Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №686/8957/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/8957/25

Провадження № 22-ц/820/957/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

за участю: представника відповідача Дмитришиної В. В.,

представника прокуратури Ленчика В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року (суддя Козак О. В., повне судове рішення складено 30 січня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хмельницька обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що протягом 2010-2015 років він перебував під слідством і судом. Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження щодо нього про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України було закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні цих кримінальних правопорушень у суді та вичерпанням можливості їх отримати, запобіжний захід скасовано.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року стягнуто з Державного бюджету України на його користь 300000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийнятті постанови про відшкодування втраченого заробітку, інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування, та зобов`язано Прокуратуру Хмельницької області в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», прийняти таку постанову.

На виконання рішення суду 14 січня 2019 року Прокуратура Хмельницької області прийняла постанову, якою відмовила йому у відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 560/257/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, вказану постанову скасовано. Зобов`язано уповноважену особу Прокуратури Хмельницької області прийняти передбачену частиною 1 статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» постанову про відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року за ознаками правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212 та частиною 2 статті 366 КК України.

Станом на 01 квітня 2025 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 560/257/20 не виконано, у зв`язку з чим йому завдано моральну шкоду, оскільки зазнав душевних страждань і немайнових втрат, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

Тому позивач просив стягнути з Держави Україна на його користь 40 мільйонів гривень моральної шкоди станом на 01 квітня 2025 року, завданої тривалим невиконанням рішення суду у справі № 560/257/20.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2025 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хмельницьку обласну прокуратуру.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року у справі, що переглядається, позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України в частині стягнення з Держави Україна моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року в справі № 560/257/20 за період з дати набрання рішенням суду законної сили по 01 лютого 2025 року та з 02 березня 2025 року по 01 квітня 2025 року, залишено без розгляду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року в решті вимог позову відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалення рішення без додержання норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції у підготовчому засіданні не вирішив питання, які підлягають вирішенню відповідно до вимог статті 197 ЦПК України. Вважає безпідставним залучення до участі у справі Хмельницької обласної прокуратури. Суд не врахував те, що невиконання рішення суду завдає моральної шкоди особі, для якої доходи, які неможливо отримати, були єдиним джерелом для існування. Обов`язок доведення відсутності шкоди лежить на відповідачеві. Суд не врахував судову практику в аналогічних справах і безпідставно відмовив у стягненні морального відшкодування. Вважає, що невиконання рішення суду є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

У відзиві представник Міністерства юстиції України просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

У засіданні апеляційного суду представники відповідача і третьої особи апеляційну скаргу не визнали.

Позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений відповідно до вимог ЦПК України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що протягом 2010-2015 років ОСОБА_1 перебував під слідством і судом.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України було закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні цих кримінальних правопорушень у суді та вичерпанням можливості їх отримати, запобіжний захід скасовано.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, визнано протиправними дії Прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийнятті постанови про відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, прийняття якої передбачене статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зобов`язано Прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, прийняття якої передбачено статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

На підставі цієї постанови 31 жовтня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 822/1816/17, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (виконавче провадження № 56898637).

На виконання вказаної постанови суду 08 листопада 2017 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Прокуратури Хмельницької області Балюк В. О. виніс постанову про відмову у відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, оскільки досудове розслідування проводило Слідче управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року у справі № 686/1049/18 визнано неправомірною та скасовано постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Балюка В. О. від 08 листопада 2017 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Іванюти І. М. від 17 вересня 2018 року про закінчення внаслідок добровільного виконання виконавчого провадження № 56898637 з примусового виконання виконавчого листа № 822/1816/17 від 31 жовтня 2017 року, виданого на підставі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року в справі № 822/1816/17 не виконана у повному обсязі, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 Прокуратура Хмельницької області прийняла постанову, якою відмовила позивачу у відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 560/257/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, вказану постанову від 14 січня 2019 року було скасовано. Зобов`язано уповноважену особу Прокуратури Хмельницької області прийняти передбачену частиною 1 статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» постанову про відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212 та частиною 2 статті 366 КК України.

На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області Балюк В.О. виніс постанову від 31 березня 2021 року про відмову у відшкодуванні заробітку та інших грошових доходів ОСОБА_1 , які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 686/1049/18 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і в частині стягнення з Прокуратури Хмельницької області судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Стягнуто із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 21324 грн 41 коп. втраченого заробітку з врахуванням індексу інфляції та 28000 грн витрат за надання правової допомоги у кримінальній справі, всього 49324 грн 41 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку і доходу відмовлено. В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року залишено без змін.

Визначена судовим рішенням сума коштів у розмірі 49324,41 грн зарахована на картку ОСОБА_1 30 червня 2022 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року в справі № 686/12310/25 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення суду у справі № 560/257/20 за період з 02 березня 2025 року по 01 травня 2025 року. Вказане рішення суду не набрало законної сили.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2025 року, яке набрало законної сили 29 січня 2026 року в справі № 686/7941/25 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди станом на 01 лютого 2025 року, завданої тривалим невиконанням рішення суду у справі № 560/257/20.

У справі № 686/8958/25 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди станом на 01 березня 2025 року, завданої невиконанням рішення суду у справі № 560/257/20.

Відмову в позові про відшкодування моральної шкоди за період з 02 лютого 2025 року по 01 березня 2025 року суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сам лише факт тривалого невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 560/257/20 за період з 02 лютого 2025 року по 01 березня 2025 року.

ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження розміру шкоди (40000000 грн).

За відсутності доказів суд позбавлений можливості оцінити глибину душевних страждань позивача.

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судовому практику в аналогічній категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на доводи щодо здійснення представництва інтересів держави в суді.

Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частини 1 статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

В силу статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною 2 статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

За змістом частини 4 статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Водночас, залучення або ж незалучення до судового вирішення спору такого органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не орган державної влади, який порушив права чи інтереси позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц і від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17).

Римський А. В. визначив Міністерство юстиції України як представника інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції прийняв таке представництво, хоча вправі був з власної ініціативи залучити до участі у справі інший орган державної влади в межах його компетенції.

Відтак, залучення чи незалучення відповідного органу державної влади до участі у справі не змінює особу відповідача, яким є держава.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта