Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №576/3224/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/3224/25

Провадження № 2/576/187/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/3224/25

за позовомТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

05.12.2025 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через свого представника адвоката Столітнього М.М. звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 505,82 грн та понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4420649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.

Сторони погодили умови договору, за якими сума кредиту складає 2 800 грн, строк кредиту 350 днів, періодичність внесення платежів кожні 25 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 2,5% в день.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2 800 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач частково здійснив оплату за тілом кредиту та процентами, але в повній мірі умови договору не виконав.

25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» права грошової вимоги за кредитним договором № 4420649. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило відповідача через особистий кабінет. Отже, позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором. До ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 15 186,82 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 1 969,98 грн, заборгованість за процентами 11 816,84 грн, штрафні санкції 1 400 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 строк дії договору № 4420649 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивачем нараховано відсотки за 108 календарних днів за період з 26.02.2024 по 10.02.2025 у сумі 5 319 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4420649 від 26.02.2024 року загальною сумою 20 505,82 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 1 969,98 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 11 816,84 грн, нараховані позивачем проценти за 108 календарних днів – 5 319 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 змінено найменування товариства на нове - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.

За місцем реєстрації відповідача засобами поштового зв`язку була направлена копія ухвали про відкриття провадження, яка повернулась до суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідач вважається повідомленим про розгляд справи у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 4420649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 94-103).

Згідно умов вказаного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 2 800 грн зі строком користування кредитом 350 днів та періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № 4441хххххххх7578.

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).

В свою чергу позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 5.4).

26.02.2024 ОСОБА_1 в межах вказаного договору підписав паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (електронний підпис одноразовим ідентифікатором (а.с. 73-75,104).

Як вбачається з листа ТОВ «Пейтек Україна» від 01.11.2024, в рамках співпраці з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до договору на переказ коштів 03012024-1 від 03.01.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.02.2024 о 07:41:07 на суму 2 800 грн, маска картки 444111 хххххх 7578 (а.с. 88).

Таким чином ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 4420649 від 26.02.2024.

Разом з тим, відповідачем умови зазначеного договору належним чином не виконувалися, в зв`язку з чим останній станом на 25.10.2024 мав заборгованість перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в загальній сумі 15 186,82 грн, з яких: 1 969,98 грн заборгованість за кредитом, 11 816,84 грн заборгованість за процентами, 1 400 штраф.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 26.02.2024 по 25.10.2024 включно відповідачу були нараховані проценти за стандартною процентною ставкою 2,5% в день. 26.02.2024 відповідач сплатив 0,01 грн на погашення тіла кредиту та 70 грн процентів. 27.02.2024 відповідач сплатив 830,01 грн на погашення тіла кредиту та 69,99 грн процентів. 24.04.2024 відповідач сплатив 615,62 грн штрафних санкцій, 19.05.2024 сплатила 784,38 грн (штрафні санкції), 09.10.2024 сплатила 50 грн процентів, після чого жодних платежів не здійснювала (а.с. 78-82).

25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» був укладений договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» забов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступити ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Перехід від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу в повному обсязі на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Позивач набув права вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором № 4420649, укладеним із ОСОБА_1 (67,86-87). На момент укладення договору факторингу розмір кредитної заборгованості відповідача складав 15 186,82 грн, з яких: 1 969,98 грн заборгованість за основною сумою боргу, 11 816,84 грн заборгованість за процентами та 1 400 штрафи.

В подальшому, новим кредитором ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами в межах договору про надання споживчого кредиту № 4420649 від 26.02.2024 за період з 26.10.2024 по 10.02.2024 (за 108 календарних днів) в загальній сумі 5 319 грн, і які відповідачем не сплачені.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача складає 20 505,82 грн, з яких: 1 969,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 816,84 грн заборгованість за процентами, яка нарахована первинним кредитором, 5 319 грн заборгованість за процентами за період з 26.10.2024 по 10.02.2024 та 1 400 грн штрафні санкції.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», на підставі рішення Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» № 251124/1 від 25.11.2024, змінило своє найменування на Товариство обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (а.с. 40).

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконані грошові зобов`язання за вищевказаними договорами, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Між первинним кредитором та відповідачем 26.02.2024 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4420649, який підписані ОСОБА_1 з використанням електронного підписів одноразового ідентифікатора. На підставі такого договору останній отримав кредитні кошти, які зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування, але в порушення умов договорів не зробив цього.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4420649 від 26.02.2024, і він користувався кредитними коштами.

Також судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість за вказаними вище договором.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитних договорів відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснював оплат на його виконання, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув і після відступлення права грошової вимоги не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими.

В той же час, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України" доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» містить аналогічні положення. Також забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону.

З розрахунку заборгованості вбачається, що впродовж дії воєнного стану відповідачу нараховувався штраф в сумі 1 400 грн, який на підставі вказаних законів стягненню не підлягає.

Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 26.02.2024 кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитор не мав права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 2,5 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Відтак, судом проведено власний розрахунок заборгованості по відсотках за кредитним договором за процентною ставкою 1% за період з 26.02.2024 по 10.02.2025 з урахуванням сплати 70,01 грн 26.02.2024 та 900 грн 27.02.2024:

2799,99 грн х 1 % : 100 % = 27,99 грн х 1 день (26.02.2024) = 27,99 грн.

1969,98 грн х 1 % : 100 % = 19,69 грн х 1 день (27.02.2024) = 19,69 грн.

1969,98 грн х 1 % : 100 % = 19,69 грн х 358 днів (з 28.02.2024 по 10.02.2025) = 7049,02 грн.

Таким чином, розмір заборгованості процентів, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором – 7 096,70 грн.

Виходячи з вимог вищевказаних Законів, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідача на користь позивача в сумі 9 066,68 грн (1 969,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 096,70 грн заборгованість за процентами).

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с. 106).

За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (9066,68 х 100 : 20505,82 = 44,21), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1 070,94 грн судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 44,21 : 100 = 1070,94).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, стосовно якої суд зазначає наступне.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вартість послуг наданих за договором, згідно заявки на виконання доручення, що містить детальний опис виконаних робіт від 05.11.2025 становить 10 000 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 3 500,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову (44,21 %) з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1 326,30 грн витрат на професійну правничу допомогу (3500 х 44,21: 100 = 1547,35).

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПО НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщ.2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 4420649 від 26.02.2024 в загальному розмірі 9 066,68 грн, з яких: 1 969,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 096,70 грн заборгованість за процентами.

В задоволені решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1 070,94 грн та 1547,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21 квітня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко