Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №629/7580/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7580/25

Номер провадження 2/629/151/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій зазначає що ТОВ «ФК Єврокредит» є правонаступником ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», який в свою чергу є правонаступником АТ «Мегабанк» та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 26575,68 грн., яка складається з 9308,08 грн. – заборгованості за кредитом; 17267,60 грн. – заборгованості по сплаті відсотків; та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрат на правничу допомогу 11200 грн. Зазначає, що відповідач не виконував в повному обсязі умови договору та допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач та його представник-адвокат у судове засідання не з`явилися, адвокат надала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. А також посилалася на відсутність в матеріалах справи виписки з карткового рахунку відповідача, на недоведеність факту перерахування коштів, належності карткового рахунку відповідачу та доказів користування кредитними коштами.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.05.2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір №TDB.2021.0001.14431 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Згідно п.1 Договору, підписанням сторонами заяви-договору клієнт підтверджує, прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п.2 Договору, Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки (у доларах США), (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картка, що видається є власністю Банку.

Згідно п.4 Договору, Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: розмір максимального ліміту кредитної лінії 200000,00 грн., строк кредиту 12 місяців; пільговий період 62 дні; процентна ставка у пільговий період (фіксована), 0,0001% річних; процентна ставка базова 56% річних.

Заява-Договір №TDB.2021.0001.14431 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, підписаний відповідачем власноручно і отримано платіжну картку і пін-конверт 28.05.2021.

28.05.2021 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту від 24.05.2021, згідно умов якого: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом для використання; сума/ліміт кредитування до 200000 грн.; строк кредиту 12 місяців з правом автоматичної пролонгації; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку Клієнта. Строк надання кредиту - протягом одного дня. Надання кредиту здійснюється безготівковим шляхом. Процентна ставка: базова - 56% річних, тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 73 293,00 грн.; орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 273 293,00 грн.; реальна річна процентна ставка - 87,30% річних.

Також в матеріалах справи наявна довідка про відкриття рахунку ОСОБА_1 за вказаним договором.

З виписок по особовим рахункам з 24.06.2021 по 02.12.2022 і з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, ОСОБА_1 надано кредитні кошти, шляхом поповнення карткового рахунку, якими він користувався та відповідних нарахувань згідно договору, що свідчить про виконання АТ «Мегабанк» своїх зобов`язань за Договором.

А тому твердження сторони відповідача у відзиві на позов про не підписання відповідачем умов договору, факту перерахування і користування коштами та відсутності виписки по рахунку, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до довідки-розрахунку, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №TDB.2021.0001.14431 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 24.05.2021 становить 26575,68 грн., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 9308,08 грн.; заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 17267,60 грн.

Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року справа №234/3840/15-ц зазначено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Крім того, у постанові верховним Судом зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19, у якій зокрема зазначено, що «якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем».

У даному випадку, у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має право подати контррозрахунок. Однак, стороною відповідача в ході розгляду справи не було подано а ні контррозрахунку, а ні не заявлено клопотання про витребування від позивача детального розрахунку заборгованості за кредитним договором (рух коштів), загалом не подано будь-яких належних доказів на спростування заявлених вимог позивача.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанси» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, до ТОВ «ФК «Мустанг фінанси» відповідно до укладеного договору перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №TDB.2021.0001.14431.

Пунктом 2 Договору факторингу передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг фінанси» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №1/12 серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , договір №TDB.2021.0001.14431, загальна сума заборгованості – 26575,68 грн., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 9308,08 грн.; заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 17267,60 грн.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 1050 ЦК України регламентує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка зараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підписані відповідачем заява-договір №TDB.2021.0001.14431 від 24.05.2021, паспорт споживчого кредиту від 24.05.2021, фактично підтверджує отримання кредиту та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та тарифний план кредитування, зважаючи на обрані ним умови кредитування.

Крім цього, договір №TDB.2021.0001.14431 від 24.05.2021 та паспорт споживчого кредиту, крім іншого містить інформацію про суму ліміту кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, базову процентну ставку кредиту, її тип; загальні витрати за кредитом, виходячи з суми кредитного ліміту; орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом; реальну річну процентну ставку, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, умови пролонгації договору та інші істотні умови кредитного договору, що власноручно підписані та узгоджені сторонами, про що свідчать відповідні підписи у зазначених документах.

Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання договору відповідач зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за договором №TDB.2021.0001.14431 від 24.05.2021, укладеним між AT «Мегабанк» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань встановлених умовами договору, стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК Єврокредит» становить 26575,68 грн., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 9308,08 грн.; заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 17267,60 грн.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК Єврокредит» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. В позовній заяві також міститься вимога про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11200 грн.

Згідно п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС»; додаток №1-3 до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 14.08.2025, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137,141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В позовній заяві зазначено, що понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі становлять 11200 грн. Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача - адвокат Журавльов С.Г. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 11200 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 2000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.509,526,530,610,625,1054,1055 ЦК України, ст.259,263-265,268,280-284,354,355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором №TDB.2021.0001.14431 від 24.05.2021 в сумі 26575 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», юридична адреса: пров.Ушинського, б.1, офіс 105, м.Дніпро, ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник відповідача: адвокат Остапенко Світлана Юріївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2421 від 19.12.2011, адреса: вул.Ярослава Мудрого,14, м.Лозова Харківської області.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО