Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №308/1114/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1114/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Хамник М.М.,

з участю секретаря судового засідання – Камілли В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Богдан Богданович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивачка є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину, у зв`язку з чим у приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Хвасти М.М. заведено спадкову справу.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 0,1437 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124886300:11:018:0037.

Зазначає, що на вказаній земельній ділянці за життя спадкодавця фактично знаходився житловий будинок, який був збудований, однак у встановленому законом порядку не введений в експлуатацію та право власності на нього не було зареєстровано.

07 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого позивачка відчужила належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 2124886300:11:018:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, цього ж дня між сторонами укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, відповідно до якого позивачка відчужила будівельні матеріали, що становлять незавершене будівництво житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці.

Вказує, що після набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 вчиняв дії, спрямовані на оформлення об`єкта будівництва, зокрема подав заяву про отримання повідомлення про зміну даних щодо забудовника у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, за кодом запиту – ЗК061190991361-1, а також здійснив виготовлення технічного паспорта на житловий будинок.

19 листопада 2025 року ОСОБА_2 подано заяву про реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду вказаної заяви уповноваженим органом прийнято рішення про повернення декларації на доопрацювання у зв`язку з наявністю раніше зареєстрованої декларації щодо цього ж об`єкта будівництва ЗК141191301158.

Пояснює, що за життя ОСОБА_4 , щодо спірного об`єкта будівництва, все таки була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК141191301158, однак про існування такої спадкоємиця не знала і не могла дізнатися оскільки відомості про зазначену декларацію не відображалися та не ідентифікувалися за кадастровим номером земельної ділянки 2124886300:11:018:0037 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, не були пов`язані з правовстановлюючими документами на земельну ділянку, не містилися у спадковій справі та не були відомі ні спадкоємиці, ні нотаріусу, який здійснював оформлення спадщини, а інформація про наявність такої декларації стала відомою стороні лише після отримання рішення про повернення на доопрацювання поданої у листопаді 2025 року декларації про готовність об`єкта до експлуатації, у якому вперше було зазначено про існування раніше зареєстрованої декларації № ЗК141191301158.

16 січня 2026 року позивач повторно звернулася до приватного нотаріуса Хвасти М.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. Однак нотаріус листом за вих. № 5/02-14 від 16.01.2026 відмовила у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують належність будинку спадкодавцеві на праві власності, та роз`яснила право на вирішення питання в судовому порядку.

Вказує, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок не є наслідком недобросовісної поведінки або бездіяльності позивача, а обумовлена виключно відсутністю державної реєстрації права власності спадкодавця на відповідний об`єкт нерухомого майна за його життя

Позивачка вважає, що відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок за спадкодавцем позбавляє її можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом та просить визнати за нею право власності на спадкове майно.

На підставі викладеного просила суд, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок загальною площею – 194.4 кв.м., житловою площею– 55.2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1

27.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

17.03.2026 ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області – Хвасти Мар`яни Михайлівни копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті – ОСОБА_4 , 1961 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.04.2026 на адресду віж притваного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області – Хвасти М.М. надійшла до суду спадкова справа №38/2025 за померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

15.04.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засіданні позивачі не зявилися, водначас від їх представника – адвоката Бойка Б.Б. надійшла до суду заява, в якій він просив проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять такі задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без участі представника сільської ради. При вирішенні справи покладаються на думку суду.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове не з`явився, подав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.06.2004 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 18.09.2010 року, відповідно до якого позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 20.03.2025 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Судом також встановлено, що на підставі заяви позивачки про прийняття спадщини приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хвастою Мар`яною Михайлівною 22.05.2025 року заведено спадкову справу № 38/2025 за померлим ОСОБА_4 , що підтверджується листом приватного нотаріуса Хвасти М.М. від 16.01.2026 року за вих. № 5/02-14.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24.09.2025 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хвастою М.М. за реєстровим № 2590 (серія НКА № 835711), ОСОБА_1 на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України як спадкоємець першої черги набула право власності на земельну ділянку площею 0,1437 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124886300:11:018:0037.

07 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1123, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т., відповідно до якого позивачка відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 2124886300:11:018:0037, площею 0,1437 га.

Того ж дня, 07 жовтня 2025 року, між сторонами укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, що складають незавершене будівництво житлового будинку, розташованого на зазначеній земельній ділянці, за ціною 2 786 000,00 грн. Предметом договору визначено будівельні матеріали, що становлять незавершене будівництво житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2124886300:11:018:0037, АДРЕСА_1 .

07 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подав заяву про отримання повідомлення про зміну даних щодо забудовника у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, за кодом запиту – ЗК061190991361-1.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт № TI01: 3681-1942-2759-8674. Відповідно до технічного паспорта від 28.10.2025 року (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:3681-1942-2759-8674), виготовленого Комунальним підприємством «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна», спірний об`єкт являє собою житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа будівлі – 194,4 кв.м., житлова площа – 55,2 кв.м., кількість поверхів – 2; матеріали стін – цегла; дата початку будівництва – 09.04.2019, дата завершення будівництва – 23.06.2021.

19 листопада 2025 року ОСОБА_2 подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ІУ101251111566). За результатами розгляду вказаної декларації прийнято рішення про її повернення на доопрацювання з підстав наявності раніше зареєстрованої декларації ЗК141191301158 щодо того ж об`єкта будівництва, що підтверджується витягом з реєстру документів ЄДЕССБ (документ ІУ101251111566 від 19.11.2025, статус: «Повернуто на доопрацювання»).

Таким чином, судом встановлено наявність декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК141191301158, зареєстрованої за життя спадкодавця ОСОБА_4 .

Водночас, право власності на житловий будинок в установленому законом порядку зареєстровано не було. Дані про декларацію ЗК141191301158 не відображалися та не ідентифікувалися за кадастровим номером земельної ділянки 2124886300:11:018:0037 в ЄДЕССБ, не були пов`язані з правовстановлюючими документами на земельну ділянку та не містилися у дослідженій судом спадковій справі.

16 січня 2026 року позивачка повторно звернулась до приватного нотаріуса Хвасти М.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте нотаріусом листом за вих. № 5/02-14 від 16.01.2026 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують належність будинку спадкодавцеві на праві власності, та роз`яснено право на вирішення питання в судовому порядку.

Судом досліджено копію спадкової справи № 38/2025, заведеної приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хвастою Мар`яною Михайлівною після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із матеріалів зазначеної спадкової справи вбачається, що позивачка у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа, а також що їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Разом з тим у спадковій справі відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливило видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Тобто дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватися належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя здійснив будівництво житлового будинку на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером 2124886300:11:018:0037, АДРЕСА_1 на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЗК061190991361 від 09.04.2019 року.

Факт існування зазначеної декларації підтверджується витягом з реєстру документів ЄДЕССБ щодо документу ІУ101251111566 від 19.11.2025 року (розділ «Підстави відмови у видачі»), а також витягом щодо документу ЗК061190991361 (розділ «Зміни в дозвільному документі»).

Разом з тим, попри наявність задекларованої готовності об`єкта до експлуатації, право власності на вказаний житловий будинок спадкодавцем зареєстровано не було, що унеможливлює його включення до складу спадщини у нотаріальному порядку та отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою–третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Щодо укладених 07 жовтня 2025 року договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будівельних матеріалів, суд зазначає, що такі правочини не свідчать про припинення спадкових прав позивачки на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки на момент їх укладення право власності на житловий будинок не було оформлено, а відчуження будівельних матеріалів не є тотожним відчуженню об`єкта нерухомості як індивідуально визначеної речі.

Вказані правочини були вчинені за відсутності у позивачки інформації про наявність зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що виключає її недобросовісність.

Суд враховує, що на момент укладення зазначених договорів позивачці не було відомо про наявність зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що виключає її недобросовісність та свідчить про відсутність наміру відчуження саме об`єкта нерухомого майна.

З огляду на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , позивачкою прийнято спадщину у встановленому порядку шляхом звернення до нотаріуса, спадкодавець за своє життя збудував житловий будинок, ввів його в експлуатацію шляхом подання декларації про готовність (ЗК141191301158), однак не зареєстрував право власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_4 на спадкове майно у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,4 кв.м., житловою площею 55,2 кв.м.

Керуючись статтями 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька– ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок загальною площею – 194.4 кв.м., житловою площею– 55.2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2026

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник