Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №465/10188/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/10188/25

Провадження 2/465/1213/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Ванівського Ю.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, який продовжує навчання,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнолись 19 років, у зв`язку з чим стягнення аліментів на неповнолітню дитину було припинено. На даний час, відповідно до довідки №3060 від 30.09.2025 він є студентом другого курсу денного відділення, освітньо – кваліфікаційного рівня «Бакалавр» ІКНІ (інститут комп`ютерних наук та інформаційних технологій) Національного університету «Львівська політехніка». Оскільки він навчається на денній формі, то не має можливості працевлаштуватись. На період навчання він потребує матеріальної допомоги на потреби пов`язані з навчанням, зокрема: на оплату вартості проїзду, харчування, придбання одягу, канцелярських товарів, навчальної літератури та техніки, а також на задоволення інших життєвих потреб, таких як лікування. Також йому діагностовано захворювання шкіри, а саме акне та вугрі, що підтверджується довідками від КНП ЛОР «ЛОКЛ» від 03.06.2025 року та 23.09.2025 року. Лікування зазначеного захворювання потребує значних коштів. Стверджує, що він проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, проте цих коштів не вистачає для забезпечення його розвитку та потреб. На скільки йому відомо, відповідач працює та має стабільний дохід, непрацездатних батьків в нього на утриманні немає. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою судді Франкіівського районного суду м. Львова від 26.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу скеровувалася копія ухвали Франківського районного суду м.Львова від 26.12.2025 року та копія позовної заяви з додатками, на адресу його зареєстрованого місця проживання – АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067090104532, яке повернулось на адресу суду з конвертом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зроблено актовий запис №3078, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки, виданої Національним університетом «Львівська політехніка» від 30.09.2025 р. №3060, ОСОБА_1 є студентом другого курсу денного відділення освітньо – кваліфікаційного рівня «Бакалавр» інституту комп`ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» та закінчує навчання 3 червня 2028 року.

Як вбачається з довідки від 02.10.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в органах Пенсійного фонду України на обліку не перебуває, пенсії згідно Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не отримує. Соціальних виплат не отримує.

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.10.2025, за період з квітня 2025 року по червень 2025 року відносно ОСОБА_1 інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків відсутня.

З наявної в матеріалах справи медичної документації, а саме довідок КНП ЛОР «ЛОКЛ» від 03.06.2025 р. та від 23.08.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз вугри звичайні, МКХ-10 АМ: L70.0.

Крім цього, позивачем на підтвердження витрат на одяг, медичну документацію, навчання до позовної заяви долучено копії фіскальних чеків.

Згідно із ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У відповідності до ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стаття 182 Сімейного кодексу України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

У відповідності до ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Стаття 201 Сімейного кодексу України передбачає, що до правовідносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статті 191 цього Кодексу, в якій зазначено, що аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, та така можливість у нього наявна з огляду на відсутність будь-яких доказів неможливості її надання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 та від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20.

Згідно з ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Доказів, які б вказували на те, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання, останнім не надано, тому в силу ст.199 СК України пред`явлені до нього вимоги щодо стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання, суд вважає обґрунтованими.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає щомісячному стягненню, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка навчається, матеріальне становище відповідача, його задовільний стан здоров`я, оскільки будь-яких доказів протилежного не подано суду, зважаючи на батьківський обов`язок відповідача по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та його потребу в отримані матеріальної допомоги, тому з урахуванням вимог ст.182 СК України, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд визначає розмір аліментів, який має сплачувати відповідач у зв`язку з навчанням повнолітнього сина, в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 10 листопада 2025 року (день звернення до суду із позовом) і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років. Оскільки, такий розмір аліментів, на думку суду, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку повнолітнього сина відповідача, його потреб та матеріального стану сторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 10.11.2025 та в порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, який продовжує навчання – задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 у зв`язку з продовженням ним навчання, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 10 листопада 2025 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ванівський Ю.М.