Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №946/9747/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/9747/25

Провадження № 3/946/75/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

притягуваного - ОСОБА_1 , представника притягуваного – Дрангоя Д.О.,

розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

До Ізмаїльського міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 527301 від 29.11.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 29.11.2025 року о 15 год. 30 хв. в м. Ізмаїл по вул. Європейська біля будинку 14, водій ОСОБА_1 вживав лікарські засоби на основі спирту (Трікардін), після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану сп`яніння. Огляд проводився за допомогою алвкотестера Драгер 6820, результат позитивний, тест 565 – 1,22 проміле( 18:35 год.), тест 566 – 1,23 проміле( 18:47 год.).

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10.є. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.10.є. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просили закрити провадження у справі, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях щодо протоколу, відповідно яким зазначено, що 29.11.2025 року дійсно відбулась ДТП за його участю, в результаті якої він отримав тілесні ушкодження та каретою швидкої допомоги його було доставлено до лікарні, де по дорозі було надано медичні препарати Декспро та Коптоприл. 19.10.2025 року лікарем-кардіологом ОСОБА_1 було призначено лікарський засіб Трікардін, який він вживав тричі на день за потребою. Повернувшись додому приблизно о 17:30 год. погано себе почував та після заміру артеріального тиску за допомогою тонометру дружина надала призначений лікарем лікарський препарат Трікардін. Приблизно о 18:30 год. прибули працівники поліції та ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою Драгера. Пройти огляд у медичному закладі працівники поліції не пропонували.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що приходиться дружиною ОСОБА_1 . Після ДТП вона прибула на місце і в кареті швидкої допомоги поїхала до лікарні. Після проведення обстеження вона з чоловіком повернулися додому, чоловік був схвильований. Після прибуття додому вона особисто заміряла йому тиск, який був 200/120, йому було погано та вона накапала йому ліки Трікардін, який був призначений лікарем. ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря у зав`язку з тим, що хворіє на гіпертонію. За станом здоров`я алкоголь не вживає. Після ДТП працівники поліції не пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння. На місце ДТП вона приїхала приблизно о 16:00 год. 29.11.2025 року, та з своїм чоловіком поїхала до лікарні. В кареті швидкої йому теж давали якісь ліки та зробили укол. В лікарні не пропонувалось проходження медичного огляду. В лікарні пробули біля 1 години, де було пройдено огляд лікарем та зроблено обстеження. В подальшому додому приїхали співробітники поліції з апаратом Драгер, щоб вимірити на алкогольне сп`яніння. Свідок вказує, що вона повідомила співробітникам поліції, що дала чоловіку ліки, бо він був у схвильованому стані.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 та його представника, допитавши свідка, оцінивши надані докази в їх сукупності, дослідивши відеозаписи, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, судом встановлено, що 29.11.2025 біля 15:30 години в м. Ізмаїл Одеської області водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем JEEP р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по придворовій дорозі біля будинку №14 по вул. Європейська з боку вул. Поперечна в напрямку вул. Європейська при виїзді на головну дорогу не надав перевагу в русі та здійснив зіткнення із рухавшимся по вул. Європейська в напрямку пр. Миру автомобілем BMW р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер.

За даним фактом 29.11.2025 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001523 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження внаслідок власної вини, а інші учасники пригоди тілесних ушкоджень середньої тяжкості не отримали, тому ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України не вбачається.

Постановою начальника СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 27.03.2026 року кримінальне провадження № 12025162150001523 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 635067 від 08.04.2026 року, відносно ОСОБА_1 складено протокол за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено настання дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 , що є однією з ознак об`єктивної сторони для притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме: вживання після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Одночасно, як встановлено матеріалами справи, 29.11.2025 року о 15 год. 30 хв. в м.Ізмаїл по вул. Європейська біля будинку №14, водій ОСОБА_1 вживав лікарські засоби на основі спирту (Трікардін), після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану сп`яніння. Огляд проводився за допомогою алвкотестера Драгер 6820, результат позитивний, тест 565 – 1,22 проміле( 18:35 год.), тест 566 – 1,23 проміле( 18:47 год.).

Отже, ОСОБА_1 у провину ставиться вживання лікарського засобу Трікардін, після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану сп`яніння.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до вимог п. 2.10.є. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є вживання особою, яка керувала транспортним засобом: 1) після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); 2) після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно п. 7 розділу I Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі заклад охорони здоров`я).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, а також інші документи.

Так, судом враховується, що адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 повідомив поліцейських про те, що він вжив ОСОБА_4 , який призначений йому лікарем.

Також судом береться до уваги, що ОСОБА_1 29.11.2025 року після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вжив лікарський засіб, що був призначений йому медичним працівником, що підтверджено листом Генерального директора КНП Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 09.03.2026 року № 01/10-23, яким повідомлено, що ОСОБА_1 знаходиться під наглядом лікаря-кардіолога, лікаря-ревматолога з 2020 року по теперішній час та відповідно до записів медичної карти амбулаторно хворого, з 19.10.2025 по теперішній час лікарем-кардіологом призначений прийом препарату «Трикордін» за наявності тривожних станів у дозуванні по 30 крапель 3 рази на день.

Окрім того, системний аналіз п. 2.10 ПДР України та ч. 4 ст. 130 КУпАП засвідчує, що заборона для водія вживати після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), визначена умовою повідомлення поліції про подію та часом прибуття працівників поліції на місце пригоди до проведення медичного огляду, що передбачено п. п. 2.10.є. ПДР України.

Тобто, заборона для водія вживати алкоголь, в разі причетності його до дорожньо-транспортної пригоди, визначена умовою повідомлення поліції про подію та часом прибуття працівників поліції на місце пригоди до проведення медичного огляду.

При цьому, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Отже, за наведеного, закон чітко визначає обов`язок з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено інкриміноване адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Крім того, при перевірці доведеності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати не тільки час і місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди і причетність цієї особи до неї, а також час і місце вживання цією особою, у даному випадку лікарських препаратів.

Матеріалами справи встановлено, що протокол за ч. 4 ст. 130 КУпАП складено 29.11.2025 року о 19:50 год., у якому вказано, що 29.11.2025 року о 15 год. 30 хв. в м. Ізмаїл по вул. Європейська біля будинку 14, водій ОСОБА_1 вживав лікарські засоби на основі спирту (Трікардін), після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану сп`яніння.

Натомість, підтвердженим часом настання ДТП є 29.11.2025 року саме 15:30 год., що підтверджено змістом протоколу за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а також узгоджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 635067 від 08.04.2026 року, складеного за ст. 124 КУпАП.

Проте, це достатньо вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено більше ніж через 2 години після встановлення підстав для його проведення.

Недоведеність винуватості особи, в силу вимог ст. 9 КУпАП свідчить про відсутність об`єктивної сторони правопорушення і відповідно складу правопорушення.

Суд наголошує на тому, що обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути перекладено на суд.

За таких обставин, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначена в ньому інформація не підтверджена належними доказами.

Водночас суд зауважує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Зважаючи на те, що інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення матеріали справи не містять, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Суд враховує, що ЄСПЛ у справі Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді «заслухані», тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі «Мазахір Джафаров проти Азербайджану» (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява № 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно усталеної судової практики сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії.

Проте, необхідність дотримання вимог ст.62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог ст. 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростовними доказами факту порушення ОСОБА_1 п. 2.10.є. ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП.

Таким чином, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП відсутні.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 280, 283 – 285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) за ч.4 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення, або отримання.

Повний текст постанови складено 22.04.2026 року.

Суддя О.О. Бурнусус