Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 12 лютого 2026 р.
Справа: №523/25841/25
Суддя: Шурупов В. В.
Справа № 523/25841/25
Номер провадження 3/523/431/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2026 року м.Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю: секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з наданими до суду матеріалами справи, 14.11.2025 року о 10:58 годині, ОСОБА_1 , будучи постановами суддів від 14.10.2025 та 30.10.2025 року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно, керував транспортним засобом марки «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №28 по вул.Левадна в м.Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, що вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».
ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього 14.11.2025 року протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд справи в Пересипському районному суді м.Одеси, що засвідчено підписом вказаної особи у такому протоколі, а також належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повісткою (а.с.10), в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки до суду не повідомив та з будь-якими клопотаннями чи заявами, в тому числі й про відкладення судового засідання, до суду не звертався.
Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 до суду, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.130 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені необхідні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи обізнаним про складення відносно нього протоколу та про розгляд справи в суді, в судове засідання не з`явився, станом такого розгляду протягом достатнього тривалого періоду часу не цікавився, суддя оцінює таку поведінку вказаної особи, як обрана ним форма реалізації наданих за законом прав та небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції, що у свою чергу сприймається як спроба затягування такого розгляду і намагання ухилитись від відповідальності за вчинене та має ознаки зловживання зазначеною особою своїми правами.
Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Враховуючи принцип судочинства, який закріплений в практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді, при цьому в разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника та своїм правом на подачу до суду письмових пояснень чи заперечень по справі не скористався, суддя з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності вказаної особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суддя доходить наступних висновків.
За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.130 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №512695 від 14.11.2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- довідку УПП в Одеській області про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.3);
- довідку УПП в Одеській області про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (а.с.4);
- довідку УПП в Одеській області про належність транспортного засобу, згідно якої транспортний засіб «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_1 , не належить ОСОБА_1 (а.с.5);
- направлення ОСОБА_1 для огляду до медичного закладу на стан алкогольного сп`яніння, згідно з яким такий огляд не проводився (а.с.6);
- відеозапис з портативних відеореєстраторів працівників поліції на цифровому носії – ДВД-диску (а.с.7).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Положеннями частини 2 статті251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.3 ст.130 КУпАП,керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
За п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП полягає в тому, що порушник, який двічі піддавалася адміністративному стягненню за ст.130 цього ж Кодексу, повторно протягом року, має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, а особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.ст.251-252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №512695 від 14.11.2025 року, 14.11.2025 року о 10:58 годині, ОСОБА_1 , будучи постановами суддів від 14.10.2025 та 30.10.2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, керував транспортним засобом марки «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №28 по вул.Левадна в м.Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння, - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, що вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».
При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Під час дослідження доказів справи виявлено, що наявний в матеріалах справи диск з ПВР 471575, 475773 містить файл під назвою «ЕПР1 512695, ОСОБА_1 , ч.3ст. 130», який не відкривається та не відтворюється, у зв`язку з чим доступ до його змісту є неможливим.
За таких обставин, зазначений диск, на якому має бути відеозапис, не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є обов`язковими складовими об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З огляду на відсутність належних і допустимих доказів, зокрема неможливість відтворення наявного в справі відеозапису, суд позбавлений можливості об`єктивно перевірити обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та пересвідчитися у самому факті настання події, яка інкримінується ОСОБА_1 .
За таких умов неможливо достовірно встановити, чи мала місце подія адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, наведені обставини дають підстави для висновку суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування ним транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.
За ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Наведені обставини обумовлюють висновок судді про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, провина останнього не доведена належними та допустимими доказами, а відтак провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 130, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-284, 289 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: В.В. Шурупов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua