Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №465/245/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/245/26 Головуючий у 1 інстанції: Коліщук З.М.

Провадження № 33/811/515/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Фендик Тетяни Ігорівни на постанову судді Франківського районного суду м.Львова від 9 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень 00 коп. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 вчинив порушення термінів сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання по платі за землю (орендна плата з юридичних осіб), чим порушено п.287.4 ст. 287 та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.163-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Фендик Т.І. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суддя місцевого суду не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності. Зазначає, що при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 не були дотримані вимоги ч.1 ст. 256 КУпАП, оскільки в такому не вказана суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП, в чому вона полягала, замість цього переписані порушення, встановлені в ході перевірки, без конкретизації об`єктивної сторони правопорушення. Звертає увагу на те, що суд не вправі у своєму рішенні за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки, скоєння яких не охоплено суттю адміністративгого правопорушення, зазначеного у протоколі.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Фендик Т.І., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі у справі не з`явилися, про причини неявки не повідомили, і клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за їх відсутності, так як згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч.1 ст. 163-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245 КУпАП з`ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 05 січня 2026 року №012050/ж-13/64/13-01-04-06; акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 17 грудня 2025 року №57614/13-01-04-06/23884763; квитанції про доставку документів в Електронний кабінет від 17 грудня 2025року; акт неявки №63/13-01-04-06 від 05 січня 2026 року; повідомлення - виклик від 17 грудня 2025 року №50628/6/13-01-04-06; заявку на видачу одноразових перепусток; акт про неможливість вручення примірника протоколу про адміністративне правопорушення від 05 січня 2026 року №65/13-01-04-06, та інші матеріали адміністративної справи, дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 05 січня 2026 року №012050/ж-13/64/13-01-04-06; складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, та особи-порушника.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушника ОСОБА_1 у виді штрафу, накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Фендик Т.І. – залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м.Львова від 9 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень 00 коп. в дохід держави – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.