Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №742/5616/24 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/87/26

Єдиний унікальний № 742/5616/24

ВИРОК

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270330001503 від 11.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лічківка Ічнянського району, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, одружена, має на утриманні малолітню дитину

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

-прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_4

-обвинуваченої ОСОБА_3

- захисника ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

I. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

1.11.11.2023, близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ модель 21063, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Паризької Комуни м. Прилуки, Прилуцького району, Чернігівської області, від вул. Гетьмана Сагайдачного в напрямку вул. Оранжерейна, поблизу буд. №54А по вул. Паризької Комуни, не маючи посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії, проявила неуважність, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, неправильно оцінила дорожню обстановку та не переконавшись у безпеці своїх дій, не відреагувала на появу небезпеки для руху у вигляді пішохода який рухався по проїзній частині дороги вул. Паризької Комуни, в зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 .

2.Під час даної дорожньо-транспортної пригоди у пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, чисельні садна обличчя і голови; закрита травма грудної клітки, закритий перелом 2-го та 3-го ребер зліва, перелом переднього краю суглобової поверхні медіального виростка великогомілкової кістки часткове пошкодження передньої та задньої хрестоподібних зв`язок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 66 від 11.04.2024 відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що спричинив тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

3.У даній дорожній обстановці ОСОБА_3 порушила вимоги п. 1.3 Правил дорожнього руху України, а саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, п. 1.5 Правил дорожнього руху України, а саме дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, п. 2.1а Правил дорожнього руху України, а саме водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії, п. 2.3б Правил дорожнього руху України, а саме для забезпечення..безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.12.3 Правил дорожнього руху України, а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

4.Порушення водієм ОСОБА_3 п. 1.3, п. 1.5, п.2.1а, п. 2.3б, та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, які настали.

5.Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ІІ. Позиції учасників кримінального провадження.

6.В обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилалася на визнання нею своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та визначений сторонами обсяг доказів, що підлягають дослідженню згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України. Під час судових дебатів прокурор вважав зазначені обставини достатніми для того, щоб поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_3 у висунутому обвинуваченні в повному обсязі.

7.ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, погодилася на недоцільність дослідження доказів у кримінальному провадженні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження.

8.Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у висунутому звинуваченні визнала у повному обсязі, дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, показавши, що 11.11.2023 приблизно о 17 год 30 хв вона їхала по вул. Паризької Комуни в м. Прилуки на автомобілі ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого була неуважною та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався їй назустріч.

9.Під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_3 негативно оцінила вчинене нею діяння, засудила свою поведінку та висловила жаль з приводу скоєного. Запевнила, що зробила висновки з вчиненого.

10.Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

11.Отже, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 11 листопада 2023 року близько 17 год 30 хв керувала транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого останньому заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ІV. Правова кваліфікація дій обвинуваченого.

12.Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.

V. Мотиви призначення покарання та обставини, які суд враховує при призначенні покарання.

13.Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого злочину.

14.За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років. Відтак, в силу ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення належить до нетяжких злочинів.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого

15.ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Лічківка Ічнянського району, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, одружена, має на утриманні малолітню дитину, на обліку і лікарів нарколога, психіатра та у філії ДУ «Центр пробації» не перебуває.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

16.Обставини, які обтяжують покарання – відсутні.

17.Обставини, які пом`якшують покарання – щире каяття обвинуваченої, яка у судовому засіданні різко негативно оцінила вчинене нею діяння та висловила щирий жаль з приводу цього, та сприяння розкриттю злочину.

18.Також обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченою ОСОБА_3 .

19.При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує обставини, що вказані в п.п. 13-18 вироку.

20.Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності пом`якшуючих покарання обставин, та відсутності обставин, які обтяжують його, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме 1 року позбавлення волі.

21.Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

22.ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.01.2025 серії НОМЕР_2 .

23.Відтак, на підставі ст. 79 КК України суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з мінімальним іспитовим строком 1 рік, з покладенням на неї обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

24.Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважаючи на щире каяття обвинуваченого, її молодий вік та наявність на утриманні малолітньої дитини.

VI. Процесуальні витрати.

25.Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 10601,92 грн, згідно з довідками про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12023270330001503.

VIІ. Речові докази

26.Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

27.Постановою слідчого від 13.11.2023 речовим доказом у кримінальному провадженні визнано автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль відповідно до ст. 100 КПК України підлягає поверненню володільцю – ОСОБА_3 .

28.Також постановою слідчого від 25.03.2024 визнано речовим доказом куртку синього кольору, належну ОСОБА_6 та передана йому на зберігання. Вказана куртка підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_6 .

VIII. Вирішення цивільного позову.

29.Потерпілим у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому потерпілий просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 8988 грн матеріальної шкоди та 100000 грн моральної шкоди.

30.Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок кримінального правопорушення його здоров`ю завдано шкоди, він поніс витрати на лікування в сумі 8988 грн, що підтверджується відповідними чеками. Крім того, його психічному здоров`ю заподіяно моральну шкоду внаслідок понесених ним душевних страждань, а відтак він просить стягнути з обвинуваченої 100 тис грн. компенсації моральної шкоди.

31.Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

32.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

33.Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

34.Позивач на підтвердження понесених ним ви трат на лікування надав банківські чеки на суму 8988 грн. Проте, з цих чеків не можливо встановити, що вони стосуються оплати медичних послуг чи медикаментів. Відтак, суд вважає, що позивачем не доведено понесення ним витрат на лікування на суму 8988 грн.

35.Щодо компенсації моральної шкоди суд зазначає таке. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

36.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

37.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

38.Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

39.Відтак, приймаючи до уваги характер вчиненого діяння, тяжкість злочину, завдані тілесні ушкодження, а також поведінку обвинуваченої, яка визнала вину, щиро покаялась, частково відшкодувала завдану шкоду, суд вважає можливим задовольнити частково позов про компенсацію моральної шкоди на суму 20 тис. грн..

ІХ. Заходи забезпечення кримінального провадження.

40.Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 15.11.2023 накладено арешт на автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з НОМЕР_1 , який підлягає скасуванню.

41.Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування не обирався. Враховуючи належну процесуальну поведінку під час судового розгляду суд не вважає необхідним обирати такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

42.На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, 368, 373-376, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1.ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

2.На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

3.На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4.Запобіжний захід засудженій ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу - не обирати.

5.Стягнути з засудженої ОСОБА_3 на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні в сумі 10601 (десять тисяч шістсот одну) грн. 92 коп.

6.Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з НОМЕР_1 – повернути володільцю ОСОБА_3 ; куртку синього кольору – повернути потерпілому ОСОБА_6 .

7.Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з НОМЕР_1 ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.11.2023 – скасувати.

8.Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3 – задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 20000 (двадцять тисяч) гривень компенсації за заподіяну моральну шкоду.

9.У решті позовних вимог – відмовити.

10.Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

11.На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення даного вироку.

12.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

13.Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8