Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №335/10860/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.04.2026 Справа № 335/10860/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/10860/25 Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І. П.

Провадження № 22-ц/807/825/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Смокотіної В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті спадщину прийняла дочка спадкодавця ОСОБА_1 , яка у строки визначені чинним законодавством звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

У померлої ОСОБА_3 на день смерті залишилось майно у виді недоотриманої пенсії в розмірі 80 596,33 грн. Однак оформити у позасудовому порядку успадковане право власності на недоотриману пенсію померлої позивачка не змогла, оскільки у спадковому реєстрі наявний запис про реєстрацію заповіту складеного спадкодавцем та посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Студенцовим О.В., 21.09.2018 року зареєстрованим за номером 872. З`ясувати зміст заповіту нотаріусу, що відкрив спадкову справу, не виявилось за можливе оскільки місто Оріхів, де розміщено робоче місце нотаріуса, який посвідчував заповіт, і в нього мав бути зберігатись другий примірник, відноситься до зони активних бойових дій, тому нотаріус Студенцов О.В. не здійснює нотаріальної діяльності, і не передав до державного нотаріального архіву нотаріальні справи.

За таких підстав позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину відносно недоотриманої пенсії. Обставини прийняття спадщини, суми недоотриманої пенсії, наявності заповіту, та неможливості у позасудовому порядку оформити успадковане право власності на недоотриману пенсію підтверджуються постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.11.2024.

У зв`язку з викладеним, оскільки оформити право власності на недоотриману пенсію позивачка не має можливості, вона вимушена звернутись до суду для визнання права власності у судовому порядку.

Позивачка звертає увагу суду на те, що крім неї відсутні інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а тому станом на час звернення до суду саме вона є єдиним спадкоємцем, а тому успадкувала право власності на належні спадкодавцеві кошти у вигляді недоотриманої пенсії у сумі 80 596,33 грн.

Навіть за наявності заповіту, особи визначені у ньому повинні були прийняти спадщину, чого зроблено не було, а тому вони втратили право на спадкування. Сама по собі наявність відомостей про заповіт, зміст якого невідомий не повинна призводити до правової невизначеності й перешкоджати спадкоємцеві реалізувати свої права, як спадкоємця, базуючись лише на припущеннях, що можливо (теоретично) зазначено у заповіті спадкоємцями були визначені неповнолітні особи.

Тому, просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на недоотриману пенсію в розмірі 80 596,33 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на недоотриману пенсію в розмірі 80596,33 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 968,96 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_3 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою несплатою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому звернень від ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_3 не нараховувалась. На запит приватного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідачем було надано лист, в якому вказано, що сума недоотриманої пенсії складає 80 596,33 грн, необхідно зазначити, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи те, що ОСОБА_3 з моменту призупинення нарахування по день смерті не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058, Порядку №299 за період з 01.03.2022 по 01.05.2023 становить 41 812, 42 грн, недоотримала пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня, оскільки за вказаний період не нараховувалась. За викладених обставин вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Отже, проводити виплати недоотриманої пенсії у заявленому позивачем розмірі немає законних підстав.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Чоп`як В.М. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою працівника суду (а.с. 129-131) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Від представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області - Литвинець Ю.С. на адресу апеляційного суду надійшла заява в якій вона просить розглянути справу за її відсутності, просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с. 143-144).

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Чоп`як В.М. на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с.147-148).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області реалізувало своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, яка є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, набула право на отримання невиплаченої спадкодавцю за життя пенсії у повному обсязі, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058.

Виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.05.2023 було призупинено у зв`язку з тривалою несплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058.

ІНФОРМАЦІЯ_1 рку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла у м. Мелітополь, Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 виданого 02.05.2024 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис №1239 складений 02.05.2024 року (а.с.10).

Вказане свідоцтво про смерть видано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2024 про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мелітополь, Запорізької області (справа ЄУН 335/4483/24) (а.с.40 зворот-41).

Позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , актовий запис №18 складений 04.05.1987 року (а.с.9).

Як слідує з матеріалів спадкової справи, 14.05.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу №45/2024 (а.с.38).

Відповідно до довідки наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області наданої на запит приватного нотаріуса №769/02-14 від 17.09.2024 року, щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляється, що розмір недоотриманої пенсії складає 80 596,33 грн (а.с.58-зворот).

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0501-8/88091 розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 становить 80 596,33 грн (а.с.59-зворот).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. від 22.11.2024 № 979, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на неотриману пенсію ОСОБА_3 у сумі 80 596,33 грн, яка зберігається у Головного пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки в ході провадження по спадковій справі встановлена наявність заповіту від 21.09.2018 року складеного спадкодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Студенцовим О.В. за № 872, тому для видачі свідоцтва про право на спадщину необхідна наявність в матеріалах спадкової справи заповіту (оригіналу, дублікату або засвідченої належним чином копії) (а.с.8).

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої суми пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги за законом після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отримання пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії.

Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Приписи частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості- переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї- спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми по спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від спілкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом. Право на перерахування певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом ( зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця бо ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21, у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21).

Також необхідно звернути увагу, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

У частині першій, третій статті 12, частини першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, проте отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері, ОСОБА_1 не може, із об`єктивних причин, а саме відсутності заповіту (оригіналу, дублікату або засвідченої належним чином копії) складеного спадкодавцем, посвідченого Студенцовим О.В., приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області 21.09.2018 за реєстровим №872 (витяг із Спадкового реєстру №76940909 від 14.05.2024).

В ході провадження по спадковій справі була встановлена наявність заповіту, складеного спадкодавцем, посвідченого Студенцовим О.В., приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області 21.09.2018 за реєстровим №872 (витяг із Спадкового реєстру №76940909 від 14.05.2024). З`ясувати зміст цього заповіту не вбачається можливим. Місто Оріхів Запорізької області, де розташований офіс нотаріуса, де зберігається другий примірник заповіту, відноситься до переліку територій, на яких ведуться бойові дії (Перелік затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно до Наказу № 267 від 04.09.2024), нотаріус, що його посвідчив, нотаріальну діяльність не здійснює, до державного нотаріального архіву справи не передавались, що підтверджується відповіддю Запорізького обласного державного нотаріального архіву №1371/01-21 від 22.10.2024. Спадкоємець зі змістом заповіту не ознайомлений та самого заповіту немає, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. від 22.11.2024 № 979 (а.с. 8).

Встановлено, що на час звернення до суду ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, яка звернулась до нотаріусу із оформленням спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Особи, які повинні були прийняти спадщину за заповітом складеного спадкодавцем до нотаріуса в установлений законом строк не зверталися. Отже, вони вважаються такими, що не ппийняли спадщину за заповітом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сама по собі наявність відомостей про заповіт зміст якого невідомий не повинна призводити до правової невизначеності, й перешкоджати спадкоємцеві реалізувати свої права як спадкоємця, базуючись лише на припущеннях, що можливо (теоретично) визначені у заповіті неповнолітні особи.

Позивачка з неналежних від неї причин фактично позбавлена можливості оформити свої спадкові права після смерті матері шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Суд першої інстанції вірно врахував, що позивач зі свого боку вжила всіх необхідних та передбачених законом заходів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а відсутність заповіту (оригіналу, дублікату або засвідченої належним чином копії) складеного спадкодавцем, посвідченого Студенцовим О.В., приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області 21.09.2018 за реєстровим №872, неможливість з`ясування змісту цього договору через те, що місто Оріхів Запорізької області, де розташований офіс нотаріуса, і зберігається другий примірник заповіту, відноситься до переліку територій, де ведуться бойові дії (Перелік затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно до Наказу № 267 від 04.09.2024), нотаріус, що його посвідчив, нотаріальну діяльність не здійснює, до державного нотаріального архіву справи не передавалась, не залежить від волі позивача.

Таким чином, оскільки позивач вчинила дії, які свідчать про прийняття спадщини, суд вважає, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері, зокрема успадкувала суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення до органу ПФУ з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії, дата звернення за видачою такої суми на підставі свідоцтва про право на спадщину не впливає на розмір виплат та не надає права на обмеження цих виплат.

Спадкодавець у період часу з 01.05.2023 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсійні виплати не отримувала через їх не нарахування Пенсійним фондом, проте мала конституційне право на отримання пенсії в зазначений період, а позивач успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мала право на їх виплату на момент своєї смерті; дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат; припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначено, що виплата пенсії пенсіонеру ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 року у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058. В подальшому звернень від ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. При цьому відповідач зазначив, що на запит приватного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 80 596,33 грн, та додатково зазначено, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особі, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_3 з моменту припинення нарахування пенсії, тобто з 01.05.2023 року по день смерті, не зверталася до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, відповідно до статті 1219 ЦК України визначено не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані зі смертю ОСОБА_3 . За період з 01.03.2022 по 01.05.2023 розмір недоотриманої пенсії становить 41 812,42 грн, недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась. Отже, проводити виплату недотриманої пенсії немає законних підстав.

В рамках спадкової справи, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. 17 вересня 2024 року було направлено запит Центральному управлінню Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про наявність грошових коштів на особовому рахунку ОСОБА_3 (а.с.58).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17 вересня 2024 року за вих.№769/02-14, ОСОБА_3 перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Залишилась недоотримана пенсія у розмірі 80 596,33 грн (а.с.58-зворот).

В постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.11.2024 року вих.№979/02-31 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. встановлено, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 становить 80 596,33 грн (а.с.59-зворот-60).

Предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Відтак, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , до доньки ОСОБА_1 , як її спадкоємця, перейшло право на отримання недоотриманої пенсії, розмір якої згідно з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17 вересня 2024 року за вих.№769/02-14 становить 80 596,33 грн.

Відповідач не доводив, що нараховані суми пенсії не були виплачені з вини ОСОБА_3 ..

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачка успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного Фонду України не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного Фонду України права на обмеження цих виплат. Видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю у задоволенні позову про стягнення усіх нарахованих сум. Припинення виплат пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь недотриманої пенсії за життя ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю в заявленому позивачем розмірі.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положення п.14-4 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.10 Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не заслуговують на увагу.

23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 N 3674-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" (далі Закон N 3674), яким пунктом 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: "Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії".

З огляну на вищевикладену норму закону, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведенні положення розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини. Як зазначено відповідачем виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 року. В той же час встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 відповідачем не приймалося. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 виплата пенсії за життя не припинялась, то обов`язку про подання передбаченого пунктом 14-4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058 у неї не виникало.

Більш того, відповідно до приписів ч. 2 статті 45 Закону № 1058, чітко вказано, що пенсія призначається довічно або на період протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Оскільки спадкодавець отримував пенсію за віком, то вона призначена довічно, і права на отримання пенсії вона не втрачала до дня своєї смерті, а тому припинення нарахування пенсії призначеної довічно є протиправним та не могло мати місце зважаючи на наявні у справі докази, де саме відповідач визнав який розмір невиплаченої пенсії за віком підлягає спадкуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 22 квітня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.