Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №751/2180/21 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2180/21

Провадження №2/751/944/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

з участю: секретаря судового засідання Усік Ю.О.,

представника відповідача Склярець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «Чернігівгаз»), в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо не встановлення йому (як побутовому споживачу) індивідуального лічильника газу у кв. АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача встановити йому індивідуальний лічильник газу як побутовому споживачу за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та побутовим споживачем газу. У будинку по АДРЕСА_3 з 01.03.2017 введено в експлуатацію загальнобудинковий прилад обліку газу. Його квартира не обладнана індивідуальним лічильником газу. 16.02.2021 він звернувся з відповідною письмовою заявою до АТ «Чернігівгаз» з проханням встановити в його квартирі індивідуальний лічильник газу. Листом АТ «Чернігівгаз» від 04.03.2021 йому фактично було відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу та повідомлено, що на будинку АДРЕСА_3 встановлено загальнобудинковий прилад обліку газу, а квартирний лічильник газу він може встановити за власні кошти. Дане рішення є незаконним і порушує його права як споживача комунальних послуг відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживача», оскільки він користується послугами газопостачання із врахуванням встановлених тарифів, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому відповідач зобов`язаний був вчинити дії, передбачені ст. 3, 4, 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а саме забезпечити встановлення до 1 січня 2021 року лічильника газу у його квартирі, де газ використовується тільки для приготування їжі, із виконанням робіт та за рахунок коштів АТ «Чернігівгаз», як суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території.

Ухвалою судді від 02.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою судді від 17.05.2021 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.06.2021 зупинено провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку у справі № 212/5836/17 Верховним Судом.

Ухвалою судді від 28.11.2025 провадження у справі поновлено та призначено у підготовче судове засідання.

10.12.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

23.02.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення з додатками, згідно яких зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин введення в експлуатацію загальнобудинкового лічильника ні Законом, ні підзаконними нормативними актами не було передбачено обов`язку у суб`єкта господарювання на отримання дозволу у мешканців житлового будинку на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, оскільки Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у редакції, що діяла до 20.01.2018 не містила такої вимоги. Зазначає, що дії АТ «Чернігівгаз» на час встановлення загальнобудинкового лічильника газу в будинку позивача повністю відповідали вимогам діючого законодавства, відповідно немає підстав для визнання їх незаконними. Крім того, 29.11.2023 Постановою НКРЕКП № 2227 АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» призупинено дію ліцензії з розподілу природного газу з 01.12.2023. Зазначене свідчить про відсутність повноважень з 01.12.2023 у АТ «Чернігівгаз» на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, в тому числі і встановлення лічильників, як індивідуальних, так і загальнобудинкових. А тому у відповідача відсутнє право та можливість виконання робіт з встановлення ОСОБА_1 індивідуального лічильника газу як споживачу за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 31.03.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

У судове засідання позивач не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на письмові пояснення.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8-9, 10) та є споживачем послуг постачання/розподілу природного газу, відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , квартира обладнана газовою плитою для приготування їжі, нарахування за спожитий природний газ здійснюється на три особи, що відповідачем не заперечується.

Квартира не обладнана індивідуальним лічильником газу.

Відповідно до акту приймання загальнобудинкового комерційного вузла обліку газу в експлуатацію від 01.03.2017 за адресою: АДРЕСА_3 встановлений вузол обліку газу (а.с. 84).

16.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Чернігівгаз» з заявою про встановлення у його квартирі індивідуального лічильника газу за рахунок коштів АТ «Чернігівгаз» за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Листом АТ «Чернігівгаз» від 04.03.2021 за вих. № 140-Лв-3075-0321 повідомило ОСОБА_1 про те, що по будинку за адресою: АДРЕСА_4 , з 01.03.2017 введено в експлуатацію загальнобудинковий прилад обліку газу. Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України, але методика компенсації грошових коштів на даний час КМУ не розроблена (а.с.12-13).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 цього Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п. 3, п. 4, п. 7 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., який втратив чинність з 01.05.2019р., а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017р., який введено в дію з 01.05.2019р., правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, мають ознаки зобов`язання, в силу яких виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а споживач - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою НКРЕКП №2492 від 30.09.2015 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Згідно з пп.1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015р. за № 2498, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з п.2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу», приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у ч.1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з п. 10 гл. 2 розділу Х Кодексу ГРС установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.

Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Згідно п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції, чинній на момент встановлення ЗВОГ в будинку позивача) передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме звернення позивача до відповідача з заявою про встановлення індивідуального газового лічильника, п.1 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.

Законодавством саме на відповідача покладений обов`язок встановлення індивідуальних лічильників газу, а, отже, покладання на споживачів обов`язку фінансувати встановлення таких лічильників є неправомірним, оскільки відповідне фінансування було закладено у тариф на оплату спожитого газу.

У постанові від 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17 Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Наведена норма лише визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку, отже відмова газорозподільної організації встановити фізичній особі споживачу індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам ч. 1 ст. 6 Закону.

Таким чином, аналіз положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про те, що оператор ГРМ звільняється від обов`язку встановити лічильник газу для населення лише у випадку відмови побутового споживача від встановлення ним лічильника газу чи самостійного встановлення побутовим споживачем лічильника газу із подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Отже, відмова встановити позивачу індивідуальний лічильник природного газу суперечить вимогам законодавства та порушує його права як споживача. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» волевиявлення позивача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути проігноровано.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що ПАТ «Чернігівгаз», правонаступником якого є АТ «Чернігівгаз», є Оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням, а позивач - споживачем природного газу.

Судом встановлено, що фактичною підставою відмови позивачу у встановленні індивідуального газового лічильника за рахунок Оператора ГРМ є встановлення в багатоквартирному будинку, в якому мешкає позивач, загальнобудинкового лічильника газу, що сторонами не оспорюється.

При цьому, як встановлено судом, ЗВОГ був встановлений за ініціативою ПАТ «Чернігівгаз», правонаступником якого є АТ «Чернігівгаз», доказів про наявність попередньої згоди споживачів (власників квартир), у т.ч. позивача, на встановлення загальнобудинкового лічильника газу у багатоквартирному будинку, в якому мешкає позивач, суду не надано.

В той же час, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки мав у договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

У Законі України «Про забезпечення комерційного обліку газу» відсутні будь-які положення, які б передбачали встановлення для однієї категорії споживачів виключно індивідуальних газових лічильників, а для іншої категорії споживачів загальнобудинкових приладів обліку газу, а тому суд вважає, що відповідно до цього Закону Оператор ГРМ не вправі одноособово вирішувати питання, який саме газовий лічильник має бути встановлений для споживача - індивідуальний чи загальнобудинковий.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року (справа №212/5836/17, провадження №14-11цс21) дійшла висновку, що односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу необхідно кваліфікувати не тільки в контексті застосування попередньої та чинної редакцій Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", а також у контексті норм про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"). Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу без згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку слід кваліфікувати як протиправні незалежно від того, вчинені вони до 20 січня 2018 року чи після цієї дати.

Оскільки право позивача на забезпечення індивідуальним лічильником газу встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення індивідуального газового лічильника АТ «Чернігівгаз» був зобов`язаний забезпечити до 01 січня 2021 року встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, суд дійшов висновку, що відмова АТ «Чернігівгаз» встановити індивідуальнй лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача та є незаконною.

Таким чином, позов в частині визнання незаконними дій АТ «Чернігівгаз» щодо невстановлення ОСОБА_1 індивідуального лічильника газу за кошти АТ «Чернігівгаз» як побутовому споживачу за адресою: АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.

Разом з тим, заявляючи вимогу про зобов`язання АТ «Чернігівгаз» встановити індивідуальний лічильник газу, позивач указував на те, що відповідач являється Оператором ГРМ і суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу, на якого покладено обов`язок по виконанню робіт із встановлення вузлів обліку природного газу

Під час розгляду справи АТ «Чернігівгаз» наголошувало на призупиненні з 01 грудня 2023 року дії ліцензії з розподілу природного газу, тобто відсутності права та можливості виконання робіт з встановлення ОСОБА_1 індивідуального лічильника газу.

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38).

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

Постановою НКРЕКП від 29 листопада 2023 року № 2227 зупинено АТ «Чернігівгаз» дію ліцензії на право провадження господарською діяльністю з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 807 у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Зобов`язано АТ «Чернігівгаз» до 31 грудня 2024 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «Чернігівгаз» на праві власності, для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» невиконаних АТ «Чернігівгаз» зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «Чернігівгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходу державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «Чернігівгаз» у 2021-2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «Газорозподільні мережі України» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ «Чернігівгаз», у тому числі ті, що були встановлені (замінені).

Постановою НКРЕКП від 29 листопада 2023 року № 2224, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до 31 грудня 2024 року забезпечити виконання зобов`язань, покладених на АТ «Чернігівгаз», за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «Чернігівгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «Чернігівгаз» за 2021 - 2023 роки, у частині:

- прийняття на баланс Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з балансу АТ «Чернігівгаз» вузлів обліку природного газу, у тому числі тих, що були встановлені (замінені);

- виконання в повному обсязі заходів Плану розвитку газорозподільної системи на 2020 - 2029 роки газорозподільного підприємства АТ «Чернігівгаз», затвердженого постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3094, Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ «Чернігівгаз», затвердженого постановою НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2809, Плану розвитку газорозподільної системи на 2022 - 2031 роки газорозподільного підприємства АТ «Чернігівгаз», затвердженого постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2813, Плану розвитку газорозподільної системи на 2023 - 2032 роки газорозподільного підприємства АТ «Чернігівгаз», затвердженого постановою НКРЕКП від 19 грудня 2022 року № 1717 та передачі створених активів на баланс Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»;

- виконання інших зобов`язань, покладених НКРЕКП на АТ «Чернігівгаз» за результатами заходів державного контролю ліцензованої діяльності АТ «Чернігівгаз».

Зважаючи на наведене, з 01 грудня 2023 року у АТ «Чернігівгаз» відсутні повноваження на здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу, в тому числі і встановлення індивідуальних лічильників газу, такі повноваження покладено на ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Отже, з 01 грудня 2023 року АТ «Чернігівгаз» являється неналежним відповідачем щодо встановлення ОСОБА_1 як побутовому споживачу індивідуального лічильника газу за адресою: АДРЕСА_2 .

Визначений позивачем у позові склад відповідачів не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, оскільки з 01 грудня 2023 року повноваження на здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу покладено на ТОВ «Газорозподільні мережі України», але до участі у справі співвідповідачем не залучено. Незалучення до участі у справі указаного товариства як співвідповідача є підставою для відмови у задоволенні позову в частині зобов`язання встановити індивідуальний лічильник газу через неналежний суб`єктний склад.

Виходячи з наведеного вище, вимога про зобов`язання АТ «Чернігівгаз» встановити ОСОБА_1 індивідуальний лічильник газу як побутовому споживачу за адресою: АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн, проте на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 15, 16, 526, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4-6 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст. 8 Закону України «Про ринок природного газу», керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» щодо невстановлення ОСОБА_1 індивідуального лічильника газу як побутовому споживачу у квартирі АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 09.04.2026.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (місцезнаходження: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 68, ЄДРПОУ 03358104).

Головуючий - суддя І. В. Яременко