Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №308/2071/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2071/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання - Авдєєвої К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», в інтересах якого діє представник – Поляков Олексій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

09 лютого 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 277745958 від 20.04.2021 в сумі 19 515,49 грн., судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 20.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №277745958 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV24РQ5.

На виконання умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачеві грошові кошти у сумі 1 800,00 грн шляхом перерахування через банк провайдер. В подальшому відповідач збільшував суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7 000,00 грн. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Відповідно до реєстру прав вимоги № 140 від 29.06.2021 за договором факторингу 1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача. Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги підтверджується факт передачі грошових коштів у розпорядження первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в Реєстрі вимоги №140 від 29.06.2021 до Договору факторингу 1 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 за договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача. Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Платіжною інструкцією підтверджується факт передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в Реєстрі вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача.

Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені в Реєстрі Боржників № б/н. від 14.07.2025 до позивача підтверджуються Актом прийому передачі Реєстру Боржників за договором факторингу 3.

Платіжною інструкцією підтверджується факт передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони ТОВ «ФК «ЕЙС» згідно Договору факторингу 3 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в Реєстрі боржників №Б/Н від 14.07.2025 до Договору факторингу 3.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Позивач зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить – 19 515,49 грн, яка складається з 5 486,48 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 029,01 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

На даний час право вимоги до відповідача за кредитним договором № 277745958 від 20.04.2021 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву; задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про факт відкриття та обслуговування платіжних карток, наявність і рух коштів за конкретною карткою із зазначенням сум і періодів, надання документів, що підтверджують такі операції (виписки, платіжні документи або довідки), відомості про прив`язані до рахунку фінансові та інші контактні номери телефону, а також, у разі невідповідності власника картки, інформація про особу, якій фактично належить рахунок.

05.03.2026 від представника відповідача, адвоката Пітуха В.І., надійшов відзив в якому представник відповідача з позовними вимогами не погоджується. Зазначає про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт реального надання кредитних коштів ОСОБА_1 . Представник наголошує, що надані позивачем копії платіжних доручень не є первинними документами у розумінні Закону «Про бухгалтерський облік», оскільки вони не містять відмітки банківської установи про їх виконання, а отже, не можуть свідчити про фактичне зарахування грошей на рахунок відповідача. Більше того, акцентує увагу на процесуальній неспроможності позивача підтвердити своє право вимоги, оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС» не надало доказів повної оплати за договорами факторингу, що є обов`язковою умовою для переходу права вимоги від попередніх кредиторів. Також у витягах з реєстрів боржників, доданих до позову, відсутня ідентифікація ОСОБА_1 як особи, право вимоги за боргом якої було відступлено.

Адвокат вказує, що відповідач не підписувала жодних додаткових угод та не подавала заявок на збільшення суми кредиту з початкових 1 800 грн до 7 000 грн, що свідчить про односторонню зміну умов договору з боку кредитора. Зазначає, що встановлені у договорі відсоткові ставки (понад 600% річних) є дискримінаційними, порушують Закон «Про захист прав споживачів» та створюють надмірний дисбаланс прав і обов`язків на шкоду позичальнику. Представник також зауважує, що відповідач не була належним чином повідомлена про зміну кредитора та не отримувала вимог про дострокове повернення коштів, що робить нарахування відсотків безпідставним.

На основі вищевикладеного, вважає, що позов не підлягає задоволенню. 06.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує щодо факту отримання коштів та законності переходу права вимоги. Вказує, що первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», належним чином виконав свої зобов`язання, ініціювавши перерахування 7 000,00 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Зазначає, що відповідач не надав доказів неотримання коштів або того, що вказаний рахунок йому не належить, водночас здійснював часткові платежі на виконання договору, що свідчить про визнання боргових зобов`язань.

Щодо доводів про перехід права вимоги, суду надано послідовну інформацію про відступлення прав: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 та реєстру № 140 від 29.06.2021 року; надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором № 05/0820-01 та реєстром № 9 від 30.05.2023 року; і до позивача — ТОВ «ФК «Ейс» за договором № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року. Твердження представника відповідача про те, що право вимоги не могло бути передане через дати укладання договорів, не можна брати до уваги оскільки згідно з умовами рамкових угод факторингу фактичне відступлення конкретних прав відбувається в момент підписання реєстрів, які є невід`ємною частиною договорів і включають уже існуючі на той момент вимоги. Зазначає, що позивачем документально доведено як факт надання кредиту, так і законність набуття права вимоги до боржника, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі

14.04.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та представника, просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши заборгованість по тілу кредиту в розмірі - 5 486,48 грн. та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при подачі позовної заяви просили розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.04.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №277745958, який підписаний одноразовим ідентифікатором MNV24PQ5, та відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 1800 грн 00 коп. (одна тисяча вісімсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Кредит надається строком на 12 (дванадцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі – «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. (п. 1.2-1.3).

П. 1.4. передбачено, що за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору. Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Згідно Додаткової угоди від 20.04.2021 року відповідачу збільшено суму кредиту на 1800,00 грн Згідно Додаткової угоди від 20.04.2021 року відповідачу збільшено суму кредиту на 1000,00 грн Згідно Додаткової угоди від 21.04.2021 року відповідачу збільшено суму кредиту на 1250,00 грн. Згідно Додаткової угоди від 21.04.2021 року відповідачу збільшено суму кредиту на 1000,00 грн. Згідно Додаткової угоди від 21.04.2021 року відповідачу збільшено суму кредиту на 150,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч. 1, 2 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції".

Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, договір кредитної лінії № 277745958 від 20.04.2021 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно довідки на виконання умов кредитного договору № 277745958 від 20.04.2021р., укладеного між Позичальником/Отримувачем - ОСОБА_1 , та Кредитодавцем/Платником – Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», останнім було ініційовано платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг, який здійснив переказ коштів за визначеними реквізитами, зокрема Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5457-08XX-XXXX-8519, Термін дії: 07.2024; Сума платіжної операції: 150,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 227663a8-3410-4223-a999-7eda65369dfb; Дата ініціювання платіжної інструкції: 21.04.2021 22:56:41; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 21.04.2021 22:56:49, Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5457-08XX-XXXX-8519, Термін дії: 07.2024; Сума платіжної операції: 1000,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 94818b4e-05e5-4149-bd05-132a81eacf71; Дата ініціювання платіжної інструкції: 21.04.2021 20:02:55; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 21.04.2021 20:03:07, Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5457-08XX-XXXX-8519, Термін дії: 07.2024; Сума платіжної операції: 1250,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: BE38AF2F378D02C4E053AC112B0DEA17; Дата ініціювання платіжної інструкції: 21.04.2021 17:52:01; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 21.04.2021 17:52:10, Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5457-08XX-XXXX-8519, Термін дії: 07.2024; Сума платіжної операції: 1000,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: a615c2e4-91b6-4163-8852-0c18275162e2; Дата ініціювання платіжної інструкції: 20.04.2021 21:36:48; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 20.04.2021 21:37:02, Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5457-08XX-XXXX-8519, Термін дії: 07.2024; Сума платіжної операції: 1800,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: BC295B58C73901D2E053AC112B0D573D; Дата ініціювання платіжної інструкції: 20.04.2021 17:10:07; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 20.04.2021 17:10:22, Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5457-08XX-XXXX-8519, Термін дії: 07.2024; Сума платіжної операції: 1800,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: B9D0F1C2C845012AE053AC112B0D0D1F; Дата ініціювання платіжної інструкції: 20.04.2021 11:03:01; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 20.04.2021 11:03:16.

На виконання ухвали суду від 13.02.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК БАНК» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_1 , також емітувалися інші картки. Номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою, який був фінансовим: +380507409627 знаходився у анкетних даних ОСОБА_1 . Також повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_1 було зарахування коштів на суму 1000,00 грн за період 20.04.2021-26.04.2021: від 21.04.2021, 20.04.2021, 20.04.2021, було зарахування коштів на суму 1800,00 грн за період 20.04.2021-26.04.2021: 20.04.2021, 20.04.2021, було зарахування коштів на суму 150,00 грн за період 20.04.2021-26.04.2021: 20.04.2021, було зарахування коштів на суму 1250,00 грн за період 20.04.2021-26.04.2021:21.04.2021.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Відповідно до реєстру прав вимоги № 146 від 10.08.2021 за договором факторингу 1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача. Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимоги за кредитними договорами підтверджується даними, які зазначені у реєстрі боржників до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого № ОСОБА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 , кредитний договір: 277745958, дата: 20.04.2021, заборгованість по основному боргу 5 486,48 грн, заборгованість за відсотками 7 467,13 грн, загальна заборгованість 12 953,61 грн, сума фінансування 2 194,59 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги підтверджується факт передачі грошових коштів у розпорядження первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в Реєстрі вимоги №146 від 10.08.2021 до Договору факторингу 1 на загальну суму 9 562 951,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 за договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача № 13 708, ПІБ: ОСОБА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 , кредитний договір: 277745958, дата: 20.04.2021, заборгованість по основному боргу 5486,48 грн, заборгованість за відсотками 14029,01 грн, загальна заборгованість 19515,49грн.

Платіжною інструкцією №4097 від 30.05.2023 підтверджується факт передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в Реєстрі вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, на суму 3 818 981,17 грн, Призначення платежу: Оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023р. та Договору факторингу №05/0820–01 від 05.08.2020 року. Без ПДВ.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 11.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача.

Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені в Реєстрі Боржників № б/н. до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, номер 6902, ПІБ: ОСОБА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 , кредитний договір: 277745958, дата: 20.04.2021, сума боргу 19 515,49 грн, прострочене тіло 5486,48 грн, прострочені відсотки 14029,01 грн, сума фінансування 54,86 грн. Платіжною інструкцією№360 від 24.09.2025 підтверджується факт передачі грошових у сумі 1 177850,80 грн, та від 19.09.2025 №357 в сумі 500 000,00 грн., та від 19.09.2025 №358 в сумі 500 000,00 грн., та від 18.09.2025 №355 в сумі 500 000,00 грн., та від 19.09.2025 №356 в сумі 500 000,00 грн., та від 12.08.2025 №317 в сумі 2 000 000,00 грн., та від 04.09.2025 №344 в сумі 500 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли всі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 277745958 від 20.04.2021. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 277745958 від 20.04.2021 заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 26.12.2025 (включно) складає 19 515,49 грн. Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 5 486,48 гривень. Прострочена заборгованість за процентами становить: 14 029,01 гривень. Строкова заборгованість за сумою кредиту становить: 00,00 гривень. Строкова заборгованість за процентами становить: 00,00 гривень. Заборгованість за штрафними санкціями становить: 0,00 гривень.

Станом на 26.12.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором не погашена. З огляду на те, що заборгованість за основною сумою заборгованості у розмірі 5 486,48 гривень відповідачем не погашена, суд доходить висновку, що така підлягає стягненню з відповідача.

Водночас суд критично оцінює доводи відповідача про неукладення кредитного договору та ненадання їй кредитних коштів, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, порядок застосування якого відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Факт підписання договору відповідачем підтверджується належними письмовими доказами, які містять ідентифікатор електронного підпису та відомості про укладення правочину через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Крім того, наданими банківськими документами та інформацією обслуговуючого банку підтверджено факт перерахування грошових коштів на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідача, а також фактичне зарахування відповідних сум у період укладення та виконання кредитного договору. Вказані обставини узгоджуються між собою, є взаємопов`язаними та підтверджують реальність отримання кредитних коштів.

Суд також враховує, що сам по собі заперечувальний характер пояснень відповідача про неотримання кредиту, за відсутності належних і допустимих доказів на їх підтвердження, не може бути підставою для висновку про неукладення договору або невиконання кредитодавцем свого обов`язку з надання коштів.

Відповідно до загальних засад цивільного процесу доказування, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. У даному випадку відповідач не надала належних доказів, які б спростовували факт укладення договору та отримання коштів, у зв`язку з чим зазначені доводи судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором, а саме, нарахованих кредитором у розмірі 14 029,01 грн, виходячи з наступного. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача, не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (розмір відсотків у три рази перевищує тіло кредиту) за користування коштами.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 (пункт 6.20).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця.

Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками за кредитним договором у розмірі 14 029,01 грн не є співрозмірною сумі кредиту за вказаними договором, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до розміру тіла кредиту у розмірі 5 486,48 грн.

З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 10 972,96 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5 486,48 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 5 486,48 грн.

Щодо тверджень представника позивача про непідтвердженість переходу права вимоги до позивача суд приходить до висновку, що перехід права вимоги за кредитним договором № 277745958 від 20.04.2021 року до позивача належним чином підтверджений матеріалами справи. З наданих доказів вбачається, що право вимоги послідовно відступалися за договорами факторингу від первісного кредитора до наступних фінансових компаній і в кінцевому результаті до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Вказані договори факторингу містять невід`ємні додатки — реєстри боржників, у яких прямо зазначено спірний кредитний договір, відповідача та розмір заборгованості, що дає можливість його однозначної ідентифікації. Крім того, матеріалами справи підтверджується фактичне виконання договорів факторингу, що узгоджується з наданими платіжними документами та актами приймання-передачі реєстрів боржників.

Таким чином, у сукупності досліджені докази підтверджують безперервний перехід права вимоги та набуття позивачем статусу кредитора у спірному зобов`язанні, у зв`язку з чим доводи відповідача про його недоведеність є безпідставними. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України). Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; Додаткову угоду № 25770902219 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25 01 від 20.08.2025; Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги, в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 7000,00 грн.

В той же час, стороною позивача не надано суду документального підтвердження, що витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. було сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 7000,00 грн., пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально.

Аналогічним чином, заявляючи про стягнення витрат на правничу допомогу, стороною відповідача не надано суду документального підтвердження, що витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. було сплачено, а тому вимога представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат в сумі 1000,00 грн., пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення відповідачем таких витрат не підтверджено документально.

Керуючись ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором № 277745958 від 20.04.2021 року в розмірі 10 972,96 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят дві гривні 96 копійок) грн., з яких: 5 486,48 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5 486,48 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір в розмірі 1 498,13 (тисяча чотириста дев`яносто три гривні 13 копійок) грн.

У стягненні витрат на правничу допомогу із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» відмовити.

У стягненні витрат на правничу допомогу із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23.04.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка