Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №523/20681/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/20681/25

Номер провадження 3/523/208/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю: секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднані матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді від 15.01.2026 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно, об`єднані в порядку ст.36 цього ж Кодексу в одне провадження.

Відповідно з наданими до суду матеріалами об`єднаної справи, 20.09.2025 року о 12:17 годині, ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, керував транспортним засобом марки «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №112 по пр-ту Князя Володимира Великого в м.Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, а також не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, що вчинено повторно протягом року, чим порушив п.п.2.1.а, 2.5 «Правил дорожнього руху».

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього 20.09.2025 року протоколів про адміністративне правопорушення та про розгляд справи в Пересипському районному судді м.Одеси, що засвідчено підписом останнього в таких протоколах, а також належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повісткою (а.с.10), в судове засідання 20.10.2025 року, яке призначалось з дотриманням встановлених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, не з`явився, у зв`язку з чим, розгляд справи було відкладено на 09:15 годину 15.01.2026 року.

Втім, ОСОБА_1 , будучи вдруге належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повісткою (а.с.12), в судове засідання 15.01.2026 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з будь-якими заявами чи клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи, не звертався.

Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 до суду, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.ст.126, 130 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені необхідні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи обізнаним про складення відносно нього протоколу та про розгляд справи в суді, в судове засідання двічі не з`явився, станом такого розгляду протягом достатнього тривалого періоду часу не цікавився, суддя оцінює таку поведінку вказаної особи, як обрана ним форма реалізації наданих за законом прав та небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції, що у свою чергу сприймається як спроба затягування такого розгляду і намагання ухилитись від відповідальності за вчинене та має ознаки зловживання зазначеною особою своїми правами.

Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Враховуючи принцип судочинства, який закріплений в практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді, при цьому в разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника та своїм правом на подачу до суду письмових пояснень чи заперечень по справі не скористався, суддя з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності вказаної особи та на підставі наданих до суду матеріалів.

Вивчивши надані матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.278 означеного Кодексу, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За ч.2 ст.38 вказаного Кодексу, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів України підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до п.7 ст.247 зазначеного Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього ж Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у судді повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративне правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.

Тотожну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 року (справа №308/8763/15-а, провадження №К/9901/12342/18), який вказав на те, що за умови закінчення строку накладення адміністративного стягнення суд взагалі позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Як слідує з наданих до суду матеріалів справи за протоколом серії ЕПР1 №459587, ОСОБА_1 інкримінується непред`явлення ним 20.09.2025 року посвідчення водія на право керування транспортного засобу відповідної категорії, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, що свідчить про сплив тримісячного строку притягнення зазначеної особи до відповідальності за наведене адміністративне правопорушення на час розгляду матеріалів суддею, на підставі чого суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження відносно вказаної особи в означеній частині.

Дослідивши ж матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, суддя доходить наступних висновків.

За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459583 від 20.09.2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.16);

- довідку УПП в Одеській області, згідно якої станом на 20.09.2025 року посвідчення водія ОСОБА_1 здане на збереження (а.с.18);

- довідку УПП в Одеській області про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що останній протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП (а.с.19);

- направлення ОСОБА_1 для огляду до медичного закладу на стан наркотичного сп`яніння, згідно з яким такий огляд не проводився (а.с.21);

- відеозапис з портативних відеореєстраторів працівників поліції на цифровому носії – ДВД-диску (а.с.22).

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положеннями частини 2 статті251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає в тому, що порушник, має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, а особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.ст.251-252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459583 від 20.09.2025 року, 20.09.2025 року о 12:17 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №112 по пр-ту Князя Володимира Великого в м.Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».

При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Під час дослідження доказів справи виявлено, що наявний в матеріалах справи диск з ПВР 471359, 471464 (а.с.22), містить файл під назвою «ЕПР1 459583 ОСОБА_1 ч1ст130», який не відкривається та не відтворюється, у зв`язку з чим доступ до його змісту є неможливим.

За таких обставин, зазначений запис не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є обов`язковими складовими об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність належних і допустимих доказів, зокрема неможливість відтворення наявного в справі відеозапису, суд позбавлений можливості об`єктивно перевірити обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459583, та пересвідчитися у самому факті настання події, яка інкримінується ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП.

За таких умов неможливо достовірно встановити, чи мала місце подія адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, наведені обставини дають підстави для висновку суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування ним транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

За ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Наведені обставини обумовлюють висновок судді про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провина останнього не доведена належними та допустимими доказами, а відтак провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 38, 126, 130, 247, 278, 283, 287-291 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, - закрити, у зв`язку із закінченням строку накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити, у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Про прийняте рішення повідомити ОСОБА_1 та УПП в Одеській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов