Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №335/5657/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 22.04.2026 Справа № 335/5657/25

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №335/5657/25 Головуючий у 1-й інстанції: Макаров В. О.

Провадження № 22-ц/807/808/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Фельського Сергія Леонідовича на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 березня 2025 року о 10-39 год. в м. Запоріжжі, вул. Якова Новицького, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року по справі №335/3304/25, що набрала законної сили 05 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «АСКО ДС» (поліс №СА 2895311), який станом на 30 березня 2025 року був дійсним.

Відповідно до звіту №3650 від 03 квітня 2025 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, належного позивачу, з урахуванням фізичного зносу складових частин автомобіля становить 97 465,06 грн.

З метою встановлення розміру спричиненої шкоди, позивач була змушена звернутися до фахівців, які проводять відповідні ремонтні роботи, а саме до ТОВ «Автомобільний Дім Соллі-Плюс».

Відповідно до рахунку № СПС0040364 від 05 квітня 2025 року, вартість відновлюваного ремонту її автомобіля разом з роботою і запчастинами становить 194 767,81 грн. За проведення огляду автомобіля і діагностики також було сплачено 3 000 грн.

ПрАТ «СК «АСКО ДС», у якому була застрахована відповідальність відповідача, виплачено страхове відшкодування в розмірі 81 170,88 грн та повідомлено, що дане відшкодування було виплачено страховиком з урахуванням зносу, різницю між страховим відшкодуванням і вартістю відновлюваного ремонту (матеріальною шкодою) сплачує особа, яка спричинила шкоду – відповідач.

Таким чином, вважає, що суму, яку повинен сплатити відповідач за спричинену шкоду з урахуванням вартості відновлюваного ремонту – 194767,81 грн і страховим відшкодуванням – 81 170,88 грн, становить – 113 596,93 грн (194 767,81-81 170,88 = 113 596,93 грн), а з урахуванням 3 000,00 грн – 116 596,93 грн.

Внаслідок вчиненого відповідачем порушення Правил дорожнього руху, яке призвело до пошкодження належного позивачу на праві приватної власності транспортного засобу, ОСОБА_2 , завдано істотної моральної шкоди, яка оцінюється в розмірі 30000, 00 грн. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, пережитих у зв`язку з самою дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням її майна, пошуком фахівців з оцінки пошкоджень, повною байдужістю відповідача добровільно владнати спірні відносини та відшкодувати ту шкоду, яка не відшкодована страховою компанією, в тому числі і в порядку заходів досудового врегулювання. Також, не зважаючи на те, що вона невинна у пошкодженні автомобіля, її чоловік вважає, що в цьому є і її провина, що пригнічує і додає моральних страждань. Все це призвело до негативних психоемоційних змін: з`явлення пасивності, погіршення настрою, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі.

З огляду на зазначене ОСОБА_2 просить суд позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 заподіяну майнову шкоду у розмірі 116 596,93 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, а також судові витрати у сумі 1465,97 грн.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 116 546, 93 грн завданої шкоди, 30 000,00 грн моральної шкоди, а також 1 465,97 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 55 039, 15 грн майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що позивач на підтвердження розміру збитків надала копію звіту № 3650 від 07 квітня 2025 року, відповідно до якого вона має понести на відновлення свого автомобіля витрати в розмірі 152 504,21 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складових частин автомобіля у результаті пошкодження колісного транспортного засобу, на дату оцінки 30 березня 2025 складає 97 465,06 грн. Вказаний звіт є достатнім доказом, що підтверджує розмір збитків, завданих позивачу в результаті ДТП. Між позивачем та страховою компанією ПрАТ «СК «АСКО ДС» було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, який склав 81 170,88 грн позивач отримала дані кошти, чим фактично прийняла виконання умов договору страхування та оскільки позивачем не заявлялось вимог до страховика щодо невідповідності отриманої виплати з вартістю відновлювальних робіт автомобіля, то позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідач звернув уваги на відсутність підтвердження витрат на ремонт автомобіля, проте судом першої інстанції покладено в основу рішення розрахункову вартість ремонту автомобіля позивача надану останнім від СТО.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн (3 328, 00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 146 596,93 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримала страхову виплату, якої недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, тому ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі у сумі 30 000 грн з огляду на характер та обсяг доведених душевних страждань позивача.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду в повній мірі не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи.

30 березня 2025 року о 10.39 год. в м. Запоріжжя, по вул. Якова Новицького, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року у справі № 335/3304/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення ним п.10.9 Правил дорожнього руху, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Дана постанова набрала законної сили 05 травня 2025 року (а.с.13-14).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить - ОСОБА_2 (а.с.12).

Цивільна відповідальність винної у ДТП особи, ОСОБА_1 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ПрАТ «СК «АСКО ДС» (поліс страхування № СА/2895311 (а.с.15,60).

Згідно вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є «Hyundai Accent» реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за шкоду, заподіяну майну, 160 000,00 грн; франшиза — 00,00 грн (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, визначення в ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до висновку звіту про визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу N3650 від 07.04.2025 року вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу складових частин автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті пошкодження колісного транспортного засобу, на дату оцінки 30 березня 2025 року становить 97 465,06 грн. (а.с.16-22).

Відповідно до платіжної інструкції від 16 квітня 2025 року №4792, ПрАТ «СК «АСКО ДС» сплатило ОСОБА_2 страхову суму у розмірі 81 220,88 грн (а.с.58).

Згідно Рахунку №СПС0040364 від 05.04.2025 офіційного дилера автомобілів «VOLKSWAGEN»- TOB «Автомобільний Дім Соллі-Плюс» державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті вищевказаного ДТП отримав механічні пошкодження вартість ремонту яких становить 162 306,51 грн без ПДВ, ПДВ 20% 32 461,30 грн, всього з ПДВ 194 767,81 грн (а.с.28).

Предметом даного спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої позивачу дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17.

Так, ст. 3 Закону N 1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону N 1961-IV).

Відповідно до ст. 6 Закону N 1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-28, 35 Закону N 1961-IV, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

У Законі N 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу.

Так, відповідно до ст. 29 Законі N 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, у спірних правовідносинах потерпіла звернулася до страховика й одержала страхове відшкодування, але його виявилося недостатньо для повного відшкодування шкоди, тому деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілій різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка нею одержана від страховика.

Як роз`яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, потерпілий вправі одержати повне відшкодування завданої шкоди від особи, яка її завдала в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду.

Суд першої інстанції встановив, що транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень у наслідок зіткнення, яке перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням ОСОБА_1 правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_1 та наявність його вини підтверджується матеріалами адміністративного провадження та є підставою цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 як обов`язку відшкодувати шкоду ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що згідно з виконаним на замовлення страхової компанії «АСКО ДС» звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ N3650, складеним ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням фізичного зносу складових частин станом на 30.03.2025 становить 97 465,06 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових частин КТЗ 0,4676 (а.с. 16-22).

В обгрунтування розміру матеріальної шкоди, позивач посилається на рахунок №СПС0040364 від 05.04.2025 офіційного дилера автомобілів «VOLKSWAGEN»- TOB «Автомобільний Дім Соллі-Плюс», що встановлює розмір витрат для проведення відновлюваного ремонту автомобіля, та становить 162 306,51 грн без ПДВ, ПДВ 20% 32 461,30 грн, всього з ПДВ 194 767,81 грн (а.с.28). За складання рахунку виставлено та сплачено позивачем 3000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 03.04.2025 року (а.с.29).

Отже, фактичні витрати позивача на відновлювальний ремонт автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , унаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , становлять 194 767,81 грн.

У справі встановлено, що станом на 30 березня 2025 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyndai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «АСКО ДС» (поліс страхування № СА/2895311 (а.с.15).

Згідно вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є «Hyundai Accent» реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за шкоду, заподіяну майну, 160 000,00 грн; франшиза — 00,00 грн (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, визначення в ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Після звернення до страхової компанії із заявою про відшкодування витрат, 16 квітня 2025 року ОСОБА_2 було переховано від ПрАТ «СК «АСКО ДС» страхову виплату за пошкоджений транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 81 220,88 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 2 500 грн 00 коп та податку на додану вартість у розмірі 16 244,18 грн) (а.с.58).

