Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №369/5700/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5700/25

Провадження № 2/369/3542/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бень В.Е. звернулася до суду із позовом до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (далі - НАСК «ОРАНТА») про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 листопада 2024 року біля ТРЦ «Європарк» у с. Софіївська Борщагівка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок ДТП транспортний засіб FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав пошкодження правої сторони переднього бамперу, переднього правого крила, тому потребує ремонту та фарбування.

В момент ДТП транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , керував ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу його власником є ОСОБА_3 .

На місце ДТП учасниками було викликано поліцію. Винним у вказаному ДПТ визнав себе водій Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 . Транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 застрахований, відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.10.2024 № 224330944 у НАСК «ОРАНТА». За участю працівників поліції між водіями був складений європротокол та повідомлені відповідні страхові компанії.

Відповідно до проведеного огляду автомобіля FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 НАСК «ОРАНТА» вартість відновлювального ремонту складає 12 087,47 грн, які позивач отримав на свій картковий рахунок.

Але вказаних коштів не достатньо для відшкодування всіх збитків необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Позивач зазначає, що проведення відновлювальних ремонтних робіт пошкодженого в наслідок ДТП транспортного засобу FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до рахунку №КМдС-0023509 від 26.12.2024, становить 41 253,60 грн.

3 січня 2025 позивач направив відповідне письмове звернення до відповідача з проханням провести повний розрахунок для проведення відновлювального ремонту FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_3 . Проте, 27 січня 2025 позивач отримав відповідь від відповідача в якому останній відмовив у задоволенні вимоги позивача, посилаючись на відсутність підстав для проведення доплати.

На підставі наведеного представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 29 166,13 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

20 травня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Не погоджуючись з доводами, викладені у позовній заяві, відповідач вказав, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження здійсненням ним ремонту автомобіля на загальну суму 41 253,60 грн. Вважає, що оцінка пошкоджень, завданих автомобілю автомобіля FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , визначені відповідно до чинного законодавства і є правильними. Зважаючи на наявність звіту страхової компанії, відповідач не вбачає підстав для відшкодування витрати, які є зайвими. Зазначив, що на замовлення страховика було поведено експертно-товарознавче дослідження, відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №93-D/16/16 складене 07.12.2024 року, відповідно якого вартість відновлювального ремонту ЗТ «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 з врахування коефіцієнту фізичного зносу складає -13 587 грн 47 коп. За мінусом франшизи за договором 224330944 від 26.10.2024 року - 1500 грн, страхове відшкодування склало - 12 087 грн 47 коп., яке виплачене позивачеві в повній мірі, проти чого позивач не заперечує.

27 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

Дана відповідь на відзив обґрунтована тим, що Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований у НАСК «Оранта» та має страховий поліс ЕР224330944. Пошкодження FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 представник НАСК «Оранта» оцінив у 12 087,47 грн, які позивач отримав на свій картковий рахунок. Проте, така виплата не відповідає дійсній вартості відновлювального ремонту, про що позивач повідомив відповідача з наданням доказів. Для проведення відновлювальних ремонтних робіт позивач звернувся до ТОВ «ВІДІ КРАЙ МОТОРЗ» (офіційного ділеру FORD), де обслуговав свій транспортний засіб на постійній основі. Відповідно до рахунку №КМдС-0023509 від 26.12.2024, вартість відновлювального ремонту пошкодженого в наслідок ДТП транспортного засобу FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 41 253,60 грн.

Сума, яка необхідна для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, повністю покривається лімітом, встановленим нормативними документами відповідача та чинним законодавством. Оскільки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований відповідачем, то кошти необхідні позивачу на проведення відновленого ремонту транспортного засобу FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , підлягають стягненню саме з відповідача, відповідно до умов договору страхування. У відповідності до чинного законодавства відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу відповідно до полісу 224330944 повну суму відшкодування в розмірі 29 116,03 грн.

29 травня 2025 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно з яким представник відповідача зазначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Звернути увагу суду, що рахунки з СТО, не можуть братися до уваги адже, СТО не є суб`єктом оціночної діяльності.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Разом з тим представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача. Заявлені вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. При цьому, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо задоволення позову заперечила та просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

П. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст. ст.1187,1188 ЦК України.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2ст. 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до абз.2 п.12.1 ст. 12, п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, та майну третьої особи. Водночас страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.

Згідно з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст. 1194 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тому особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено, що 24 листопада 2024 року водій Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , біля ТРЦ «Європарк» у с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, під час зміни смуги, здійснив зіткнення з автомобілем FORD Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який рухався паралельно, в результаті чого транспортний засіб останнього отримав пошкодження.

На місце ДТП учасниками було викликано поліцію. Винним у вказаному ДПТ визнав себе водій Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 . За участю працівників поліції, між водіями був складений європротокол та повідомлені відповідні страхові компанії.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20).

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень ч. 2ст. 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

За змістом ст. ст.1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04 липня 2018 року дійшла висновку, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору

В порядку ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Позивач зазначає, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована в НАСК «ОРАНТА». На виконання умов договору, страховик сплатив страхове відшкодування в розмірі 12 087,47 грн. Дана обставина не заперечувалась відповідачем.

Згідно з частиною третьої статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79,80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Верховний суд у постанові №686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, де зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію - відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про страхування» ст.ст. 979,1166,1188,1192 ЦК України; ст.ст. 2,13,48,76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 29 166 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят шість) грн 13 коп.

Стягнути з НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ЄДРПОУ 00034186, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7д, корпус Г.

Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК