Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №362/1839/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/1839/26

провадження № 2/362/3524/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в м. Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Суд установив:

26 лютого 2026 року позивач звернулась до суду з указаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача аліменти на неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини.

Ухвалою від 02 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що він добровільно виконує свої батьківські обов`язки по утриманню дитини. Також зазначає, що не заперечує проти часткового задоволення позову та стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. на місяць.

У своїй відповіді на відзив позивач зазначила, що наведені у відзиві на позов доводи у своїй сукупності не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, не підтверджують належного виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дитини та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Окрім того, позивач зазначила про понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., які, на її думку підлягають стягнення з відповідача.

Відповідачем також надані заперечення, відповідно до яких останній повідомив, що не погоджується із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, а також заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Суд установив, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 15 січня 2019 року Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №12.

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки згоди щодо розміру аліментів та способу і часу їх сплати між сторонами не досягнуто позивач звернулася із даним позовом до суду.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Так, статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину, а саме передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої-третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Системне тлумачення зазначених норм свідчить, що право на одержання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає дитина.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначила, що малолітня дитина фактично проживає із нею та перебуває на її утриманні.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладених у позові обставин, у тому числі щодо фактичного проживання дитини разом із нею та перебування дитини на її утриманні.

Самі лише посилання відповідача на реєстрацію місця проживання дитини, за відсутності таких доказів у матеріалах справи, не можуть бути взяті судом до уваги.

Водночас суд також критично оцінює посилання відповідача на той факт, що дитина перебуває під спільною опікою обох батьків.

За змістом частини четвертої статті 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За відсутності відповідного договору суд позбавлений можливості встановити обставини щодо утримання дитини обома батьками.

Дотримуючись принципу законності та рівності сторін, встановленого статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України, суд вважає, що позивачем не доведено наявність правової підстави для стягнення аліментів з відповідача.

Разом із тим, відповідач не заперечив щодо часткового задоволення позову та стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. на місяць.

Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів.

Частиною другою статті 184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Також, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом також враховано, що відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Обставин, які б свідчили, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не встановив.

Таким чином, позов належить задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн. щомісячно.

Згідно з частиною першою статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.

Отже, згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. як за одну позовну вимогу немайнового характеру належить стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 141, 263-265, 206 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 26 лютого 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

3. Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

4. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 21 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Попович