позовних вимог обґрунтовано тим, що з урахуванням позиції відповідача, позивачка була змушена звернутися до судового експерта із клопотанням щодо складання висновку, за наслідком якого виникла потреба у збільшенні позовних вимог.

Позивачка звернулась до судового експерта Вєлкова Василя Михайловича (Свідоцтво № 55-21/П від 05 жовтня 2021 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), яким 24 листопада 2025 року складено Висновок експерта № 20-25В судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2026 року поновлено процесуальний строк для подання заяви про збільшення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 , котра подана її представником – адвокатом Левітом В. С. 28 січня 2026 року, що подана в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зі сторони ОСОБА_2 , в особі його представника – адвокатом Судаковим В. В. до суду подано клопотання про витребування доказів, яке було сформовано в системі «Електронний суд» 06.02.2026 року, яке було відхилено судом у зв`язку з пропуском процесуальних строків.

Також зі сторони ОСОБА_2 , в особі його представника – адвокатом Судаковим В. В. до суду подано відзив на позовну заяву, який було сформовано в системі «Електронний суд» 05.02.2026 року, яким заявником було фактично подано заяву про залучення третьої особи на стороні відповідача, яку також відхилено судом.

Одночасно у вказаній заяві відповідач ОСОБА_2 , в особі його представника – адвокатом Судаковим В. В. заявлено про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід задовольнити частково у розмірі 164 835,33 грн., а в іншій частині відмовити.

Водночас судом встановлено, що відповідач з часу ДТП до потерпілого з питань відшкодування завданих збитків не звертався та активних дій, спрямованих на усунення негативних наслідків від ДТП не здійснив.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до судового експерта Вєлкова Василя Михайловича (Свідоцтво № 55-21/П від 05 жовтня 2021 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), яким 24 листопада 2025 року складено Висновок експерта № 20-25В судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

На аркушах 10-14 висновку (дослідження з п. 1.3) експертом визначено вартість відновлювального ремонту КТЗ.

Так, експертом зазначено, що на момент складання висновку експерта документальне та фінансове підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної марки (моделі) КТЗ підприємстві станом на 17.10.2025 року відсутнє. Отже, у відповідності з п.8.5.6. «Методики...» використовується регіональна вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для даної марки (моделі) КТЗ за даними довідника «Бюлетень автотоварознавця» N 143 від 10.2025 року, який є актуальним станом дату оцінки (дату огляду) 17.10.2025 року, залежно до відповідних робіт (аркуш 13 висновку).

Також, експертом зазначено, що результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 05.06.2024 року, визначається рівною 456499,55 грн. (Чотириста п?ятдесят шість тисяч чотириста дев`яносто дев?ять гривень 55 коп.) (аркуш 14 висновку).

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що розмір збитку, який підлягає стягненню з відповідача, а саме вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу становить 395379,59 грн. (456499,55 - 61119,96).

Надаючи перевагу висновку судового експерта Вєлкова Василя Михайловича, суд зазначає, що з розміром матеріальної шкоди який визначено звітом ФОП ОСОБА_3 № 38606 від 03 липня 2024 р., який був покладений в основу скасованого заочного рішення по цій справі, - не погодився сам відповідач, зазначаючи, що звіт ФОП ОСОБА_3 № 38606 від 03 липня 2024 р. зроблено на замовлення не позивача, а особи, яка не є учасником справи – ПрАТ «Євроніс Україна». ФОП ОСОБА_3 не є судовим експертом, не попереджався про кримінальну відповідальність про завідомо неправдивий висновок, тому цей звіт не є висновком експерта у розумінні ст. 103 ЦПК України.

В частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд погоджується з запереченнями відповідача, оскільки позивачкою не надано жодного доказу її наявності, не обґрунтовано її розмір, а також про те, що заявлений розмір моральної шкоди ставить на мені незаконне збагачення, що суперечить компенсаторному механізму відшкодування шкоди, у зв`язку з чим у даній частині позов задоволенню не підлягає.

Оцінюючи наведені обставини суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Приписами ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 16 Постанови передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що ДТП відбулось з вини відповідача, який керував транспортним засобом, та між його діями та наслідками, що настали є безпосередній причинний зв`язок, що встановлено постановою Суворовського районного суду м. Одеси 12.07.2024 року, відтак сума відшкодування має бути стягнута саме з нього в розмірі зазначених витрат позивача із врахування сплаченого страхового відшкодування.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16: «суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.»

Суд, в ході розгляду справи дійшов висновку про доведеність вимог позивача, що не було спростовано відповідачем, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

В частині стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем надано розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи: сплачений судовий збір: 6981,8 грн. (позовна вимога майнового характеру - сума збору становить 3953,80 грн., позовна вимога про стягнення моральної шкоди - сума збору 3028,00 грн.); витрати на професійну правничу допомогу: 30000,00 грн. витрати на проведення експертизи: 10000,00 грн.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин та складеності справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу у суді та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем суді у розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди в загальному розмірі 395379 грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3953 грн. 80 коп., витрат на проведення експертизи в розмірі 10000 грн. 00 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Пересипський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2026р.

Суддя