Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №523/4963/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/4963/26

Номер провадження 3/523/1376/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 06.03.2026 року о 15:45 годині, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Seat Ibiza», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №27 по вул.Академіка Заболотного в м.Одесі, вчинила дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснила наїзд на запаркований транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 , після чого місце пригоди залишила, чим порушила п.2.10а «Правил дорожнього руху».

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи повісткою (а.с.5), в судове засідання 06.04.2026 року не з`явилась, про поважність причин неявки до суду не повідомила, проте попередньо ознайомившись з матеріалами справи, що засвідчено її власноручним записом у раніше поданій заяві, звернулась до суду з письмовими запереченнями та клопотанням, в якому вказала про невизнання нею своєї провини та просила врахувати такі заперечення.

З огляду на викладене, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи ОСОБА_1 були створені достатні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про поважність причин неявки до суду не повідомила, але скористалась своїм правом на подачу до суду відповідних пояснень по справі, внаслідок чого суддя вважає, що подальше відкладення судового розгляду справи є недоцільним і несумісним із завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення та призведе до невиправданої витрати бюджетних коштів під час дії воєнного стану і військової агресії рф проти України.

Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Враховуючи принцип судочинства, який закріплений в практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи те, що ОСОБА_1 була достовірно обізнаною про розгляд справи в суді, при цьому в разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечила присутність свого захисника, проте скористалась своїм правом на подачу до суду письмових заперечень по справі, суддя з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності вказаної особи та на підставі наданих до суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 в порушенні п.2.10а «Правил дорожнього руху» повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративні правопорушення, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №607918 від 06.03.2026 року, в яких наведені обставини порушення водієм ОСОБА_1 приписів п.2.10а «Правил дорожнього руху», за що вона притягається до відповідальності за ст.122-4 КУпАП, підписаним останньою з поясненнями щодо її незгоди з уїздом з місця ДТП (а.с.1);

- схемою місця дорожньо-транспортної події від 18.11.2025 року, відповідно до якої зафіксовано дорожню обстановку, розташування транспортного засобу марки «Smart», номерний знак НОМЕР_3 , а також описані отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди механічні пошкодження вказаного транспортного засобу (а.с.3);

- результатами відтворення під час вивчення матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, у яких зафіксована розглядувана подія за участю ОСОБА_1 та обставини складення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення в присутності цієї особи (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, Пересипським районним судом м.Одеси 17.03.2026 року на електронну адресу Управління патрульної поліції в Одеській області було надіслано повідомлення про те, що в матеріалах справи не виявилось вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №607918 від 06.03.2026 року відеозапису з ПВР 471494.

20.03.2026 року від Управління патрульної поліції в Одеській області до Пересипського районного суду м.Одеси засобами поштового зв`язку надійшов диск з відеозаписом (а.с.8).

При цьому, суддя ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.10.2024 року (по справі №120/12494/23), за яким формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх письмових запереченнях ОСОБА_1 вказує, що місце дорожньо-транспортної пригоди не залишала, що вказано у протоколі ЕПР1 №607918; вона сама викликала поліцію, що засвідчено зафіксованим викликом на номер 102, на підтвердження чого до заперечень додано скріншот викликів з мобільного телефону; зі схеми ДТП видно, що вказана особа не залишала місце такої пригоди, а проїхала далі по парковці, переплутавши педалі газ-тормоз, не маючи наміру покинути місце події, а також додала довідку з місця роботи і просила врахувати, що її робота пов`язана з переміщенням, а тому позбавлення права керування призведе до втрати єдиного джерела доходу.

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст.252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відтворений відеозапис обставин оформлення працівниками поліції матеріалів справи на місці дорожньо-транспортної події за участю ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, надання поліцейськими до суду доказів є виконанням покладеного на них обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів.

Разом із тим, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п.2.10а «Правил дорожнього руху», у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди.

У разі умисного переміщення транспортного засобу після зіткнення може розцінюватися як залишення місця пригоди, якщо це не було обумовлено необхідністю звільнення проїзної частини або іншими передбаченими законом обставинами.

Відтак, зі змісту наданого УПП в Одеській області відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , після першого зіткнення (з транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_2 ), яке здійснила рухаючись на транспортному засобі заднім ходом, змінила напрямок руху та продовжила керування транспортним засобом, внаслідок чого вчинила друге ДТП за участі іншого транспортного засобу. Така поведінка вказаної особи не відповідає обов`язку водія щодо негайної зупинки та фіксації обставин пригоди, а отже свідчить про порушення зазначеною особою вимог п.2.10а ПДР.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона викликала поліцію на місце пригоди, саме по собі не спростовує факту залишення нею місця події після зіткнення з першим транспортним засобом (номерний знак НОМЕР_2 ), адже подальший виклик поліції після другого зіткнення з іншим транспортним засобом є обов`язком водія після дорожньо-транспортної пригоди та не замінює обов`язку залишатися на місці першої пригоди.

До того ж, додані ОСОБА_1 до своїх письмових заперечень скріншот викликів та схема ДТП судом оцінюються критично, оскільки вони не засвідчені належним чином і не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні чинного законодавства. Крім того, навіть у разі їх врахування, вони не спростовують зафіксованих відеозаписом наслідків руху транспортного засобу після першого зіткнення.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності наміру залишити місце дорожньо-транспортної пригоди (зокрема, посилання на те, що вона переплутала педалі) не мають правового значення для кваліфікації дій за ст.122-4 КУпАП, оскільки визначальним у цьому випадку є факт умисного невиконання водієм обов`язку залишатися на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.122-4 КУпАП, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

В силу положень ст.ст.33 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення, суддя враховує ступінь вини та особу ОСОБА_1 , яка працює торгівельним представником медичних та фармацевтичних товарів у ТОВ «ОЛАЙНФАРМ-УКРАЇНА», характер та обставини інкримінованого останній адміністративного правопорушення, а також приймаючи до уваги мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до цієї особи можливим є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.1, 7, 9, 23, 27, 33, 122-4, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень.

На підставі ст.40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (00020, м.Київ, вул.Липська 18/5).

Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 , для відома до УПП в Одеській області ДПП Національної поліції України, а також надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов