Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №601/543/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/543/26Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.

Провадження № 33/817/226/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: адвоката Парфенчук Ю.А.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення адвоката Парфенчук Ю.А., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 02 березня 2026 року приблизно о 20 годині 56 хвилин, по вул. Надрічна, 7 в с. Іванківці Кременецького району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки “Renault Master” державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме бодікамеру 856836, 856805, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Парфенчук Ю.А. зазначає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм права, а тому постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 604698 від 02.03.2026 року працівниками патрульної поліції порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений відповідною інструкцією, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я країни 09.11.2015 року № 1452/735, п. 6.1 розділу І якої передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Зазначає, що відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського від 02.03.2026 року працівниками патрульної поліції не було проведено огляд на стан сп`яніння особи на місці зупинки, та не було запропоновано в належному порядку провести такий огляд в медичному закладі.

Також вказує, що працівники поліції, всупереч вимогам закону, не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Зауважує, що на компакт -диску доданому до матеріалів справи містяться файли відеозапису з нагрудних камер поліцейського, зі змісту яких вбачається, що на на одному із відеозаписів відсутній звук, тому такий запис не є безперервним і не може братись до уваги судом.

Стверджує, що у матеріалах справи відсутні належні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також відсутні докази того, що транспортний засіб передавався іншій особі та вилучався.

Просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В судове засідання особа яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Парфенчук Ю.А., які належним чином повідомлялися апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, не заявилися.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Парфенчук Ю.А. направила до апеляційного суду заяву, за змістом якої просить, за узгодженої позиції із своїм підзахисним, розглядати справу за їх відсутності.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 604698 від 02.03.2026, який був предметом дослідження місцевого суду, 02 березня 2026 року приблизно о 20 годині 56 хвилин, по вул. Надрічна, 7 в с. Іванківці Кременецького району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки “Renault Master” державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме бодікамеру 856836, 856805, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його підпис, пояснень чи зауважень щодо протоколу не надано.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора із службового автомобіля працівників патрульної поліції.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції та відеореєстратором зі службового автомобіля встановлено, що працівниками поліції було виявлено транспортний засіб “Renault Master”, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 по вул. Надрічна, 7 с. Іванківці Кременецького району, який був зупинений працівниками патрульної поліції. Одразу після зупинки транспортного засобу поліцейські повідомили ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу, а саме несправність заднього лівого габаритного ліхтаря, що останній визнав та не заперечував.

Окрім того, оглянутим апеляційним судом відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції, встановлено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено. На вказане ОСОБА_1 відповів: “Трошки вживав”. Працівниками поліції водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу (алкотестера), так і в закладі охорони здоров`я. На дану пропозицію ОСОБА_1 спочатку погодився, але пізніше в ході розмови від виконання обов`язку, передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, категорично відмовився, у зв`язку з чим був повідомлений про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, доводи захисника про те, що працівниками патрульної поліції не було проведено огляд на стан сп`яніння особи на місці зупинки, та не було запропоновано в належному порядку провести такий огляд в медичному закладі, спростовуються наявним відеозаписом, оскільки волевиявлення останнього було чітким, усвідомленим та спрямованим на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме — відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння. Наведені апелянтом міркування щодо не охоплення всієї процедури огляду відеофіксацією носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.

Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні належні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 як водія від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.

Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Парфенчук Ю.А. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя