Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №201/16642/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/16642/25

Провадження № 2-а/201/21/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

12.12.2025 о 15 год. 51 хв. поліцейським Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Гаджиєвим Ш.С. складена постанова серії ЕНА №6330997 за те, що 12.12.2025 о 15 год. 46 хв в м. Синельникове, по вул. Виконкомівська 78А, водій керував ТЗ при цьому не надав посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, щоб зафіксувати дані, які містяться у документах, чим порушив п.2.1. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження – закриттю через відсутність події та складу правопорушення, оскільки причин зупинки працівниками поліції не було, пояснень не надано. Позивач ніякого правопорушення не вчиняв, оскільки того дня не користувався транспортним засобом, передав його другу ОСОБА_2 , постанова складена вже після того, як працівниками поліції через керівництво військової частини, в якій проходить службу позивач, розшукано власника авто. Позивача викликано до відділу поліції, де складено на нього постанову, він надав на вимогу працівників поліції документи, про що містяться данні у постанові. Під час складання постанови серії ЕНА №6330997 особу, щодо якої розглядається справа встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Транспортний засіб «Volkswagen passat», н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , тобто з даних, що містяться у постанові підтверджується, що позивачем було надано усі документи для встановлення його особи (в т.ч. посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), щоб зафіксувати дані, які містяться у документах. Отже, позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв, без наявності доказів.

Предмет позову

Визнати протиправною та скасувати постанову.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 15.01.2025 представник відповідача Ізотова Т.Л. надав відзив на позовну заяву (а.с. 24-28), у якому вказала, що постанова є законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом, що додається, в ході перегляду якого, встановлено, що позивачем ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_3 та на вимогу працівника поліції не пред`явив для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив (а.с. 34 – 38). У відповіді вказав, що поліцейським у постанові зафіксовано, що 12.12.2025 о 15 годині 46 хвилині по вулиці Виконкомівська, 78-а, м. Синельникове, Дніпропетровської області транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д. н. з. НОМЕР_3 , керував водій ОСОБА_1 , та він на вимогу працівника поліції не пред`явив для перевірки посвідчення водія.

На підтвердження зазначеного адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозаписи в ході перегляду якого, зі слів відповідача встановлено, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_3 , та на вимогу працівника поліції не пред`явив для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом. При досліджені запису відеофіксації порушення, встановлено, що відео не безперервне, містить окремі відеофайли у кількості 3 шт. Дата та час на відео не співпадає із зафіксованою у протоколі, оскільки відеофіксація здійснена раніше. Відеозйомка проводилась в той момент, коли це було зручно для працівників поліції, та невідомо що відбувалось в проміжках часу коли відеозйомка не велась. Відео не містять всіх необхідних даних для встановлення об`єктивної істини у справі, в тому числі чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки запис розпочинається на вулиці біля транспортних засобів в колі осіб, серед яких було встановлено, що першочергово було затримано ОСОБА_3 , після чого приїхав ОСОБА_1 , який є власником ТЗ, який було зупинено, з його слів він приїхав на місце події на таксі, на першому записі, який здійснюється у проміжок часу з 14:34 до 14:40 12.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 надано документи на підтвердження права власності на ТЗ та посвідчення водія, також на початку відео говориться про те, що при перевірці документів, було встановлено, що це військовослужбовець, що суперечить твердженням відповідача. З матеріалів відео вбачається, що працівникам поліції так і не вдалось встановити особу, яка була за кермом, факт керування транспортним засобом не зафіксовано належним чином, не маючи жодних доказів, та заздалегідь переконані в вині позивача, поліцейськими не об`єктивно з`ясовано обставини справи, що є грубим порушенням всебічного розгляду справи, та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення якого позивач фактично не вчиняв.

Наполягав на задоволенні позову.

Рух справи.

Ухвалою судді від 30.12.2025 відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 22).

Відповідач правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався. Судом дотримано строки на реалізацію права на надання заяви по суті, з урахуванням поштового перебігу кореспонденції.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.20 ч.1 ст.4, ч.2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.12.2025 серії ЕНА № 6330997, поліцейським Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Гаджиєвим Шамілєм Сохабіновичем, зафіксовано, що 12.12.2025 о 15 годині 46 хвилині по вул. Виконкомівська, 78-а, м. Синельникове, Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_3 , на вимогу працівника поліції не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, щоб зафіксовувати дані, які містяться у документах, чим порушив п. 2.1. ПДР України, керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП (а.с. 11, 12).

Відповідач надав відеозаписи адміністративного правопорушення за 12.12.2025, під час перегляду якого, встановлено, що патрульний поліцейський перевіряє автомобіль та особисті речі і розмовляє із чоловіком, питає про наявність зброї, просить показати вміст сумочки та багажника. Чоловік показує вміст багажника (інструменти, насос, масло, речі). Поліцейський запросив чоловіка пройти до відділку і питав хто був за кермом. Чоловік заявив, що він не керував транспортним засобом. Поліцейський запитав іншого чоловіка ( ОСОБА_4 ) і чи він був за кермом були. Той відповів, що він взагалі був на задньому сидінні. Чоловік наполягає, що він сюди приїхав на таксі кілька разів протягом усього діалогу. Працівник поліції пропонує пройти тест на стан сп`яніння, стверджує, що чоловік тікав від екіпажу, ігнорував мигалки та сирену. Чоловік відмовляється проходити огляд, мотивуючи це тим, що він пішохід, який щойно приїхав на таксі, і не бачить сенсу виконувати вимоги, що стосуються водіїв. Працівник поліції звинувачує його в намаганні уникнути відповідальності. Стверджує, що камера зафіксувала момент втечі та те, що водій ледь не збив жінку з дитиною. Працівник поліції вказує на вчинення правопорушення, передбаченого та ст. 126 КУпАП, адже чоловік не надає документи. Останній заперечує, що він водій, він відмовляється давати права. Працівник поліції вимагає посвідчення водія та техпаспорт. Чоловік питає, чому він має надавати водійське посвідчення, якщо приїхав на таксі). Працівник поліції вказав, що оскільки документи не надані, буде складена постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Потім називає чоловіка "пане пішохід" і водночас "пане водій". Потім поліцейський пропонує підписати протоколи (за статтями 130, 121, 126 КУпАП). Чоловік каже, що готовий надати письмові пояснення, але відмовляється підписувати сам протокол. Поліцейським розцінено це як відмову.

У постанові не зазначено, яким технічним засобом зафіксовано правопорушення.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами.

Відповідно до п. 2. Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 4, 5, 6, 8 Розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).

Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (додаток 4) на розгляд справи.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

За загальними правилами щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленого ст. 279 КУпАП оголошується хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова повинна містити відомості про особу, яка притягається до відповідальності.

Проте на аудіозаписі видно, що поліцейським не встановлено особу, щодо якої розглядається справа. Отже, дані про особу отримані іншим шляхом, але не безпосередньо під час розгляду справи, чим порушено порядок встановлення особи. Окрім того, особі не роз`яснені права у порядку ст. 268 КУпАП.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Суд наголошує, що суб`єктом правопорушення у ст. 126 КУпАП є водій. Але наданими матеріалами не підтверджено ані особу водія ані те, що він дійсно керував транспортним засобом. Тобто, суб`єкт не встановлений і немає доказів, що особа в момент перевірки була водієм (керувала авто).

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення не надано належних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутня достатня доказова база щодо вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову.

Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує прийняте відповідачем рішення, що виражене у фірмі винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність такого рішення, суд, керуючись принципом необхідності доведення з боку відповідача, вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування спірної постанови.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справах про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за постановою про накладення адміністративного стягнення підлягає закриттю.

Щодо судових витрат

Згідно із ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень понесені позивачем ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. (а.с. 18), що є мінімальною ставкою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 245, 286 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6330997 від 12 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП – закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.С. Наумова