Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №751/1347/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1347/26

Провадження №2/751/1399/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого судді Діденко А. О.

за участю секретаря судового засідання Рак Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6546722 від 18.08.2025, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в розмірі 18 333,00 грн, а також понесених судових витрат.

Мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням умов кредитного договору.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 18.02.2026 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.03.2026 від відповідача за допомогою системи «Електронний сду» надійшов відзив, у якому вона вказує, що факт укладення кредитного договору нею не заперечується. Разом з тим вважає заявлений позивачем розмір заборгованості завищеним у частині нарахованих процентів, штрафів та інших платежів. Раніше вона зверталася до кредитора з проханням надати додатковий час для погашення заборгованості, зменшити розмір нарахованих процентів та погодити зручний графік щомісячних платежів. Проте дійти згоди сторонам не вдалося. Також на неї чинився психологічний тиск з боку представників кредитора з вимогою негайного погашення всієї суми боргу, що ускладнило можливість мирного врегулювання питання. На даний час вона перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має можливості одноразово погасити всю суму заборгованості. У зв`язку з викладеним просить суд зменшити розмір нарахованих процентів, штрафних санкцій та інших додаткових платежів як надмірних, у разі задоволення позову — надати розстрочку виконання рішення суду з можливістю щомісячної сплати заборгованості у посильному для неї розмірі, а також розглянути справу без її участі.

04.03.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій представник просить прийняти заяву про зменшення позовних вимог, зменшити позовні вимоги, а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6546722 від 18.08.2025, у розмірі 18 333,00 грн, яка складається з 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1 552,50 грн - сума заборгованості за комісією, 0,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. 09.03.2026 подала додаткові пояснення, у яких просила розгляд справи здійснювати без її участі. Окрім цього, зазначила, що вона не заперечую наявність основної суми заборгованості за кредитом, однак просить суд врахувати її складне фінансове становище та по можливості зменшити суму стягнення до розміру основного боргу (тіла кредиту) без нарахованих процентів, комісій та інших додаткових платежів. Також просить суд, у разі ухвалення рішення про стягнення заборгованості, надати їй розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці з можливістю сплачувати заборгованість рівними частинами щомісячно. Вона має намір поступово погасити заборгованість.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

18.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) №6546722, з цим договором позичальник зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 9000 грн, строк позики - 360 днів, процентна ставка/день 0,95%, денна процентна ставка 0,998%, орієнтована загальна вартість кредиту 32332,50 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194,73%, комісія за видачу кредиту становить 17,25%, що у грошовому виразі складає 1 552,50 грн (а.с.13-20).

Згідно довідки про ідентифікацію підтверджено, що відповідач пройшла ідентифікацію ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" за кредитним договором №6546722 за домомогою системи BankID НБУ, одноразовий ідентифікатор 826817 (а.с. зворот 20).

З довідки від 31.12.2025 року №КД-000021450 ТОВ «Європейська платіжна система» вбачається, що ТОВ «Європейська платіжна система» 18.08.2025 року перераховано грошові кошти у сумі 9000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. зворот 21-22)

Судом також встановлено, що 16 вересня 2025 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» було укладено договір факторингу №16/09/25 (а.с. зворот 23-27), відповідно до умов яких до ТОВ «Деал фінанс груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №6546722 від 18.08.2025 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги до договору №23/12/25-01 від 23.12.2025 року, де у списку боржників під порядковим номером 3864, значиться відповідач ОСОБА_1 . Сума загальної заборгованості відповідача згідно вказаного реєстру становить 22 833,00 грн (а.с.31-32).

З платіжної інструкції № 579937984.1 від 24.12.2025 року вбачається про перерахування грошових коштів ТОВ «Деал фінанс груп» на рахунок ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за оплату про відступлення права вимоги згідно договору факторингу №23/12/25-01 від 23.12.2025 року(а.с. 32 зворот) .

За змістом розрахунку заборгованості ТОВ "Деал фінанс груп" за кредитним договором №6546722 від 18.08.2025 року заборогованість ОСОБА_1 складає 22 833,00 грн, з яких: 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за відсотками та 4 500 грн - заборгованість за пенею/неустойкою, 1 552,50 грн – комісія (а.с.6).

П. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

На підставі ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем первісному кредитору або позивачу отриманої у кредит за вказаним договором суми кредиту у розмірі 9000 грн, відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за тілом кредиту у розмірі 9000 грн та за відсотками у розмірі 7 780 грн, що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й прострочену заборгованість за комісією за надання кредиту в сумі 1552 грн.

Так, із п. 2.2.8. договору вбачається, що комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552 грн).

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за надання кредиту у розмірі 1552 грн не підлягають задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимоги, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягнення за кредитним договором №6546722 від 18.08.2025 у розмірі 16 780,50 грн, яка складається з: 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025. Відповідно до Витягу з акту №7-ДІЛ від 14.01.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025, загальна вартість послуг, наданих позивачу становить 4500,00 грн.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Враховуючи незначну складність справи, предмет спору, значення справи для позивача, кількість часу, витраченого представником позивача для підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, виходячи з засад розумності розміру витрат на правничу допомогу та пропорційності позовних вимогам, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України в сумі 2000 грн.

Позивачем понесені і документально підтвердженні судові витрати в сумі 2662,40 грн судового збору, які згідно ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи визнання позову відповідачем, а також часткове задоволення позовних вимог (91,53%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 218,44 грн, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Згідно ч. ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» заява сторони про відстрочку (розстрочку) виконання рішення підлягає до задоволення у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Враховуючи, що ОСОБА_1 має складні життєві обставини та скрутне матеріальне становище, а тому суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду задовольнити, розстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості на 3 місяці, встановивши сплату щомісячно рівними частинами в 5 593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривень 50 копійки.

Керуючись статями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №6546722 від 18.08.2025 у розмірі 16 780 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн 50 коп, яка складається з: 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 780,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

У решті позовних вимог – відмовити.

Розстрочити виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 на 3 (три) місяці, встановивши сплату щомісячно рівними частинами в сумі 5 593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривень 50 копійки, кожного місяця, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір в сумі 1 218 грн 44 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн, а разом 3 218 (три тисячі двісті вімімнадцять) грн 40 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579940615.1 від 05.02.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974)

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя А. О. Діденко