Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №638/7394/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7394/26

Провадження № 2/638/7205/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, зареєстрований 18 липня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1031.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 18.07.2014 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 . Між сторонами подружні відносини не склалися у зв`язку з несумісністю характерів та розбіжністю поглядів на життя. Подружжя втратило одне до одного почуття любові та поваги. На теперішній час шлюб між позивачкою і відповідачем існує формально, будь-яких ознак примирення та покращення стосунків не вбачається. Спілкування між позивачкою та відповідачем зводиться виключно до питань, що стосуються виховання та фінансового забезпечення спільної доньки. Сімейне життя між сторонами не склалося у зв`язку із різними інтересами, поглядами на сімейне життя, на права і обов`язки подружжя, у зв`язку із чим між ними виникали непорозуміння, які призвели до того, що спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим. З відповідачем спільного господарства позивачка не веде. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, у зв`язку з чим остання наполягає на його розірванні. Надання строку на примирення не виправить стан їх відносин, а спроби примирення не принесуть жодних результатів.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, одна подав заяву про визнання позову.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 18 липня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1031, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданим 18 липня 2014 року на бланку серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 274 від 27.01.2016, що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 27 січня 2016 року на бланку серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 та абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, і цю обставину визнав відповідач, шлюбні стосунки між сторонами припинилися, вони однією сім`єю не поживають, спільного господарства не ведуть, причиною чого стали різні інтереси, погляди на сімейне життя, на права і обов`язки подружжя, у зв`язку з чим подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.

Суд наголошує, що право позивачки на розірвання шлюбу є безумовним та не може бути піддане жодним обмеженням, оскільки протилежний підхід матиме наслідком примушування до шлюбу, що заборонено законом.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам найшли своє підтвердження, є доведеними та обґрунтованими, а тому наявні підстави для судового захисту прав позивачки на розірвання шлюбу в обраний ним спосіб судового захисту.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також встановлені судом обставини, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суду відсутні підстави не приймати визнання позову відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача 50 % сплаченого судового збору, тобто 532,50 грн, тоді як решту судового збору (50%) повертає позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 141, 142, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, зареєстрований 18 липня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1031.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 532,50 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 50 копійок).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , з Державного бюджету 50 % судового збору сплаченого за квитанцією № 6144-2319-9504-4702 від 07 квітня 2026 року на суму 1065,00 грн, тобто у розмірі 532,50 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 50 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 22 квітня 2026 року.

Суддя І.П. Латка