З урахуванням того, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 194 767,81 грн, а страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі 81 220,88 грн (за вирахуванням франшизи та ПДВ), різниця між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченою страховою сумою становить 113 546,93 грн (194 170,88 грн – 81 220,88 грн), а з урахуванням сплачених позивачем за складання рахунку виставлено ТОВ «Автомобільний Дім Соллі-Плюс» у розмірі 3000 грн, становить 116 546,93 грн.

Отже, установивши, що ОСОБА_1 є винуватцем ДТП, яка сталася 30 березня 2025 року, внаслідок якої пошкоджено автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , а фактична вартість його відновлюваного ремонту становить 194 767,81 грн, тоді як страховиком ПрАТ «СК «АСКО ДС»16 квітня 2025 року виплачено 81 220,88 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 113 546,93 грн, а також 3 000 грн за проведення огляду автомобіля та діагностика, що загалом становить 116 546,93 грн.

Приписи ст. 1192 ЦК України передбачають, що підлягає відшкодуванню потерпілому розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до ДТП). Тобто, таке відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який існував до ДТП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача різниці між отриманим позивачем страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу 2016 року випуску не буде поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, що існував до ДТП.

При цьому слід зауважити, що відповідачем ОСОБА_1 належними, достатніми та достовірними доказами не спростовано розміру завданої матеріальної шкоди та витрат позивача на відновлення пошкодженого під час ДТП автомобіля, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, розглядаючи спір в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 116 546,93 грн, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 116 546,93 грн для відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30 березня 3025 року висновків суду не спростовують на законність судового рішення не впливають.

,

Позивачем заявлено також позовну вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 30 000 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Судом встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, яка полягала у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації транспортного засобу, душевних переживаннях.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, яка полягала у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації транспортного засобу, душевних переживаннях.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який враховуючи обґрунтування позивачем завданої моральної шкоди самим фактом ДТП та її наслідками, що призвели до пошкодження транспортного засобу, глибоких психологічно-душевних страждань з приводу неможливості експлуатації транспортного засобу, фактичних обставин заподіяння шкоди, прийшов до вірного висновку, що унаслідок пошкодження майна позивача їй спричинено моральну шкоду.

Проте за обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що стягнення моральної шкоди в розмірі 30000, 00 грн не відповідає таким загальним засадам цивільного судочинства, як справедливість, добросовісність та розумність, та вважає, що адекватний розмір відшкодування становитиме 10 000, 00 грн.

З урахуванням встановлених вище обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Фельського С.Л. підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди зменшивши суму моральної шкоди з 30000, 00 грн до 10000, 00 грн. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки воно є законним та обгрунтованим.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,рішення суду зміні, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1465,97 грн, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 978,69 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с.147).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 146 596,93 грн, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 на суму 146 546, 93 грн, відмовлено в задоволені позову у розмірі 50 грн (146 596,93-146 546,93).

Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 465,46 грн (146 546,93*1 465,97/146 596,93), а відповідачу за подання апеляційної скарги у розмірі 0, 33 грн (50.00*978,69/146 596,93).

Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1465,46 грн, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 0,33 грн, тому на підставі п. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1 підлягає сума судових витрат понесених за розгляд справи у розмірі 1465, 13 грн (1465,46-0,33)

При цьому слід зауважити, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 978,69 грн, замість необхідних 1223,77 грн (1465,97:146 546,93*81 557,78=815,86*150%=1223,77 грн), де 81 557,78 грн це сума, яку відповідач не визнає та оскаржує (146 596,93-65 039,15). Отже, ОСОБА_1 залишилась несплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 248,19 грн (1223,77-975,58), яка підлягає стягненню з останнього на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Фельського Сергія Леонідовича - задовольнити частково.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року - змінити в частині стягнення моральної шкоди та змінити перерозподіл судових витрат.

Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду з 30000, 00 (тридцяти тисяч) гривень до 10000, 00 (десяти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1465, 13 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 248,19 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 22 квітня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. К ухар С.В.