Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №127/37473/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/37473/25

Провадження № 33/801/362/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участі ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525798 від 28 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 28.11.2025 року о 01:00 год у місті Вінниці по вул. Стеценка, 58, керувала транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOURAN», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, у встановленому законом порядку, із застосуванням спеціального технічного засобу — газоаналізатора «Drager» № 3564, результат позитивний - 0,45 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн на користь держави.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам у справі та обставинам справи, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Просила постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, яка керує транспортним засобом.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з наявними та дослідженими судом доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525798 від 28 листопада 2025 року, згідно з якого 28 листопада 2025 року о 01:00 год у місті Вінниці по вул. Стеценка, 58, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOURAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, у встановленому законом порядку, із застосуванням спеціального технічного засобу — газоаналізатора «Drager» № 3564, результат позитивний - 0,45 проміле, чим порушила вимоги п.2.9а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якого, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Огляд проведено за допомогою приладу «Drager» № 3564, результат позитивний – 0,45 проміле;

- результатом огляду від 28 листопада 2025 року №4718 – 0,45 проміле.

Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції спілкуються з водієм ОСОБА_1 , яка перебувала на водійському місці у заведеному автомобілі. Працівники поліції запропонували їй пройти огляд на місці зупинки, на що вона погодилась.

На відеозаписі чітко зафіксовано момент проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager». Після проведення огляду працівники поліції оголосили результат приладу «Drager», а саме 0,45 проміле та повідомили, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не наполягала на проведенні огляду у закладі охорони здоров`я.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пропонували їй та не проводили огляд з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудних бодікамер працівників поліції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис не є доказом в справі, оскільки є не безперервними, суд зазначає наступне.

Так, обставини зазначені в протоколі фіксувалися шляхом проведення відеозйомки і містять відеозапис щодо проходження огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 на місці зупинки. З відеозапису встановлена послідовність перебігу подій, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки ними зафіксовано обставини події, поведінку ОСОБА_1 , проходження огляду та результат тесту.

Тобто, наявний в матеріалах справи фрагмент відеозапису та інші матеріалі справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п.2.9а ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що результат тесту ОСОБА_1 , а саме 0,45 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надала.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Апеляційний суд звертає увагу, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Таким чином, викладені доводи в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не є такими, що свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а є її намаганням уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним судом не встановлено.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення, не вбачається, тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський