Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №525/278/25 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/278/25

Провадження № 1-кп/525/30/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 селище Велика Багачка Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, зареєстроване 11.02.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025175610000026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нововасилівка Снігурівського району Миколаївської області, українки, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючої, не заміжньої, проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 22.07.2011 Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до трьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-18.04.2013 Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до чотирьох років позбавлення волі. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.04.2016 звільнено від відбування покарання умовно-достроково;

-13.11.2017 Березанським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;

-12.11.2018 Баштанським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, 18.11.2022 звільнена з Надержищинської виправної колонії №65 Полтавської області по відбуттю покарання;

- 14.11.2024 Великобагачанським районним судом Полтавської області з урахуванням вироку Полтавського апеляційного суду від 30.03.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII, під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність), зокрема, фізичного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Конвенція ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210 Стамбул, 11 травня 2011 рік), п. 6 ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі види фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжям або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Так, 09.02.2025 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в будинку за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , на фоні минулих ревнощів затіяла сварку зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 та в результаті раптово виниклих неприязних відносин, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, взяла в праву руку металевий друшляк, який висів на стіні та підійшла до ОСОБА_5 , який у цей час сидів на стільці, нанесла ним один удар в область лоба справа та один удар в область носової перегородки.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 65 від 17.02.2025 у ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна, що розташовані в ділянці правого лобного бугра, в ділянці правої носо-губної складки, які могли утворитися, не менш, ніж від 2 (двох) точок прикладання сили тупих твердих предметів та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у порушенні вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та спричиненні потерпілому ОСОБА_5 , який є її співмешканцем, легких тілесних ушкоджень, за відсутності ознак систематичності, вчинила домашнє насильство у формі фізичного насильства.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, суду пояснила, що з ОСОБА_5 вона дійсно перебувала у фактичних шлюбних відносинах, вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, офіційно шлюб не реєстрували. 09.02.2025 близько 18 год. 00 хв. вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 перебувала за місцем проживання по АДРЕСА_2 , розпивали алкогольні напої, перебувала у стані алкогольного сп`яніння. До них у гості прийшов гр. ОСОБА_6 . Між нею та її співмешканцем ОСОБА_5 , на грунті ревнощів, виникла сварка, під час якої вона взяла металевий друшляк та вдарила ОСОБА_5 по лобові та в область носової перегородки. Після цього вони продовжували жити разом, нормально спілкувалися. Після того, як потерпілого ОСОБА_5 мобілізували, вони припинили спілкування, її співмешканцю сказали, що вона виїхала та вийшла заміж. Про вчинене жалкує, просила суворо її не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду повідомлений належним чином. Від нього на адресу суду надійшли заяви, у яких він просив проводити розгляд справи без його участі, у зв`язку з проходженням військової служби, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої він не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів зібраних під час досудового розслідування, дійсність та достовірність, яких жодною із сторін не оспорюється, зокрема дослідженими у судовому засіданні:

- витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження №12025175610000026 від 11.02.2025 попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом того, що 09.02.2025 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин нанесла тілесні ушкодження своєму співмешканцю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 122);

- письмовою заявою гр. ОСОБА_5 від 11.02.2025 про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 123);

- висновком експерта №65 від 17.02.2025 відповідно до якого при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_5 у нього були виявлені тілесні ушкодженні у вигляді: саден, що розташовані в ділянці правого лобного бугра, в ділянці правої носо-губної складки, які могли утворитися, не менш, ніж від 2 (двох) точок прикладання сили тупих твердих предметів, по давності утворення можуть відповідати даті 09.02.2025 та обставинам, вказаним в описовій частині постанови та підекспертним та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 124);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2025 за участю потерпілого ОСОБА_5 з фототаблицею та відеозаписом до нього, згідно якого потерпілий розповів та показав на статистові, як саме ОСОБА_4 наносила йому удари (а.с. 125-127, 130);

- додатковим висновком експерта №89 від 26.02.2025 відповідно до якого: ОСОБА_5 у своїх показах (протокол проведення слідчого експерименту від 18.02.2025) вказав: «…взяла в руки металевий друшляк…нанесла мені один удар в область лоба справа та один удар в область носової перегородки…» та показав на фототаблицях до нього. Ураховуючи кількість, характер та локацію виявленого у гр. ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, експерт вважає, що вони могли утворитися за вищевказаних обставин (а.с. 128);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2025 за участю підозрюваної ОСОБА_4 з відеозаписом до нього, згідно якого підозрювана розповіла та показала на статистові, як саме наносила удари потерпілому ОСОБА_5 (а.с. 129, 130).

Судом також були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої (а.с. 131-148).

Наведені вище докази є належними та допустимими, взаємопов`язаними та в своїй сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченої та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Усі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_4 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.

Суд, заслухавши покази обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, у їх сукупності та взаємозв`язку, в обсязі, який наданий сторонами кримінального провадження, приходить до переконання, що своїми діями, які виразились в умисному нанесенні потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення і її дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ст. 65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставинами, що обтяжують її покарання згідно ст. 67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винна перебуває у близьких відносинах.

При обранні міри та виду покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, систематично притягалася до адміністративної відповідальності, постійного місця роботи не має, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням сукупності цих обставин, суд приходить до висновку, що до обвинуваченої ОСОБА_4 слід застосувати покарання у виді громадських робіт, яке на переконання суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та не становитиме для останньої «надмірний тягар» у розумінні практики ЄСПЛ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів); б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків). При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК, оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально, такі висновки викладені у Постанові Об`єднаної Палати Касаційного кримінального Суду Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 766/39/17.

Судом установлено, що кримінальне правопорушення обвинуваченою ОСОБА_4 було вчинено після ухвалення вироку Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.11.2024, який надалі був скасований вироком Полтавського апеляційного суду від 30.03.2026 у частині призначеного покарання, проте у частині висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - вирок залишився в силі. Таким чином остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком, з урахуванням положень ст. 72 КК України, із розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт, яке на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Судові витрати по справі відсутні. Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався, відповідних клопотань стороною обвинувачення заявлено не було. Речові докази по справі відсутні. Цивільні позови не заявлялися.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді 120 ( ста двадцяти) годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком у виді 120 годин громадських робіт, перевівши їх на підставі п «г» ч. 1 ст. 72 КК України у 15 (п`ятнадцять) днів позбавлення волі, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року, з урахуванням вироку Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2026 року, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) дня позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_4 рахувати з моменту її затримання у порядку приведення вироку до виконання.

Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Суддя ОСОБА_1