Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №944/530/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/530/26 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.

Провадження № 33/811/505/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Федора Юрія Богдановича на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Згідно постанови судді, майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою – командиром 2 навчальної батареї - старшим викладачем навчального дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 , під час виконання своїх службових обов`язків, неналежним чином виконав вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив недбале ставлення до військової служби, яке виразилось у тому, що він не забезпечив дотримання військової дисципліни у розташуванні підрозділу на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , внаслідок чого підпорядкові військовослужбовці 2 навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 у кількості 4 осіб, зокрема солдати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в період з 01.01.2026 року по 04.01.2026 року та у період з 15.01.2026 року по 20.01.2026 року, самовільно залишили розташування підрозділу та військової частини НОМЕР_1 .

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Федор Ю.Б. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки місцевим судом об`єктивно не досліджено всі матеріали справи, не взято до уваги відсутність доказів, які б засвідчували винуватість правопорушника. Зазначає, що ОСОБА_1 було проведено всі заходи із особовим складом за самовільне залишення військової частини та наслідки. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про проведення дисциплінарного розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 відсутні скарги на останнього від підлеглих, а також відсутні документи, а саме: витяг з наказу про надання майору ОСОБА_6 повноважень для складання протоколу відносно військовослужбовців.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Яворівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутності ОСОБА_1 , а згадану постанову отримав лише 11 березня 2026 року; скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На апеляційний розгляд правопорушник ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Федор Ю.Б., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи для участі в судове засідання не з`явилися, адвокат Федор Ю.Б. подав клопотання про проведення судового засідання без участі правопорушника ОСОБА_1 та за його участі у режимі відеоконференції, однак у зазначену дату та час на відеозв`язок за допомогою підсистеми «Відеозв`язок. Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не вийшов, а відтак, їх неявка, у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду, та приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Відповідно до вимог ч.2 ст.172-15 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВ №17 від 28 січня 2026 року; відповіддю військової частини НОМЕР_1 №1011/1039/1633 від 23 січня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 28 січня 2026 року, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВ №17 від 28 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 складений відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і він є оформленим та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення.

Крім цього, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно останнього, такий власноручно зазначив про те, що пояснень та зауважень до протоколу немає

Тобто особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не лише не заперечувала своєї винуватості у вчиненні правопорушення під час складання протоколу щодо неї, а фактично її визнавала.

Відтак, твердження апелянта про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП спростовуються вищенаведеними доказами.

Разом з тим, ОСОБА_1 та його захисник не надали місцевому та апеляційному суду жодних доказів, які б спростували факт та обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання адвоката Федора Ю.Б. про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці, ступеню його вини, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику правопорушника ОСОБА_1 - адвокату Федору Ю.Б. строк на апеляційне оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року

Апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Федора Ю.Б. – залишити без задоволення, а постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.