Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №946/2766/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2766/26

Провадження № 1-кп/946/380/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року місто Ізмаїл Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_2 ,

обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_4 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в місті Ізмаїл Одеської області в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026166150000095, за обвинуваченням -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Стара Некрасівка, Ізмаїльського району Одеської області, громадянин України, українець, не одружений, офіційно не працевлаштований, не відноситься до осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

встановив:

До суду 17 квітня 2026 року надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за заявою обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згодою на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Відповідно до ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта, щодо вчинення кримінального проступку вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок в порядку спрощеного провадження.

Захисником ОСОБА_3 є адвокат ОСОБА_4 .

Судом встановлені наступні фактичні дані.

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в грудні 2024 року, точну дату та час дізнанням не встановлено, він, маючи умисел, направлений на підроблення посвідчення водія з метою його подальшого особистого використання для посвідчення своєї особи та права керування транспортними засобами, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , знаючи законний порядок отримання посвідчення водія, порушуючи та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи і яке надає право на керування транспортними засобами, з метою подальшого використання його для посвідчення права керування транспортними засобами відповідної категорії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,в мережі інтернет знайшов бланк посвідчення водія, який завантажив на свій мобільний телефон марки «Айфон» та за допомогою фото-редактору вніс особисті дані з фотокарткою в бланк посвідчення водія із зазначивши на ньому серійний номер НОМЕР_1 , виданий ТСЦ 8045 на право керувати транспортними засобами категорії – «В», який засвідчив своїм підписом.

З метою доведення свого злочинного умислу на підроблення документа до кінця, ОСОБА_3 вирушив до друкарні в м. Ізмаїл, адресу якої під час досудового розслідування встановити не видалось можливим, де за допомогою знакодрукуючого пристрою з термосублімаційним способом друку роздрукував посвідчення водія із зазначеним на ньому серійним номером ВКХ № 582737, виданого ТСЦ 8045 на ім`я ОСОБА_3 , яке не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України тобто підробив посвідчення водія з метою його особистого використання, чим довів свій злочинний умисел на підроблення офіційного документа до кінця.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, за ознаками підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і надає права, з метою використання його підроблювачем.

Крім того ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа з метою безпідставного отримання права керувати транспортними засобами категорій «В», 22.03.2026 близько 16:50 години, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Volkswagen Golf» сірого кольору з державним реєстраційним знаком НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі М-15 Одеської області біля блок-посту «Саф`яни» по вул.. Незалежності у м. Ізмаїл, був зупинений інспектором роти з обслуговування ВОНС УПП в м. Ізмаїл, для перевірки документів.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого посвідчення водія, достовірно знаючи, що посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , виданого ТСЦ 8045 на його ім`я на право керування транспортними засобами категорії «В», є підробленим, оскільки останній не отримував його в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, для підтвердження своєї особи та права керування транспортним засобом пред`явив інспектору ВРПП з обслуговування ВОНС УПП в м. Ізмаїл посвідчення водія серійним номером НОМЕР_1 , виданого ТСЦ 8045 на ім`я ОСОБА_3 , тобто використав завідомо підроблений документ.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.

В заяві від 15 квітня 2026 року обвинувачений ОСОБА_3 , разом із своїм захисником, вказав, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчинені вищезазначених кримінальних проступків, згоден із встановленими обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження та згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Приймаючи до уваги клопотання прокурора та заяву обвинуваченого, суд розглядає справу у спрощеному провадженні.

Аналізуючи встановлені обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, оскільки кожне з них доповнюється і підтверджується сукупністю інших доказів.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, за ознаками підроблення офіційного документа з метою використання його підроблювачем та за ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст. 65-67 КК України враховує характер і міру громадської небезпеки вчиненого кримінального проступку, дані, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України судом встановлені не були.

З урахуванням усіх обставин справи, особи обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків вчиненого ним правопорушення, відсутність попередніх судимостей, керуючись вимогами карного закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та можливим призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі передбаченому санкціями статті 358 КК України.

Суд також вважає за необхідне в силу ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в розмірі 3565 грн. 60 коп.

Речові докази розподіляються відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369 –371, 373 –375,381-382 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

-за ч. 4 ст. 358 КК України – у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити шляхом повного складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів у вигляді штрафу в розмірі 150 (сто п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Арешт на речові докази, який накладений згідно ухвал слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 24 березня 2026 року та 07 квітня 2026 року – скасувати.

Речові докази: посвідчення водія НОМЕР_1 від 29.03.2025, видане на ім`я ОСОБА_3 , оптичний компакт-диск DVD-R – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

СУДДЯ Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1