Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №522/23588/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 12 квітня 2026 р.

Справа: №522/23588/25

Суддя: Абухін Р. Д.

Справа № 522/23588/25

Провадження № 2/522/1936/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, по якому просить: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) придбане майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

та визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рамках поділу спільного сумісного майна право власності по частині вказаного майна.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь власністю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати.

Мотивує вимоги тим, що після розлучення позивач з колишньою дружиною не може дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної квартири. На даний час не має повного розуміння та погодження з приводу подальшого розпорядження майном, придбаним за час шлюбу. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не є власником цього об`єкта нерухомості та ця власність не зазначена як спільна сумісна, останній не може вплинути на ці процеси. У зв`язку із зазначеним звернувся до суду за захистом свого права та охоронюваного законом інтересу. Шлюбний договір або договір про поділ спільного майна подружжя – відповідач та позивач не укладали.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д..

Ухвалою від 28.10.2025 по справі відкрито провадження, встановлено загальний порядок розгляду справи.

02.02.2026 (06.02.2026), 03.04.2026 до суду надійшли заяви відповідачки в яких зазначає, що не заперечує проти задоволення вимог. Просить розглянути справу за ії відсутності та постановити судове рішення у підготовчому судовому засіданні.

08.04.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача

В поряду п.3 ч. 2 ст. 200 Цивільного кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 13.07.2013 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 881.

04.05.2022 року шлюб розірваний на підставі Заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, справа №344/44/22.

Після розірвання шлюбу у відповідачки змінено прізвище з ОСОБА_4 на дівочу – ОСОБА_5 .

У період перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі:

договору про пайову участь, серія та номер: 18/152-7, виданий: 01.09.2014, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГЛОРІ ПЛЮС»;

додаткової угоди, серія та номер: 1, виданий: 11.10.2017, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГЛОРІ ПЛЮС»;

додаткової угоди, серія та номер: 2, виданий: 18.06.2019, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГЛОРІ ПЛЮС»;

акту прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий: 18.06.2019, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГЛОРІ ПЛЮС»;

технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий: 09.07.2019, видавник: ТОВ «БТІ ГРУПП».

Договіру про пайову участь №18/152-7 від 0.09.2017 було укладено між ТОВ «Глорі ПЛЮС» в особі директора Ківана Руслана Аднановича та громадянкою ОСОБА_6 .

Згідно до додаткової угоди №1 від 11.10.2017, ТОВ «Глорі ПЛЮС» в особі директора Ківана Руслана Аднановича, громадянка ОСОБА_6 та громадянка ОСОБА_7 (надалі – сторони), за домовленістю сторін всі права та обов`язки по Договору про пайову участь №18/152-7 від 0.09.2017 переходять до ОСОБА_7 .

Згідно до додаткової угоди №2 від 18.06.2019, громадянка ОСОБА_7 та громадянка ОСОБА_8 (надалі – сторони), за домовленістю сторін всі права та обов`язки по Договору про пайову участь №18/152-7 від 0.09.2017 переходять до ОСОБА_8 .

18.06.2019 між ТОВ «Глорі ПЛЮС» в особі директора Цвік С.М. та громадянкою ОСОБА_8 підписано акт приймання-передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Цієї ж датою видана довідка від ТОВ «Глорі ПЛЮС» про виконання фінансових зобов`язань відповідно до Договору про пайову участь №18/152-7 від 0.09.2017 – у повному обсязі.

19.08.2019 зареєстровано право власності за вищевказаною квартирою за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, квартира за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частина 3 статті 368 ЦК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Враховуючи, що об`єкти нерухомості було набуті в період шлюбу за спільні кошти, що визнали в ході розгляду справи учасники справи, то майно є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Частина 1 статті 69 СК України передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В порядку ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ППВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач визнав позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в рамках поділу майна подружжя право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 в рамках поділу майна подружжя право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 7570 гривень 00 копійок, сплачений відповідно до квитанції від 23.10.2025, копія якої міститься у матеріалах справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22.04.2026.

Суддя Р. Д. Абухін

13.04.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua