Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №455/2456/25 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2456/25

Провадження № 1-кп/455/42/2026

ВИРОК

Іменем України

22 квітня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань об`єднане кримінальне провадження (№ 12025141320000471 від 15.10.2025та № 12025141320000513 від 21.11.2025) про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Страшевичі Старосамбірського району Львівської області, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,згідно статті 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 390-1 КК України та статтею 126-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року було видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов`язки, а саме: заборонено ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_3 наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_3 вести телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто з ОСОБА_5 строком на три місяці.

ОСОБА_3 , будучи ознайомленим із вимогами обмежувального припису, 14 жовтня 2025 року близько 15:20 год., маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що згідно вищевказаного рішення суду йому заборонено перебувати та наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов всередину вищевказаного будинку, де залишився проживати, тим самим умисно не виконав обмежувальний припис, передбачений рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року.

Такими своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченестаттею 390-1 КК України, тобто умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Крім того,ОСОБА_3 , який систематично вчиняв кримінальні правопорушення, пов`язані з домашнім насильством, у зв`язку з чим притягався до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України та відбув покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці за вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.04.2023 за статтею 126-1 КК України, а також за частиною 1 статті 125 КК України був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 11.09.2025, продовжував протиправні дії, вчиняючи домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_5 , з якою він спільно проживає, пов`язаний спільним побутом і має взаємні права, що підтверджується постановами Старосамбірського районного суду Львівської області від 30.09.2025 та 02.10.2025, на підставі яких притягався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , у порушення вимог статті 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, 17.09.2025 та 29.09.2025, перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, чим принижував її честь і гідність та завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_5 .

Продовжуючи свої систематичні протиправні дії, умисно та безпричинно, 20.11.2025 приблизно о 13:55 год., ОСОБА_3 , перебуваючи у житловому будинку за місцем проживання своєї тещі ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_5 психологічне насильство яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її адресу, приниженні та призвело до психологічних страждань ОСОБА_5 , а також викликають у потерпілої тривогу, стрес, депресію, неминуче почуття страху, що руйнує життя жінки і впливає на її психоемоційний стан, зниження самооцінки та самореалізації.

Такими своїми діямиОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченестаттею 126-1 КК України,тобто домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань.

В судовому засіданні обвинуваченийОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальних актах. Пояснив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явлених йому обвинувачень, правову кваліфікацію його дій застаттею 390-1 КК України тастаттею 126-1 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні – недоцільним.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, надала до суду заяву, в якій просила судове засідання об`єднаного кримінального провадження проводити без її участі, вказала, що наслідки неявки в судові засідання їй відомі, щодо міри призначення покарання обвинуваченому покладалась на думку суду.

Враховуючи те, що обвинуваченийОСОБА_3 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальних актах, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення частини 3 статті 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд, за згодою учасників судового розгляду, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченогоОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ними змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченогоОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченогоОСОБА_3 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за:статтею 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом та статтею 126-1 КК України,як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань.

Відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому покарання за вчинені кримінальні правопорушення, суд керується вимогами статті 65 КК України та виходить з аналізу даних про особу обвинуваченого, суспільної небезпеки вчиненого ним, його відношення до скоєного, враховує наявність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, матеріальний та сімейний стан особи, тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 по справі № 645/10158/14-к.

Тому, при обранні міри та виду покарання обвинуваченомуОСОБА_3 , суд враховує особу обвинуваченого, якийзгідно статті 89 КК України вважається таким, що судимості не має; за місцем проживання характеризуєтьсяпосередньо, одружений; що згідно довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» №921 від 26.11.2025, під динамічним спостереженням у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; є пенсіонером;скоїв кримінальні правопорушення, які відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у статті 12 КК України, є: за статтею 390-1 КК України – кримінальним проступком та за статтею 126-1 КК України – нетяжким злочином; думку потерпілої ОСОБА_5 , яка при обранні виду і міри покарання покладалась на розсуд суду.

Судом встановлено, що обвинуваченийОСОБА_3 не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченомуОСОБА_3 , відповідно до вимог статті 66 КК України, судом визнаються: щире каяття (за кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтею 390-1 КК України та статтею 126-1 КК України) та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (за кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 126-1 КК України).

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченомуОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, судом визнаються: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку (за кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтею 390-1 КК України та статтею 126-1 КК України) та вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя (за кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 390-1 КК України).

А тому, при таких обставинах, суд вважає, що до обвинуваченого слід обрати міру покарання, передбачену санкціями статей 390-1 КК України та 126-1 КК України, – у виді пробаційного нагляду, а також з покладенням на нього, у відповідності до статті 59-1 КК України, обов`язків, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності не встановлено.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 статті 69 КК України, суд не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно частини 2 статті 59-1 КК України, такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Частиною 4 статті 59-1 КК України передбачено, що пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно частин 2 та 3 статті 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Відповідно до Типової програми для кривдників, що затверджена 01.10.2018 наказом Міністерства соціальної політики України № 1434, передбачено комплекс заходів за результатами оцінки ризиків, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника; формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їхніх наслідків, до виконання батьківських обов`язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків. Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах тендерної рівності, взаєморозуміння, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

Суд вважає за необхідне, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 91-1 КК України, в інтересах потерпілої ОСОБА_5 від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, застосувати щодо ОСОБА_3 один із обмежувальних заходів та покласти на останнього обов`язок проходження програми для кривдників.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди не завдано.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід до обвинуваченогоОСОБА_3 не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись статтями 349, 368-371, 373-376, 382, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 390-1 КК України, статтею 126-1 КК України та призначити йому міру покарання за:

- статтею 390-1 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;

- статтею 126-1 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

У відповідності до статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 , на підставі частини 1 статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, згідно зі статтею 91-1 КК України, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників протягом 3 (трьох) місяців.

Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за статтею 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, зокрема, за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1