Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №753/9407/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9407/25

провадження № 2/753/10826/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Котенко Р.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягненння аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягненння аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 вересня 2022 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 9000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року, вказане рішення в частині стягнення аліментів було скасоване та постановлено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача аліменти у розмірі 3000,00 грн. Вказує, що відповідач не має заборгованості по сплаті аліментів, навпаки є переплата, оскільки останнім часом він сплачує аліменти у розмірі 4 000,00 грн, що може свідчити про те, що він і сам визнає факт недостатності присудженої суми аліментів. Також, зазначає, що аліменти у розмірі 3 000,00 грн, які стягуються за рішенням суду, не покривають витрат на утримання сина. Зазначає, що син проживає з нею, на утримання якого вона витрачає понад 24 000,00 грн. Зазначає, що відповідач є адвокатом, має стабільний заробіток. Натомість даний розмір аліментів є недостатнім для задоволення потреб дитини, та не співмірний з витратами, які позивач несе щомісячно на утримання дитини. Позивачка вказує, що значно зросли ціни на продукти харчування, одяг та інші речі першої необхідності. Відповідач працевлаштований, отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому він може сплачувати аліменти у більшому розмірі. Позивач просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначений постановою апеляційного суду від 19.01.2023 та стягувати з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

Ухвалою суду від 10 липня 2025 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 вересня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечував проти позову. Вказує, що позовні вимоги не враховують наявність у нього ще однієї дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має такі ж рівні права на забезпечення. Вказує, що на двох дітей має відраховуватись 1/3 частка доходу. Зазначає, що з урахуванням того, що його діти мають різних матерів та проживають окремо, частка 1/3 від доходу має ділитись навпіл рівно між ними, що складатиме 1/6 на кожну дитину. Також відповідач вказує, що на його утриманні знаходиться його мати, 1954 року народження, яка є пенсіонером, її пенсія складає 3 613,00 грн на місяць, яких недостатньо для забезпечення життя, тож вона потребує додаткового піклування з його сторони. Просив відмовити в задоволенні позову.

10 вересня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач жодним чином не спростував доводів позовної заяви. Вказує, що відзив є абсолютно не обгрунтований, не підтверджений жодним належними та допустимими доказами. Позивач зазначає, що у відзиві відповідач фактично визнав позовні вимоги в частині зміни способу стягнення аліментів. Вказує, що доводи відповідача щодо народження другої дитини, яка проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні, та необхідності розподілу аліментних зобов`язань на рівні однієї третини між двома дітьми є необгрунтованими, адже відповідачем не доведено погіршення його матеріального стану, а сам факт народження ще однієї дитини не свідчить про автоматичне зменшення розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину. Крім того, позивач висловила незгоду з доводами відповідача щодо утримання матері пенсійнго віку, оскільки ним не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт потреби його матері в додатковій матеріальній допомозі, а також факт реального надання ним такого утримання. Просила задовольнити позов в повному обсязі.

25 вересня 2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях відповідач посилається на те, що ним у відзиві не зазначалось про згоду на зміну способу стягнення аліментів, а навпаки він був проти задоволення позову. Вважає, що рішення Київського апеляційного суду про стягнення аліментів є збалансованим, а для зміни способу стягнення аліментів відсутні підстави, передбачені ст. 192 СК України. Вказує, що визначення розміру частки в від його доходів є несправедливим та не сбалансованим, оскільки не враховує те, що на його утриманні перебуває ще один рідний син, рідна мати, яка потребує додаткового матеріального забезпечення через низький рівень пенсії та необхідності у витратах на лікування. Також зазначає, що на його утриманні перебуває дружина. Вказує, що ухвалення рішення у стягненні від часткми його доходу будуть порушувати права його дружини передбачені ч. 2 ст. 84 СК України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того, разом з відзивом на позов відповідачем було подане клопотання про витребування від ГУ ПФУ в м. Києві відомостей щодо розміру пенсії його матері - ОСОБА_5 .

Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов всиновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, у порушення ч. 4 ст. 83, ч. 2 ст. 84 ЦПК України, не надані докази вжиття заходів для отримання доказу та не вказані причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд, в порядку спрощеного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року.

У період перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дитина проживає разом з матір`ю, що не заперечується відповідачем.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі 9 000 грн щомісячно, починаючи з 17.11.2021 і до повноліття дитини, які підлягають індексації відповідно до закону.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року в частині стягнення аліментів було скасоване та постановлено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача аліменти у розмірі 3000,00 грн.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти (аліменти) на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За умовами ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з положеннями статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, проте, згоди щодо добровільного порядку здійснення свого обов`язку між позивачем та відповідачем не досягнуто.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові КЦС ВС № 712/6313/21 від 22 серпня 2022 року.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 489/100/18 наголошує, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Верховний суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №686/28590/23, провадження № 61-4480 св25 зауважив, що парламент встановив у статті 192 СК України ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Судом встановлено, дитина проживає разом з позивачкою, яка здійснює матеріальне забезпечення дитини, зокрема несе витрати, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини, а саме сплачує комунальні послуги, купує продукти харчування, одяг для дитини, несе витрати на оплату послуг закладу освіти тощо, що підтверджується наявними в матералах справи товарними чеками, платіжними інструкціями тощо.

При цьому позивачка посилається на зміну обставин утримання дитини, а саме зазначає про ріст цін в Україні на товари та послуги внаслідок інфляції, що, відповідно, за період з дня присудження аліментів до цього часу призвело до збільшення її витрат на утримання дитини. Вказує, що аліменти у розмірі 3 000,00 грн є недостатніми для забезпечення потреб дитини.

Надаючи оцінку аргументам позивачки щодо недостатності розміру аліментів на утримання дитини, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

На день ухвалення рішення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилось 7 років.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Відтак, мінімальний рекомендований розмір аліментів на семирічну дитину складає 3 512,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач є працездатною особою, працює адвокатом та станом на 2022 рік мав середньомісячний дохід 40 000,00 грн.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем.

Отже, суд доходить висновку, що з відповідача мають стягуватись аліменти на утримання його сина ОСОБА_7 не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів, тобто не менше 3 512,00 грн.

Проте, з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання їх дитини у розмірі 3 000,00 грн, що менше за мінімальний рекомендований розмір аліментів та, на переконання суду, є недостатнім розміром для забезпечення потреб дитини відповідного віку та є достатньою підставою для зміни розміру аліментів, у тому числі шляхом зміни способу їх стягнення.

Разом з тим, визначаючи розмір частки доходу відповідача, яка має стягуватись як аліменти на утримання дитини, суд зазначає таке.

Позивач просить змінити спосіб стягнення з відповідача аліментів з твердої грошової суми на частку від його заробітку (доходу) з метою збільшення розміру алментів.

Судом встановлено, що відповідач є також батьком малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю якого відповідач 10 вересня 2025 року зареєстрував шлюб.

Сімейним кодексом України, Законом України "Про охорону дитинства" закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Позивачем не доведено, що матеріальний стан відповідача з 2022 року покращився та що він має достатній рівень заробітку (доходу) аби у рівній мірі забезпечувати потреби обох своїх дітей.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_3 може порушувати інтереси на достатній рівень грошового забезпечення іншої його дитини - ОСОБА_8 , який також перебуває на його утриманні.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про утримання ним непрацездатної матері, оскільки вказані доводи не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме суд задовільняє вимогу позивача в частині зміни способу стягнення аліментів, проте, з огляду на перебування на утриманні відповідача ще однієї малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за необхідне визначити частку від заробітку (доходів) відповідача, що буде стягуватись на утримання його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір, від сплати якого позивачка була звільнена відповідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 12, 76-81, 263, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягненння аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у справі № 753/23446/21 на користь ОСОБА_1 , та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Р. В. Котенко