Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №507/833/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/833/26

Провадження № 1-кп/507/37/2026

Номер рядка звіту 69

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 рокуселище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні приміщенні суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження за № 12026167180000042, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2026 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тобол Ранановського району Кустанської області Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому звані «солдат», судимого 03 березня 2026 року вироком Любашівського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, звільненого від відбування покарання згідно ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

про обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому звані «солдат», 03 січня 2026 року приблизно о 21 год 00 хв, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проходячи поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , діючи на підставі раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне проникнення до іншого володіння, а саме приміщення літньої кухні, який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог статті ЗО Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи, за відсутності вищевказаного власника домоволодіння, без дозволу та всупереч його волі, незаконно проник через неогороджене подвір`я на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та підійшовши до дверей приміщення літньої кухні, що знаходиться за вищевказаною адресою, належного ОСОБА_4 , переконавшись у відсутності власника, знявши за допомогою сили рук незачинений металевий замок, відчинив вхідні двері вказаного приміщення літньої кухні та незаконно проник в середину, чим порушив право на недоторканість до іншого володіння особи.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Крім того, діючи повторно, 28 лютого 2026 року приблизно о 20 год 00 хв, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проходячи поблизу приміщення під назвою магазин «Продтовари», що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , діючи на підставі раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне проникнення до іншого володіння, а саме приміщення під назвою магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог статті ЗО Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи, за відсутності вищевказаного власника домоволодіння, без дозволу та всупереч його волі, незаконно проник через неогороджену територію приміщення під назвою магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та підійшовши до вікна зазначеного приміщення, що знаходиться за вищевказаною адресою, належного ОСОБА_5 , переконавшись у відсутності власника, відчинив незачинене вікно приміщення та незаконно проник в середину, чим порушив право на недоторканість до іншого володіння особи.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , складену в присутності захисника ОСОБА_6 , в якій він зазначає, що свою вину у вчиненні кримінальних проступків беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акту надано письмову заяву потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , згідно яких вони не заперечують проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, заяву потерпілої про згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого та потерпілої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали обвинувального акту та зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 , у скоєні інкримінованого кримінального проступку повністю доведена.

Дії ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень суд кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, за місцем проживання характеризується негативно, проживає одиноко, судимий 03 березня 2026 року вироком Любашівського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, звільнений від відбування покарання згідно ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, на обліку в лікарня-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, також суд враховує пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд згідно ст.66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

За таких обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 03 березня 2026 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Дані кримінальні правопорушення ОСОБА_3 вчинив 03 січня 2026 року та 28 лютого 2026 року, тобто до ухвалення вироку Любашівським районним судом Одеської області 03 березня 2026 року, а тому остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за ч.4 ст. 70 КК України.

Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК. Постанова ОП ККС від 23.09.2019 у справі № 199/1496/17 (провадження № 51-2631кмо19).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_3 не обирався. Клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили від прокурора не надходило.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 місяців.

На підставі ч.1 та ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання за вироком Любашівського районного суду Одеської області від 03 березня 2026 року призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст.76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду області через Любашівський районний суд Одеської області з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1