Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №523/15618/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/15618/25

Провадження №2-о/523/80/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді Кремер І.О.,

присяжних Косовський А.А., Колесников В.А.

з участю секретаря судових засідань Павлова О.В.,

з участю представника заявника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 24 в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу № 523/15618/25 за заявою представника заявника Зайцева Миколи Петровича в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб – Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника Зайцева М.П. в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб – Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України звернувся до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Обґрунтовуючи вимоги даної заяви вказує на те, що заявниця із 2015 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 . Під час їх спільного проживання народилась дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, у 2024 році ОСОБА_3 був призваний під час воєнного стану за мобілізацією. 01.05.2024 року ОСОБА_3 було зараховано для проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_1 стрільцем-номер обслуги 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

Так, із 22.05.2024 року зв`язок із ОСОБА_3 зник. 17.06.2024 року заявницею було отримано сповіщення сім`ї № ГННЗ/7067 від 29.05.2024 року про те, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації зник безвісті в районі населеного пункту Костянтинівка, Покровського району, Донецької області.

Оголошення ОСОБА_3 померлим, який загинув при виконанні бойового завдання, заявниці є необхідним для державної реєстрації смерті останнього та отримання свідоцтва про смерть для призначення пенсії у разі втрати годувальника.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити дану заяву та ухвалити рішення, яким оголосити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Донецьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим внаслідок участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району, Донецької області, днем смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті населений пункт Костянтинівка, Покровський район, Донецька область, причиною смерті вважати захист Батьківщини.

Суд констатує, що 30.09.2025 року представником заінтересованої особи Міністерства оборони України – Дідух С.П. було подано до суду заперечення на заяву, в яких просив суд відмовити у задоволені даної заяви. Обґрунтовуючи вищевказані заперечення вказує на те, що на думку Міноборони, під час розгляду цієї справи слід враховувати правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права відносно зазначеної категорії справ, а тому на думку представника Міноборони подана заява є передчасною і відсутні підстави для її задоволення, а саме постанову Верховного Суду по справі № 753/11685/24 від 02 квітня 2025 року. Зі змісту заяви вбачається, що оголошення померлим сина заявника пов`язує із наміром реєстрації факту його смерті отримання свідоцтва про смерть та призначення пенсії. При цьому заявник не вказує про наявність чи відсутність інших членів сім`ї (матір, сестра, брат, дружина, діти) ОСОБА_3 . Тіло зниклого безвісті ОСОБА_3 , 1984 р.н., за місцем події не знайдено, відомості щодо закриття кримінального провадження відсутні.

Представник заявниці ОСОБА_2 – ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити дану заяву.

Представник заінтересованої особи Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав

Згідно приписів п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Під час їх спільного проживання народилась дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 24.11.2015 року.

Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви, заявниця вказує на те, що у 2024 році ОСОБА_3 був призваний під час воєнного стану за мобілізацією. 01.05.2024 року ОСОБА_3 було зараховано для проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_1 стрільцем-номер обслуги 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

17.06.2024 року заявницею було отримано сповіщення сім`ї № ГННЗ/7067 від 29.05.2024 року про те, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації зник безвісті в районі населеного пункту Костянтинівка, Покровського району, Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаного документа.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зникнення безвісно солдата ОСОБА_3 № 3223 від 05.06.2024 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23год. 00хв. противник здійснив скид гранати з дрону, під час зміни особового складу на РОП 7913 ПВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » н.п. Костянтинівка (ХХХХХ). В наслідок дій противника вважається безвісті зниклим, стрілець – номер обслуги 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 . Даний факт підтверджується поясненнями свідків, а саме: головного сержанта 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_6 та командира 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_7 .

Згідно приписів ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України, зокрема з 24.02.2022 року, є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з положеннями ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Правовий режим воєнного стану триває по теперішній час.

Згідно із положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву з посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Тобто, відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює встановлення факту смерті особи. Нормами чинного цивільного законодавства України визначено підстави для оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 30 березня 2022 року по справі № 295/4293/21, зазначив, що обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявники просять оголосити померлою у місці її постійного проживання, покладається чинним законодавством України саме на заявників.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки норми, що містяться у першому та другому реченнях частини 2 статті 46 ЦК України перебувають у системно-логічному зв`язку, то немає підстав вважати, що в нормі другого речення частини 2 статті 46 ЦК України є вказівка на будь-який інший юридичний факт, що визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22, зазначивши, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

У вказаній постанові від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

Наказ № 309 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, яким був затверджений новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Структурно Наказ № 376 поділений на два розділи: Розділ 1. Території, на яких ведуться (велися) бойові дії; Розділ 2. Тимчасово окуповані російською федерацією території України.

У свою чергу розділ 1 Наказу № 376 поділений на декілька підрозділів: Підрозділ 1. Території можливих бойових дій; Підрозділ 2. Території активних бойових дій; Підрозділ 3. Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Суд звертає увагу на те, що населений пункт Костянтинівка, який знаходиться у Покровському районі Донецької області, входить до складу Мар`їнської міської громади.

Зокрема, Мар`їнська міська територіальна громада за винятком с. Бажане Друге, с. Бажане Перше, с. Зоряне, м. Красногорівка, с. Новомихайлівка, с. Олександропіль, с. Парасковіївка, с. Славне - дата початку бойових дій 24.02.2022 року, дата завершення бойових дій 16.01.2025 року.

Мар`їнська міська територіальна громада за винятком с. Бажане Друге, с. Бажане Перше, с. Зоряне, м. Красногорівка, с. Новомихайлівка, с. Олександропіль, с. Парасковіївка, с. Славне окупована із 17.01.2025 року.

Заявниця звернулась до суду зі спливом шестимісячного строку після завершення бойових дій на території Мар`їнської міської територіальної громади, до якої відноситься населений пункт Костянтинівка Покровського району, Донецької області, тобто місце зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Як було зазначено вище, згідно приписів ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Суд констатує, що вирішальна позиція щодо початку відліку скороченого строку для оголошення особи померлою була сформована Великою Палатою Верховного суду. Відповідно до неї з урахуванням конкретних обставин справи відлік може визначатися від дня настання події, яка спричинила загибель особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення бойових дій, проте є їх наслідком.

Суд має право розпочати відлік у півроку за наявності доказів, які з високим ступенем вірогідності дозволять припустити ймовірність загибелі особи (відеоматеріали, покази свідків та інше). У такому випадку зволікання у визнанні особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Відповідно до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України, можливість оголошення фізичної особи померлою після спливу шестимісячного строку є винятком із загального правила та підлягає застосуванню лише за наявності сукупності достовірно встановлених обставин, які не просто свідчать про відсутність особи, а об`єктивно дають підстави для висновку про її загибель.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавець пов`язує скорочений строк не з фактом участі особи у бойових діях як таким, а саме з існуванням конкретних небезпечних обставин, які з високим ступенем імовірності спричинили смерть, що мають бути належним чином підтверджені доказами. Сам по собі факт зникнення військовослужбовця в районі ведення бойових дій не трансформується автоматично у юридичний факт загибелі.

Так, відповідно до відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зникнення безвісно солдата ОСОБА_3 № 3223 від 05.06.2024 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23год. 00хв. противник здійснив скид гранати з дрону, під час зміни особового складу на РОП 7913 ПВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » н.п. Костянтинівка (ХХХХХ). В наслідок дій противника вважається безвісті зниклим, стрілець – номер обслуги 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 . Даний факт підтверджується поясненнями свідків, а саме: головного сержанта 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_6 та командира 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_7 .

Матеріали справи не містять жодних об`єктивних та перевірюваних доказів, які б прямо або опосередковано підтверджували настання смерті особи: відсутні дані про виявлення тіла чи останків, результати експертиз, відомості про конкретні обставини загибелі або події, які б дозволяли з достатнім рівнем вірогідності стверджувати про смерть. Наявний у справі наказ командира військової частини про визнання особи безвісно зниклою, навіть якщо він ґрунтується на поясненнях свідків, за своєю правовою природою лише фіксує факт втрати зв`язку з військовослужбовцем і не є доказом настання його смерті, а тим більше доказом обставин, які беззаперечно свідчать про загибель.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що оголошення фізичної особи померлою не може ґрунтуватися на припущеннях або формальних ознаках відсутності, а вимагає встановлення саме таких обставин, які виключають інші розумні пояснення зникнення особи, окрім її смерті. Суд наголошує, що застосування скороченого шестимісячного строку є допустимим лише тоді, коли надані докази у своїй сукупності формують переконливу, внутрішньо узгоджену картину події, що об`єктивно свідчить про загибель, а не залишає простір для альтернативних припущень (зокрема, полон, поранення, втрата зв`язку, переміщення тощо).

У спірних правовідносинах таких доказів суду не надано. Навпаки, встановлені обставини (зникнення під час зміни особового складу, відсутність безпосередніх очевидців загибелі, відсутність матеріальних слідів смерті) не усувають можливості існування інших сценаріїв розвитку подій, що прямо суперечить стандарту доказування, необхідному для оголошення особи померлою у скорочений строк.

З огляду на викладене, звернення заявниці із заявою про оголошення особи померлою після спливу шестимісячного строку є передчасним та таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 46 ЦК України. За відсутності належних і достатніх доказів обставин, які дають підстави обґрунтовано припускати смерть особи, підлягають застосуванню загальні правила щодо строків оголошення особи померлою, або ж правовий режим визнання особи безвісно відсутньою.

Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Таким чином, оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Водночас, з вищевказаних доказів, поданих заявницею, вбачається факт зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 та відсутність беззаперечних доказів загибелі останнього.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Водночас суд роз`яснює заявниці, що відмова у задоволенні цієї заяви з підстав її передчасності не позбавляє її права на судовий захист у майбутньому. Положення статті 46 Цивільного кодексу України передбачають загальний порядок оголошення фізичної особи померлою, який підлягає застосуванню у випадках, коли відсутні належні та достатні докази обставин, що дають підстави припускати смерть особи у скорочений строк.

У разі, якщо фізична особа залишатиметься безвісно відсутньою протягом строку, встановленого законом, та за цей час не буде отримано відомостей про місце її перебування, заявниця не позбавлена права звернутися до суду із відповідною заявою про оголошення особи померлою на загальних підставах.

Керуючись статтями ст. ст. 89, 95, 258, 259, 263 – 265, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 46, 47 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб – Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України про оголошення фізичної особи померлою – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

У зв`язку із тим, що головуюча суддя у період із 10 квітня 2026 року по 17 квітня 2026 року включно перебувала у відпустці, повний текст рішення суду складено 21 квітня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер

Присяжні: А.А. Косовський

В.А. Колесников