Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №947/14840/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/14840/26

Провадження № 1-кп/947/921/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

законного представника – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163480000191 від 05.03.2026 року у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, учню 3 курсу Одеського професійного училища торгівлі та технологій харчування, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України –

ВСТАНОВИВ:

Впровадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 12026163480000191 від 05.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке надійшло до суду разом з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, укладеною 08.04.2026 року між прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси та обвинуваченим, за участю його законного представника та захисника, а також за письмовою згодою потерпілої.

Судом встановлено, що 27.02.2026 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 прибув до своїх знайомих за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи у зазначеній квартирі, у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 27.02.2026 року у період з 15:00 до 17:00 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги сторонніх осіб, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон «Realme Note 60» в корпусі темно-синього кольору, об`ємом пам`яті 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , вартістю 3885,64 (три тисячі вісімсот вісімдесят п`ять гривень 64 копійки).

Після чого ОСОБА_5 вийшов з вказаної квартири та місце вчинення кримінального правопорушення безперешкодно покинув, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 3885,64 гривень.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою вину у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у повідомленні про підозру та обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надавши детальні та послідовні показання щодо способу, часу та місця вчинення злочину.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, шкода, завдана потерпілій, фактично відшкодована, потерпіла будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має та надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості

Враховуючи викладене, 08.04.2026 року між прокурором та обвинуваченим, за участю його законного представника та захисника, укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої обвинувачений визнав свою винуватість у повному обсязі, сторони погодили правову кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України та узгодили призначення покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75, 104 КК України, тобто із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений, його законний представник, захисник та потерпіла підтримали укладену угоду, просили суд її затвердити, зазначивши, що вона укладена добровільно, без порушення прав сторін та відповідає вимогам законодавства.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Інститут угод у кримінальному провадженні, передбачений главою 35 КПК України, є процесуальним механізмом, спрямованим на досягнення зазначеної мети шляхом оптимізації судового розгляду за умови дотримання прав і законних інтересів усіх учасників провадження.

Згідно зі ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим.

Частиною 4 ст. 469 КПК України встановлено, що у кримінальних провадженнях, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, укладення угоди допускається за умови надання письмової згоди потерпілим. Як убачається з матеріалів справи, така згода потерпілою надана, що виключає будь-які процесуальні перешкоди для укладення та затвердження угоди.

Відповідно до ст. 472 КПК України, угода про визнання винуватості повинна містити істотні умови, зокрема: формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію, обставини кримінального правопорушення, вид і розмір покарання, а також наслідки укладення та затвердження угоди.

Дослідивши зміст укладеної угоди, суд встановив, що вона відповідає вимогам закону, містить усі необхідні елементи, а викладені у ній обставини узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 474 КПК України, суд зобов`язаний перевірити, чи укладена угода добровільно, чи усвідомлює обвинувачений зміст обвинувачення, характер своїх прав та наслідки укладення угоди.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 підтвердив добровільність укладення угоди, відсутність будь-якого примусу, погроз чи обману, усвідомлення змісту обвинувачення, правових наслідків затвердження угоди, а також обмежень щодо оскарження вироку, передбачених ст. 394 та ст. 424 КПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у низці рішень Касаційного кримінального суду, перевірка добровільності угоди та усвідомлення обвинуваченим її наслідків є ключовим елементом судового контролю за дотриманням принципів справедливого судового розгляду, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи правову кваліфікацію дій обвинуваченого, суд виходить з того, що відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 185 КК України кримінально караним є таємне викрадення чужого майна, вчинене, зокрема, в умовах воєнного стану.

Як убачається з матеріалів провадження, об`єктом посягання є право власності потерпілої, об`єктивна сторона виражається у таємному вилученні майна з володіння власника, суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом та корисливим мотивом, а суб`єктом є осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.

Суд також враховує, що на момент вчинення кримінального правопорушення на території України діяв правовий режим воєнного стану, що відповідно до закону є кваліфікуючою ознакою даного складу злочину.

При визначенні відповідності узгодженого покарання вимогам закону суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до яких покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, раніше не судимим, характеризується позитивно, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що відповідно до ст. 66 КК України є обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням положень ст. 104 КК України щодо особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Застосування ст. 75 КК України у даному випадку відповідає принципу гуманізму кримінального права, а також практиці Верховного Суду, відповідно до якої до неповнолітніх осіб пріоритетно застосовуються заходи, спрямовані на їх виправлення без ізоляції.

Оцінюючи угоду в цілому, суд враховує також положення ч. 6 ст. 474 КПК України та приходить до висновку, що її умови: не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні оперативного та ефективного правосуддя.

Таким чином, суд дійшов переконання, що наявні всі передбачені законом підстави для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого сторонами покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 124, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392-395, 473-476 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.04.2026 року, яка укладена з обвинуваченим ОСОБА_5 , котрий представлений законним представником ОСОБА_6 та захисником ОСОБА_7 , з однієї сторони та прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , з другої сторони, за згодою потерпілої ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.ст.75 та 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів 424, 08 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року (Справа № 947/9983/26, Провадження № 1-кс/947/3343/26) на мобільний телефон марки «REALME NOTE», в корпусі темно-синього кольору, об`ємом пам`яті 128 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

Речові докази по кримінальному провадженню: а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах справи;

-Мобільний телефон марки «REALME NOTE», в корпусі темно-синього кольору, об`ємом пам`яті 128 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 – повернути потерпілій ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1