Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №450/1032/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1032/26 Провадження № 2/450/1535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 887546, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Слон Кредит» 21.12.2022 року, у розмірі 17981,38 грн, що складається з 10000 грн заборгованості за тілом кредиту, 7981,38 грн заборгованості за процентами, за кредитним договором № 555181645130001, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» 23.01.2023 року, у розмірі 4441,25 грн, що складається з 2000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2441,25 грн заборгованості за процентами,

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Слон Кредит» і уклав 21.12.2022 року кредитний договір № 887546, отримавши грошові кошти для власних потреб у сумі 10000 грн. строком на 548 днів зі сплатою 25% від суми кредиту за перший день користування кредитом та 85% річних протягом наступного строку кредитування. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. 31.01.2025 року між ТзОВ «Слон Кредит» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 31012025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року.

23.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» і уклав кредитний договір № 555181645130001, отримавши грошові кошти для власних потреб у сумі 2000 грн. строком на 45 днів зі сплатою 1,40 % на день за зниженою відсотковою ставкою та 2,71% на день за стандартною процентною ставкою. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. 18.12.2023 року між ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662,40 грн судового збору та 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд через систему «Електронний суд».

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог статті 178 ЦПК України, без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 21.12.2022 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Слон Кредит» кредитний договір № 887546 шляхом підписання такого, додатку №1 до нього, паспорту споживчого кредиту, заяви анкети особистим підписом, внаслідок чого отримав кредит у розмірі 10000 грн. строком на 548 днів зі сплатою 25% від суми кредиту за перший день користування кредитом та 85% річних протягом наступного строку кредитування.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 19966 від 21.12.2022 року.

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «Слон Кредит», вбачається, що станом на 21.06.2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року у розмірі 17981,38 грн, що складається з 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2000 грн заборгованості за процентами за перший день користування позикою та 7981,38 грн заборгованості за процентами протягом наступного строку кредитування.

31.01.2025 року між ТзОВ «Слон Кредит» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 31012025, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Слон Кредит» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 року, ТзОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року у розмірі 17981,38 грн, що складається з 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2000 грн заборгованості за процентами за перший день користування позикою та 7981,38 грн заборгованості за процентами протягом наступного строку кредитування.

З долученої платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 31.01.2025 року вбачається, що ТзОВ «Факторинг Партнерс» сплатило на користь ТзОВ «Слон Кредит» грошові кошти за відступлення права вимоги.

Відтак, ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року та статусу нового кредитора за зобов`язаннями останнього перед ТзОВ «Слон Кредит».

23.01.2023 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» кредитний договір № 555181645130001 шляхом підписання такого, заявки на пролонгацію, довідки про ідентифікацію, та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 8382, внаслідок чого отримав кредит у розмірі 2000 грн строком на 45 днів зі сплатою 2,71% на день за стандартною процентною ставкою, 1,40% на день за зниженою процентною ставкою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року.

Як вбачається з довідки по договору позики № 555181645130001 від 23.01.2023 року, складеної первісним кредитором ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», станом на 08.03.2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року у розмірі 4441,25 грн, що складається з 2000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2441,25 грн заборгованості за процентами.

18.12.2023 року між ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, а 21.12.2023 року додатковий договір № 1, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 року, ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року у розмірі 4441,25 грн, що складається з 2000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2441,25 грн заборгованості за процентами.

З долученої платіжної інструкції № 793 від 27.12.2023 року вбачається, що ТзОВ «Факторинг Партнерс» сплатило на користь ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» грошові кошти за відступлення права вимоги.

Відтак, ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року та статусу нового кредитора за зобов`язаннями останнього перед ТзОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія».

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Зі змісту частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором позики визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року у розмірі 17981,38 грн, що складається з 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2000 грн заборгованості за процентами за перший день користування позикою та 7981,38 грн заборгованості за процентами протягом наступного строку кредитування, за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року у розмірі 4441,25 грн, що складається з 2000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2441,25 грн заборгованості за процентами.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, додатків №1 та №2 до нього, прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги № 1356 від 01.01.2026 року, витягу з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , становить 13000 грн та складається з надання усної консультації з вивченням документів кількістю 2 год., вартістю 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду кількістю 3 год., вартістю 9000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 22422,63 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушений до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 887546 від 21.12.2022 року у розмірі 17981,38 грн, що складається з 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2000 грн заборгованості за процентами за перший день користування позикою та 7981,38 грн заборгованості за процентами протягом наступного строку кредитування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 555181645130001 від 23.01.2023 року у розмірі 4441,25 грн, що складається з 2000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2441,25 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.