Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №944/1222/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1222/26

Провадження №2-а/944/79/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.,

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.

представника позивача Гриневича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гриневич М.М. звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №R47452 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно постанови, ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”) встановлений абц. 7 ч. 3 ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп. У вказаній постанові також вказано, що від ОСОБА_1 29.08.2025 року надійшла заява через електронний кабінет, в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. ОСОБА_1 не погоджується із даною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з огляду на наступне. Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту належного повідомлення (оповіщення) ОСОБА_1 про необхідність явки до ТЦК на вказану дату, згідно вимог п.40 та п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час. Крім того, сама постанова не містить посилання на будь-який доказ, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, а лише констатує його факт, зокрема, в матеріалах відсутнє підтвердження належного вручення останньому повістки про виклик. Розгляд справи в ТЦК та СП відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи. Постанова №R47452 по справі про адміністративне правопорушення винесена за порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак, стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку (наприклад, неподання відомостей про зміну сімейного стану чи освіти тощо). Наслідком ухилення від медичного огляду (ВЛК) під час мобілізації є відповідальність за статтею 210-1 КУпАП. Якщо припустити, що ОСОБА_1 вчинив ухилення від проходження ВЛК, то начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив неправильну кваліфікацію діяння ОСОБА_1 щодо непроходження останнім ВЛК. ОСОБА_1 як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була вручена повістка не пізніше як за три доби до дня розгляду справи, як це передбачено ст.277-2 КУпАП. Така повістка взагалі не вручалася. Зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення не вдається встановити об`єктивну та суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення. Беручи до уваги вище викладене, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Враховуючи наведене просить скасувати постанову №R47452від 29.08.2025 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень, а провадження у справі закрити.

13.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу суду скеровано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечують з огляду на наступне. 29.08.2025 року ТОВ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №R47452 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення позивачем правил військового обліку, що виразилось у не проходженні військово-лікарської комісії. Згідно відомостей ЄДРПВР, а також відповідного витягу із системи обліку, ОСОБА_1 має статус «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Відповідно до вимог законодавства про військовий обов`язок та військову службу такі особи зобов`язані пройти військово-лікарську комісію для уточнення придатності до військової служби в умовах особливого періоду. Разом з тим позивач військово-лікарську комісію не пройшов, чим допустив порушення вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що і стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. 29.08.2025 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника подав заяву, сформовану в електронному вигляді та підписану кваліфікованим електронним підписом, про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Доводи позивача щодо відсутності належних та допустимих доказів вчинення правопорушення є безпідставними, оскільки факт порушення підтверджується як даними державним інформаційних систем, так і власною заявою позивача. Постанова була винесена уповноваженою особою у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі належних доказів, а дві так підстави для її скасування відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити, а розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача Гриневич М.М. вимоги позовної заяви підтримав та просив такі задовольнити.

Заяви, клопотання учасників справи

09.03.2026 року представник позивача подав клопотання про доручення до матеріалів справи доказів.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09.03.2026 року поновлено строк на оскарження постанови, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.03.2026 року.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року продовжено процесуальний строк розгляд адміністративної справи та за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено до 20.04.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 227 КАС України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Датою ухвалення та проголошення судом судового рішення в даній справі визначено 23.04.2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що постановою ТОВ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 №R47452 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 29.08.2025 року, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000 грн. Згідно вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини 3 стаття 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до заяви, підписаного накладенням кваліфікованого електронного підпису 20.46 год 29.08.2025 року, ОСОБА_1 повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства, відповідальність за такі дії передбачена ст.. 210-1 КУпАП. Факт вчинення правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Згідно витягу із системи «Оберіг» від 13.03.2026 року, ОСОБА_1 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата огляду 09.03.2023 року.

Постановою головного державного виконавця Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.02.2026 року у межах виконавчого провадження №80326326 накладено арешт коштів боржника ОСОБА_1 при примусовому виконанні постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №R47452 від 29.08.2025 року про стягнення штрафу 34000 грн.

Мотиви та оцінка суду

На підставі ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Диспозиція ч.1 ст.210 КУпАП встановлює склад правопорушення, зокрема порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Формулювання суті правопорушення повинно містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією статті з конкретизацією суті порушення відповідно до конкретної норми відповідного нормативного акту, який регулює правила військового обліку.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що визначають діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок). Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт.

Зокрема, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. Це такі ознаки як саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність, шкідливі наслідки діяння, причинний зв`язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є протиправне діяння.

Попри зазначені характеристики статті 210 КУпАП, у постанові про адміністративне правопорушення не викладена суть адміністративного правопорушення, тобто фактичні обставини, які посадова особа вважав встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного правопорушення за відповідною нормою закону.

Відтак, серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті такого правопорушення, обов`язковим є посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлено відповідні правила, а також на конкретне положення (статтю, пункт чи підпункт), яке було порушене особою, що притягається до адміністративної відповідальності.

Так, оскаржуваною постановою було встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини 3 стаття 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, накладено штраф в сумі 17 000 грн.

Непроходження військово-лікарської комісії (ВЛК) за направленням ТЦК та СП під час воєнного стану кваліфікується як порушення правил військового обліку або законодавства про мобілізацію, відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП, водночас постанова складена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст. 210 КУпАП.

Така невизначеність є істотним порушенням вимог до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що перешкоджає належному з`ясуванню обставин справи та реалізації особою свого права на захист. Неправильна кваліфікація діяння є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки орган не може довільно обирати статтю для покарання.

Разом з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що ініціатором проходження ВЛК є не сам військовозобов`язаний, в даному випадку позивач, а ТЦК та СП. Саме коли ТЦК та СП направить військовозобов`язаного на ВЛК - тільки тоді виникне обов`язок у особи цю військово-лікарську комісію пройти. Якщо ТЦК та СП не намагалось направити військовозобов`язаного на військово-лікарську комісію, відсутній склад правопорушення з боку військовозобов`язаного щодо несвоєчасного проходження такої.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу ОСОБА_1 були направлені повістки (виклики) або вручено направлення на проходження ВЛК, а з власної ініціативи він його пройти не міг, оскільки ВЛК проходиться лише за направленням ТЦК та СП.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визнання вини та добровільна згода позивача унеможливлює подальше оскарження постанови, оскільки особа реалізувала своє право на самостійне визнання факту правопорушення і цим підтвердила законність притягнення до відповідальності. Сам факт визнання особою вини у адміністративному порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Стаття 268 КУпАП гарантує особі, яку притягують до адміністративної відповідальності, право знати, в чому її звинувачують, зокрема яку статтю закону вона порушила.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не довів дотримання ним порядку притягнення особи до відповідальності, а відтак відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що скоїв адміністративне правопорушення, що має наслідком оскаржувану постанову № №R47452 від 29.08.2025 року скасувати як таку, що не відповідає вимогам КУпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Судові витрати

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись, ст. ст. 5, 9, 10, 118-123, 246-248, 272, 286 КАС України

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Постанову №R47452 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Кондратьєва Н.А.