Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №753/23517/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23517/23

провадження № 2/753/3909/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Мірошниченко І.Р., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ :

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_4 , про стягнення безпідставно набутих коштів. В обгрунутвання позову зазначено, що 25.01.2022 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 3000 доларів США. В перерахунку на гривню передана сума становила 109680,00 грн. Покупець передав продавцю зазначену суму як попередній платіж та гарантію придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 та гараж, про що відповідачем було написано власноручну розписку. Договір купівлі-продажу планували укласти до 25.02.2022 року про що зазначено в розписці. До зазначеної дати укладення договору не відбулось. 06.10.2023 року покупець направив продавцю письмову претензію про повернення переданої суми. Відповіді на претензію покупець не отримав. Станом на грудень 2023 року продавець не повернув передану йому суму. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму авансу у розмірі 3000,00 доларів США, витрати на правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн., та судовий збір у розмірі 1096,80 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09.02.2024 року, по справі було відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, окремо зазначив, що між сторонами була домовленість про продаж квартири та гаражу за 57000,00 доларів США, позивач віддав відповідачу 3000,00 доларів США про що він написав розписку, в подальшому через місяць позивач повинен був віддати залишок грошей, однак у зв`язку з тим, що в країні почалась війна договір купівлі-продажу не було укладено.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що гроші позивачем було передано грошові кошти в якості завдатку, а не авансу, відповідач пропонував позивачу укласти нотаріальну угоду, проте позивач відмовився. Під час передачі грошових коштів відповідач наголошував на те, що завдаток не повертається. Після початку війни відповідач намагався зв`язатись з позивачем, проте на телефонний дзвінок останній не відповів. В подальшому позивач зателефонував відповідачу та повідомив, що відмовляється купляти квартиру та відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що в розписці зазначено, що вказані грошові кошти передавались в якості завдатку, а не авансу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.01.2022 року ОСОБА_4 , було написано власноручно розписку, зі змісту якої вбачається, що останній отримав від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 3000 доларів США в якості завдатку за квартиру в АДРЕСА_1 та гараж № НОМЕР_1 за вказаною адресою. З визначенням строку укладення договору купівлі-продажу до 25.02.2022 року.

Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_5 , зазначив, що був свідком телефонної розмови під час якої відповідач розмовляв по телефону, та особа з жіночім голосом наполягала на поверненні завдатку, відповідачем було повідомлено, що він пів року чекав та не продавав квартиру.

Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

У відповідності до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 570 ЦК України, встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.

Оскільки, виходячи із встановлених обставин, правова природа отриманих відповідачем коштів визначена законом, то те, що сторонами вони зазначені як завдаток правового значення не має і не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року у справі N 6-176цс12.

Верховним Судом України зазначено, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

Правила ст. 570 ЦК України про завдаток поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна зі сторін ухиляється від його виконання (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі N 6-82цс13).

Враховуючи, що договір між сторонами не укладено, тобто між сторонами існувала лише попередня домовленість, відповідно до висновків Верховного суду, передані за розпискою кошти можна вважати лише авансом, а не завдатком. Так, на відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. У разі сплати авансу, продавець (кредитор) не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі, та не має права на неповернення покупцю (боржнику) сплачених ним коштів.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, факт передачі позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 3000 доларів США. Сторонами було досягнуто усної домовленості щодо можливого укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири та гаражу, при цьому договору купівлі-продажу між ними укладено не було. Договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Також відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір має укладатися у формі, встановленій для основного договору. Отже, попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна також підлягає нотаріальному посвідченню. У даному випадку будь-який нотаріально посвідчений договір як основний, так і попередній між сторонами укладений не був, що свідчить про відсутність між сторонами належним чином оформленого зобов`язання. За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами не виникло зобов`язання у розумінні цивільного законодавства, виконання якого могло б забезпечуватися завдатком. Завдаток має місце лише за наявності існуючого зобов`язання, яке виникає з укладеного договору. Відсутність такого договору виключає можливість визнання переданих коштів завдатком як способу забезпечення виконання зобов`язання. У зв`язку з цим суд критично оцінює посилання відповідача та його представника на те, що в розписці передані кошти визначені як «завдаток». Сам по собі зміст розписки, в частині вживання терміну «завдаток», не має вирішального значення для визначення правової природи спірних коштів, оскільки така правова природа визначається не лише формулюванням сторін, а й наявністю передбачених законом умов для застосування відповідного правового інституту. Оскільки в даному випадку відсутній належно укладений договір, а сторони лише мали намір укласти його в майбутньому, передані кошти за своєю правовою природою є авансом. Крім того, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5 , оскільки останній не був присутній під час передачі грошових коштів та складання розписки, а його показання ґрунтуються виключно на обставинах телефонної розмови, що відбулася значно пізніше.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що отримані відповідачем грошові кошти є авансом, який підлягає поверненню позивачу, оскільки договір, у рахунок якого вони сплачувались, укладений не був, а відтак правові підстави для їх утримання у відповідача відсутні. Таким чином, позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у розмірі 1096,80 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

Разом з цим, позивачем суду не було надано вищевказаних документів на підтвердження витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1096,80 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя С.В.Кулик