Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №301/284/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/284/26

2/301/415/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідо позивача – ОСОБА_2 . Згідно заповіту, ОСОБА_2 все своє майно залишив сину – відповідачу ОСОБА_1 . Спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття спадщини за батьком на користь свого сина – позивача ОСОБА_1 . До складу спадкового майна входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого був спадкодавець. Позивач спадщину прийняв, але не може оформити свідоцтво про право на спадщину та право власності на житловий будинок, який входить до складу спадкового майна, оскільки на нерухоме майно відсутні належні правовстановлюючі документи. Просив визнати за собою право власності на спадкове майно.

Ухвалою Іршавського райсуду від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено на підготовче засідання. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано з Іршавської державної нотаріальної контори інформацію про заведення спадкової справи за померлим ОСОБА_2 та наявність/відсутність заповіту.

На виконання ухвали, 11.03.2026 року з Іршавської держнотконтори до суду надійшла інформація щодо заведення спадкової справи.

Ухвалою Іршавського райсуду від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду заяву, в якій позов підтримали, просили його задовольнити та розглянути справу по суті без їх участі (а.с.53,73,75-76.82).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу по суті за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с. 55,71,74).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.77).

Згідно Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 21.11.1974 року, ОСОБА_2 на праві особистої власності належить в цілому житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.22).

Згідно довідки виконкому Довжанської селищної ради №30 від 27.01.2026 року, в результаті перенумерації існуючих будинків, житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с.24).

Згідно виписки з погосподарської книги Довжанської сільради за 2001-2005 роки, власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.84). Житловий будинок збудований у 1981 році на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га. Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений (а.с.27-38). Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, станом на 18.02.2026 року вартість будинку становить 128400 грн. (а.с.26).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 25.09.2008 року (а.с.21).

Згідно заповіту від 10.07.2008 року, посвідченого секретарем виконкому Довжанської сільради, ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 , все своє майно заповів сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – відповідачеві по справі. Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі, не скасований та не змінений, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру, заповіти/спадкові договори (а.с.59).

Осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадковому майні за ОСОБА_4 , не має.

На день відкриття спадщини спадкодавець проживав разом з сином та внуком – сторонами по справі. Спадкоємець за заповітом, він же спадкоємець за законом першої черги – відповідач ОСОБА_1 1958 року народження, відмовився від прийняття спадщини за батьком на користь свого сина – позивача ОСОБА_1 1986 року народження (а.с.71). Дана відмова від спадщини не суперечить вимогам ст. 1274 ЦК України. Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.03.2026 року, спадкова справа за покійним ОСОБА_2 не заводилася (а.с.57,58).

Позивач ОСОБА_1 на день відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , тому, відповідно до вимог ст. 1268 ч.3 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину (а.с.25). Згідно ст. 1268 ч.5 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на житловий будинок, оскільки житловий будинок за життя власником не зареєстрований в державному реєстрі та на нього відсутні належні правовстановлюючі документи.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31 січня 1966 року.

За змістом зазначеного нормативного акту виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідач подав до суду заяву, в якій визнав позов. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права та свободи інших осіб.

Селище Довге, на території якої розташований житловий будинок, відноситься до територіальної громади Довжанської сільської ради Хустського району (раніше Іршавського району).

Дана справа підсудна Іршавському районному суду, оскільки відповідно до п.3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження в межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Оскільки згідно погосподарської книги села та копії свідоцтва про право особистої власності за 1974 рік власником житлового будинку був ОСОБА_2 - дідо позивача, єдиним спадкоємцем якого, що прийняв спадщину, є позивач, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 328, 392, 1218, 1261, 1268 ч.3, 1274 ЦК України, ст. 12, 13, 263-264 ЦПК України,

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських