Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №363/929/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"21" квітня 2026 р. Справа № 363/929/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було визначено суддю Рукас О.В.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 за №580824 від 01.02.2026 року вбачається, що 01.02.2026 року близько 16 год. 12 хв. в с. Лебедівка на дорозі Вишгорорд – Ровжі, 22 км., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки BMW, д/н НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки AUDI, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (б) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У судове засідання з`явився ОСОБА_1 , будучи повідомленим про права та обов`язки надав суду пояснення в яких вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не визнав та прохав суд закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Свої заперечення проти притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 обґрунтував наступними доводами.

01.02.2026 року приблизно о 16 год він керував автомобілем марки BMW д/н НОМЕР_1 у сел. Лебедівка Вишгородського району та перебував на замерзлій водоймі Київського водосховища. Він керуючи автомобілем рухався по льоду прямо, вдовж берега по накатаній ділянці. Попереду перпендикулярно йому рухався автомобіль AUDI, д/н НОМЕР_2 який рухався по колу, а потім почав «дрифтувати». На момент дрифту відстань між автомобілями складала близько 50 м. та було слизько. Коли він побачив, що автомобіль AUDI, д/н НОМЕР_2 пішов в неконтрольований занос, намагаючись уникнути зіткнення, він натиснув на гальмо, вивернув кермо вправо і автомобіль понесло. В цей час автомобіль AUDI вдарив його задньою частиною в передню частину його автомобіля. Суду зазначив, що вважає, що причиною ДТП стали дії іншого водія ОСОБА_2 .

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Устенко І.О. в судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при цьому посилався на висновок інженерно-транспортної експертизи № 14 від 25.03.2026 року, виконаний на замовлення ОСОБА_1 , яким встановлено, що саме дії водія ОСОБА_2 який керував автомобілем AUDI, д/н НОМЕР_2 , знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Також зазначив, що ДТП сталося на кризі Київського водосховища, оскільки ОСОБА_2 нехтуючи загальними правилами поведінки, здійснював ДРИФТ (штучний боковий юз автомобіля) по крижаному покриттю ставлячи під небезпеку як своє життя, так і життя пасажирів та пішоходів, інших водіїв, що також виїхали на кригу. ДРИФТ не заборонений ПДР України, під час штучного ДРИФТУ водій змінює напрямок руху та повинен виконувати вимоги п. 2.3 (б) та п. 10.1 ПДР України, чого не було зроблено водієм ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не мав жодної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 .

Також в судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Устенко І.О. прохав суд не розглядати його клопотання про проведення автотехнічної експертизи, оскільки він від нього відмовляється.

В судовому засіданні інший учасник ДТП водій - ОСОБА_2 суду повідомив, що 01.02.2026 року приблизно о 16 годині він керуючи автомобілем AUDI, д/н НОМЕР_2 , перебував на крижаному покритті Київського водосховища у сел. Лебедівка Вишгородського району, та катав дітей. При цьому він рухався з невеликою швидкістю по колу. Він бачив, на відстані, близько 50 метрів, інший автомобіль BMW, д/н НОМЕР_1 , який дрифтував по снігу. Під час маневру автомобіль BMW занесло. З метою уникнення зіткнення з цим автомобілем, він додав швидкості та викрутив кермо вліво, однак зіткнення не вдалося уникнути. Після удару автомобіль віднесло вперед. Після приїзду працівників поліції, було складено протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 та його.

Вважає винним у ДТП, що сталося також ОСОБА_1 , що підтверджується наданими письмовими поясненнями останнього на місці пригоди, де він зазначив, що він також маневрував на крижаному покритті Київського водосховища, що привело до зіткнення їх транспортних засобів. Крім того, на місці ДТП ОСОБА_1 не заперечував та визнав свою провину.

Зазначив, що відеозапис, який долучено до матеріалів справи надано ним особисто поліції на підтвердження своїх показів. На відео чітко видно що автомобіль BMW, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 знаходився в неконтрольованому заносі.

В судовому засіданні представник іншого учасника ДТП ОСОБА_2 - адвокат Мамчик Д.О. зауважив, що факт заносу автомобіля BMW є прямим підтвердженням втрати контролю над автомобілем водієм ОСОБА_1 , тому на його думку небезпеку для руху створив саме він. Складена працівниками поліції та надана суду схема ДТП підтверджує, що автомобілі знаходяться під кутом до берегової лінії. Розташування транспортних засобів та характер пошкоджень (передня частина BMW та задня/бокова Audi) свідчать про те, що саме динамічний занос BMW призвів до контакту з Audi.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Аналіз диспозиції ст. 124 КУпАП дає можливість зробити висновок, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, має матеріальний склад, тобто є закінченим з моменту настання суспільно-шкідливих наслідків. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення передбачає обов`язкову сукупну наявність суспільно-шкідливого діяння у виді порушення вимог ПДР України, а також суспільно-шкідливих наслідків, які перелічені у диспозиції ст. 124 КУпАП та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з суспільно-шкідливим діянням.

З урахуванням вищевикладеного суд звертає увагу, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП може бути правомірним результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення тоді і лише тоді, коли в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення на основі достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів можна зробити категоричні висновки щодо порушення ОСОБА_1 конкретних вимог ПДР України, що з необхідністю та виключною послідовністю призвело до настання суспільно-шкідливого наслідку, передбаченого у диспозиції ст. 124 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 слідує, що суть інкримінованого правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 2.3 б ПДР України, до призвело до зіткнення транспортних засобів та отримання ними механічних пошкоджень.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року за №1306. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.3.б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діянням водія транспортного засобу у вигляді порушення тих чи інших вимог ПДР України та наслідками, що настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, порушення водієм правил дорожнього руху не тільки зумовлює, а безпосередньо спричиняє настання наслідків, передбачених у ст. 124 КУпАП, зокрема, пошкодження майна чи інших транспортних засобів.

На основі цього суд приходить до висновку, що наявність обопільної вини водіїв транспортних засобів у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може мати місце лише у випадку, коли дії у вигляді порушення ПДР України як з боку першого водія, так і з боку другого водія, перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали (пошкодження транспортних засобів). Лише за таких умов можливе притягнення до відповідальності двох водіїв за фактом однієї і тієї ж дорожньо-транспортної пригоди.

На основі цього суд також звертає увагу, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у даному випадку можливо тоді і лише тоді, коли на основі беззаперечних належних, допустимих доказів буде встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 Б ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки AUDI, д/н НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №580824 від 01.02.2026 року слідує, що 01.02.2026 року близько 16 год. 12 хв. в с. Лебедівка по вул. Вишгорорд – Ровжі, 22 км., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки BMW, д/н НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки AUDI, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3 (б) ПДР України.

У протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також зі змісту протоколу слідує факт роз`яснення процесуальних прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі.

Вказаний протокол підписано особою, що його склала та самим ОСОБА_1 та у відповідній графі протоколу ОСОБА_1 власноруч вказав, що з протоколом про адміністративне правопорушення згоден.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП та Інструкції №1376.

Крім того, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за № 580824 від 01.02.2026 року, також підтверджується наступними доказами дослідженими судом, а саме:

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580809 від 01.02.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 порушив п. 2.3.б ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП;

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.02.2026 року, яку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали та жодних зауважень не зазначили;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.02.2026 року наданими одразу після події, відповідно до яких 01.02.2026 року перебуваючи на льодовій поверхні Київського водосховища, він керував автомобілем BMW, д/н НОМЕР_1 . Під час маневру автомобіль занесло і в цей час на шляху заносу з`явився автомобіль AUDI, д/н НОМЕР_2 , який розвернуло і він зупинився на його шляху, що і призвело до зіткнення. ОСОБА_1 зазначив, що обидва автомобілі здійснювали маневр, після якого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01.02.2026 року наданими одразу після події, відповідно до яких 01.02.2026 року перебуваючи на льодовій поверхні Київського водосховища, він керував автомобілем AUDI, д/н НОМЕР_2 , їхав по колу, розвертався та в цей час автомобіль BMW, д/н НОМЕР_1 в`їхав в задню частину його автомобіля;

- письмовими поясненнями інспектора СРПП ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Клименка Юрія Сергійовича, який зазначив, що 01.02.2026 року працюючи у складі зміни №12 отримав виклик чергового ГУНП про ДТП в с. Лебедівка на Київському водосховищі. Прибувши на виклик було встановлено, що відбулося зіткнення автомобілів AUDI під керуванням ОСОБА_2 та BMW під керуванням ОСОБА_1 . Дані транспортні засоби перебували одночасно в русі на Київському водосховищі коли відбулося зіткнення. ОСОБА_3 було надано відеозапис пригоди, з якого працівниками поліції було встановлено, що жоден з учасників не вжив заходів та не стежив за дорожньою обстановкою, згідно п. 2.3.б ПДР України для уникнення зіткнення;

- письмовими поясненнями інспектора Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Собка Сергія Миколайовича, який вказав, що 01.02.2026 року працюючи у складі зміни №12 було отримано виклик чергового ГУНП про ДТП в с. Лебедівка на Київському водосховищі. Прибувши на виклик встановлено, що відбулося зіткнення автомобілів AUDI під керуванням ОСОБА_2 та BMW під керуванням ОСОБА_1 , які маневрували по Київському водосховищу. Опитавши двох учасників даної події та переглянувши відеозапис з відеореєстратора було складено два протоколи про адміністративні правопорушення на обох водіїв. Дані учасники перебували в русі на замерзлій поверхні водосховища «Київське море»;

- посвідчення водія ОСОБА_1 серії № НОМЕР_3 ;

- витягом з ІПС МВС України щодо ОСОБА_1 ;

- відеозаписом, на якому зафіксовано подію ДТП від 01.02.2026 року, на якому автомобілі BMW та ОСОБА_4 здійснювали маневри руху по льодовій поверхні, не врахували дорожню обстановку, не забезпечили безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

За клопотанням захисника ОСОБА_1 – адвоката Устенко І.О. до матеріалів справи додано фото пошкоджених автомобілів та висновок експерта за №14 від 25.03.2026 року.

Дослідивши докази по справі, суд зауважує, що ОСОБА_1 мав змогу виразити свою незгоду з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та засвідчити письмово про це під час складання протоколу, однак цим правом не скористався та підписав протокол, надав письмові пояснення, підписав схему ДТП, і в цих документах не зазначав, що не згоден з їх обставинами та не вчиняв ДТП.

Суд зауважує, що на учасників руху поширюються вимоги Правил дорожнього руху України, оскільки фактично відбувався рух транспортних засобів по льодовій поверхні водосховища, і незалежно від стану покриття або відсутності розмітки вони зобов`язані дотримуватися ПДР та забезпечувати безпечний рух.

Щодо посилання захисника ОСОБА_1 – адвоката Устенка І.О. на висновок експерта № 14 від 25 березня 2026 року, складений судовим експертом ОСОБА_5 , за результатами інженерно-транспортної експертизи суд зазначає наступне.

Згідно результатів висновку експерта, в даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність вимогам п.п. 2.3.б, 10.1, 10.11 Правил дорожнього руху, в діях водія автомобіля AUDI д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, коли в діях водія BMW д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 немає підстав технічного характеру, вбачати невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи суд має вирішити: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона відповідальності. Зазначенні питання під час розгляду справи суд має вирішувати з аналізу наявних по справі доказів, у відповідності до статті 252 КУпАП. Тобто усі кваліфікуючі ознаки правопорушення, як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони мають доводитися певними доказами та мати своє відображення у певних документах, які складаються на місці вчинення правопорушення із дотриманням вимог відповідних інструкції.

Необхідно врахувати, що відповідно до статей 251 та 252 КУпАП доказами у справах про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність події правопорушення та винуватість особи. Суд оцінює ці докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

При цьому висновок експерта є лише одним із видів доказів і не має наперед установленої сили. Висновок про неможливість категоричного встановлення механізму ДТП означає лише обмеженість експертного дослідження через неповноту вихідних даних, але не виключає права суду самостійно оцінити інші докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, схему місця події, пояснення водіїв та свідків, фотоматеріали тощо.

Крім цього, експерт, виконуючи свої функції, здійснює дослідження на підставі вихідних даних, наданих органом, який призначив експертизу. Такими вихідними даними у справах про ДТП, як правило, є: протокол про адміністративне правопорушення, схема місця події, пояснення учасників, фотоматеріали тощо. Тобто, зазначені документи для експерта виступають інформаційною базою для проведення розрахунків і формулювання висновків.

Разом з цим, ці самі документи є доказами у справі, які суд повинен оцінювати у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, відповідно до вимог статей 251 і 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, сам лише факт зазначення експертом про можливе порушення з боку ОСОБА_2 та відсутність порушень з боку ОСОБА_1 не створює для суду обов`язку визнавати винним лише ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП, суд зобов`язаний з`ясувати обставини справи всебічно, повно й об`єктивно, на підставі сукупності доказів, одним із яких є, але не обмежуючись, висновок експерта.

Посилання ОСОБА_1 на те, що причиною ДТП стали саме дії ОСОБА_2 , суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються схемою місця ДТП, письмовими поясненнями іншого учасника ОСОБА_2 , та поясненнями наданими останнім в судовому засіданні, письмовими поясненнями працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, відеозаписом події.

Суд звертає увагу, що уважність та адекватне реагування на зміну дорожньої обстановки є основою забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки своєчасне виявлення небезпеки дозволяє водієві прийняти правильне рішення для об`їзду або зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу.

Сам по собі факт перебування на льодовій поверхні водосховища не звільняє водія від обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху та діяти з урахуванням дорожньої обстановки, тому в даному випадку на водія ОСОБА_1 поширюються вимоги ПДР України, оскільки фактично відбувався рух транспортних засобів по льодовій поверхні водосховища, і незалежно від стану покриття або відсутності розмітки він повинен був дотримуватися ПДР України та забезпечувати безпечний рух.

Таким чином, вина ОСОБА_1 в порушенні ним п. 2.3. (б) ПДР України підтверджується зазначеними та дослідженими судом доказами. Суд зазначає, що ним повно, всебічно, об`єктивно й неупереджено досліджено письмові матеріали, надані уповноваженим правоохоронним органом, які зібрані й задокументовані органом Національної поліції без участі суду.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин вчинення правопорушення, суддя вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, стягується на користь держави судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 34, 35, 40-1, 124, 254-256, 283, 284 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя О.В. Рукас