Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №681/249/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/249/26

Провадження № 22-ц/820/1125/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.,

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Возної Ж.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року, суддя Горгулько Н.А., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та подало заяву про забезпечення позову.

В заяві позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду, суборенду, користування чи емфітевзис третім особам земельної ділянки, площею 4,1014 га, з кадастровим номером 6823685500:03:001:0019, яка розташована за межами населених пунктів Новоселицької сільської ради Полонського району Хмельницької області; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію інших речових прав (оренди, суборенди, емфітевзису тощо) щодо земельної ділянки, площею 4,1014 га, з кадастровим номером 6823685500:03:001:0019, яка розташована за межами населених пунктів Новоселицької сільської ради Полонського району Хмельницької області, до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року заяву ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» задоволено, заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду, суборенду, користування чи емфітевзис третім особам земельної ділянки, площею 4,1014 га, з кадастровим номером 6823685500:03:001:0019, яка розташована за межами населених пунктів Новоселицької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію інших речових прав (оренди, суборенди, емфітевзису тощо) щодо земельної ділянки площею 4,1014 га, з кадастровим номером 6823685500:03:001:0019, яка розташована за межами населених пунктів Новоселицької сільської ради Полонського району Хмельницької області, до набрання рішенням суду законної сили.

У мотивувальній частині ухвали суд вказав, що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у виді заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки стосується суті спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування скарги зазначив, що застосовані судом заходи забезпечення позову призвели до неправомірного втручання у його право власності.

Строк дії договору оренди скінчився, додаткова угода не була підписана відповідачем, оскільки він бажає сам обробляти належну йому земельну ділянку, про що позивач був заздалегідь повідомлений.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» зазначило, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, суд врахував потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантував відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, вжиті заходи є адекватними та спів мірними до предмета позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в провадженні Полонського районного суду Хмельницької області перебуває справа за позовом ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 30.01.2019, яка була надіслана для ОСОБА_1 18.08.2025 разом з листом-повідомленням №18/08 від 18.08.2025, про намір продовжити дію договору оренди землі від 30.01.2019.

В обґрунтування позову ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» вказало, що на виконання умов договору оренди землі від 30.01.2019 ОСОБА_1 було передано ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» в оренду земельну ділянку площею 4,1014 га, з кадастровим номером №6823685500:03:001:0019, строком на 7 років.

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» впродовж строку дії договору належним чином виконувало умови договору та по його завершенню направило листа про поновлення договору оренди на новий строк, однак ОСОБА_1 не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди, у зв`язку з чим товариство вважало договір оренди землі укладеним на новий строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за ст. 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом («Кудла проти Польщі» [GC], №30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності («Міфсуд проти Франції» [GC], №57220/00, ECHR 2002-VIII) (рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №754/4437/18 (провадження №61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Як вбачається з матеріалів справи предметом судового спору є земельну ділянка площею 4,1014 га, з кадастровим номером 6823685500:03:001:0019, яка перебувала в оренді у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на підставі договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 30.01.2019.

Предметом позову у даній справі є визнання укладеною додаткової угоди до вищевказаного договору оренди, тобто, метою вказаного позову є захист права орендаря ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що без вжиття відповідних заходів забезпечення позову власник спірної земельної ділянки до ухвалення відповідного рішення по суті заявлених вимог матиме можливість розпоряджатися спірною земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі передати її в оренду новому орендарю, що у майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та утруднити ефективний спосіб захисту прав позивача на поновлення договору оренди та відповідно реєстрації речового права оренди за ним.

Вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду, суборенду третім особами є належним, ефективним видом забезпечення позову, який є пропорційним та домірним позовним вимогам, забезпечує збалансованість інтересів сторін у даній справі. Інтереси відповідача вжитими заходами забезпечення позову порушені або обмежені не будуть, оскільки вони мають виключно тимчасовий характер і не призводять до обмеження прав ОСОБА_1 на користування належною йому земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку, з огляду на обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та співмірність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай