Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №753/23041/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23041/23

провадження № 2-др/753/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Додаткове)

16 квітня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Щербак А.О., розглянувши заяву адвоката Дрешель Альони Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», про стягнення матеріальної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.02.2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», про стягнення матеріальної шкоди було задоволено та стягнуто з відповідача на користь кожного позивача грошові кошти у розмірі 57344,25 грн., та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви зазначено, що стороною позивачів було зроблено відповідну заяву про те, що докази понесення позивачем ОСОБА_1 , витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. З урахуванням викладеного просить стягнути з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення разом з клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування якого зазначено, що позовна заява про стягнення матеріальної шкоди в сумі 229377,00 грн., із позовними вимогами до ОСОБА_5 , носить характер однотипової заяви, її зміст фактично відкопійований зміст первісної позовної заяви до ОСОБА_6 , її складання не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява складає в своїй більшості посилання на норми закону та судову практику. Окремо зазначено, що в заявленому переліку наданих послуг зазначено відомості про участь адвоката Дрешель А.В., в судових засіданнях, які не відбулись. Вказано, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, у заявленому розмірі, що становитиме невиправданий тягар для відповідача. У зв`язку з чим у задоволені вимог про стягнення судових витрат просив відмовити.

Від предаставника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без її участі та участі позивача ОСОБА_7 .

Інші учасники в судове засдінання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши заяву та матеріали справи слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 23/01/25-1 від 23.01.2025 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 23/01/25-1 від 23.01.2025 року, акт приймання-передачі послуг № 1 від 29.10.2025 року акт приймання-передачі послуг № 2 від 06.02.2026 року до договору про надання правової допомоги, платіжні інструкції про сплату витрат на правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, враховуючи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 15000,00 грн., що буде співмірним зі складністю справи.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Дрешель Альони Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні заяв відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.В. Кулик