Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №139/86/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/86/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кагляк С.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Солоненка Б.М.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Мельник Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що сторони з 19.01.2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 16.05.2022 року, що набрало законної сили 16.06.2022 року. Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення спільного проживання дитина залишилась проживати разом із батьком та перебуває на його утриманні з травня 2021 року. Позивач забезпечує належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, належним чином виконує батьківські обов`язки. Відповідачка з дитиною не проживає, участі у її вихованні та утриманні не бере, не піклується про стан її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Згідно з висновком органу опіки та піклування, є доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини. З урахуванням викладеного, позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі, залучено до участі в справі орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області. Підготовче засідання призначено на 10.03.2026 року.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 31.03.2026 року.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування у Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради інформації щодо звернень сторін із заявами до служби. У зв`язку з необхідністю отримання витребуваних доказів у справі було оголошено перерву до 16.04.2026.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Солоненко Б.М. позовні вимоги підтримали за обставин викладених у позові, просили задовольнити.

Позивач суду додатково пояснив, що до народження дитини вони з відповідачкою проживали однією сім`єю. Після народження дитини офіційно зареєстрували шлюб. Догляд за дитиною відповідачка здійснювала нетривалий час, через місяць після народження перестала годувати дитину груддю, почала курити та періодично вживати алкогольні напої. Через ревнощі відповідачки вони припинили жити разом. У 2022 році йому зателефонували працівники служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради та повідомили про те, що відповідачка закрилася в приміщенні квартири з дитиною та нікого не допускає, після чого він забрав дитину до себе. З тих пір дитина проживає разом з ним та його батьками. Відповідачка участі у належному вихованні та утриманні дитини не бере, відвідує нерегулярно, іноді перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, приносить дитині солодощі, але систематичного піклування не здійснює. Були випадки коли відповідачка приходила провідати дитину в нетверезому стані, вчиняла конфлікти, також був випадок коли вона намагалася забрати дитину з закладу дошкільної освіти, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він звертався до служби у справах дітей із відповідною заявою, однак поведінка відповідачки не змінилася. Вказав, що відповідачка не бере участі у житті дитини, не відвідує батьківські збори та святкові заходи, спілкується з дитиною епізодично, нетривалий час. Раніше донька постійно питала за маму, раділа її приходам, а зараз інтерес до матері зменшився.

Відповідачка в судовому засіданні вказала, що погоджується на пропозицію позивача, однак прямо позов не визнала. При цьому суду пояснила, що бере участь у вихованні дитини, підтримує з нею постійний зв`язок, спілкується, дарує подарунки, намагається проводити з нею час у вихідні дні, зокрема прогулюється та відвідує магазини. Зазначила, що зустрічається з дитиною приблизно раз на тиждень, переважно за місцем проживання позивача. Також пояснила, що раніше мали місце перешкоди у спілкуванні з дитиною з боку позивача, зокрема він не відповідав на телефонні дзвінки або був відсутній за місцем проживання разом з дитиною. Щодо обставин, викладених позивачем, зазначила, що вживає лише слабоалкогольні напої, заперечуючи зловживання алкоголем. Вказала, що дитина проживає з батьком, оскільки він забрав її, мотивуючи це питанням безпеки. Повідомила, що періодично відвідує заклад дошкільної освіти, знайома з вихователями та мала випадки, коли забирала дитину із садка. Раніше позивач забороняв вихователям віддавати їй дитину. Також зазначила, що надає дитині матеріальну допомогу за можливості. Пояснила, що на даний час не працює, хоча формально перебуває у трудових відносинах, раніше працювала за кордоном. Крім того, повідомила, що перебуває на обліку та декілька разів проходила лікування у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, у зв`язку із чим їй іноді складно дотримуватися належного режиму дня. За її словами дитина позитивно до неї ставиться, радіє зустрічам, підтримує емоційний зв`язок, а після звернення позивача до суду їх спілкування стало більш регулярним.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Мельник Н.А. у судовому засіданні пояснила, що знає сторони близько п`яти років у зв`язку з виконанням службових обов`язків у службі у справах дітей. Зазначила, що раніше до служби надходило повідомлення про те, що відповідачка перебуває з дитиною у квартирі та не допускає сторонніх осіб. У зв`язку з цим працівниками служби було здійснено виїзд, а також повідомлено батька дитини, після чого дитина залишилася проживати разом із батьком. Вказала, що протягом 2023-2024 років позивач звертався до служби з приводу неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків. Відповідачка викликалася до служби, з нею проводилися профілактичні бесіди, роз`яснювалися її права та обов`язки як матері. Разом з тим зазначила, що поведінка відповідачки істотно не змінилася, мали місце випадки неадекватної поведінки, а також перебування у стані алкогольного сп`яніння. При цьому офіційних звернень відповідачки щодо визначення способу участі у вихованні дитини до служби не надходило.

Представник також пояснила, що під час підготовки висновку органу опіки та піклування з дитиною проводилася бесіда, під час якої дитина висловлювала бажання спілкуватися з матір`ю. Водночас, випадків безпосереднього негативного впливу відповідачки на дитину не встановлено, однак з урахуванням сукупності обставин, зокрема систематичного неналежного виконання батьківських обов`язків, відсутності належної участі у вихованні дитини та невжиття заходів для налагодження відносин дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, який вона у судовому засіданні підтримує.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновкупро відмову у задоволенні позову за наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , батьками якої записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16).

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2022 року у справі №139/166/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 19 січня 2021 року, розірвано (а.с.18–20).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/019398267 від 29.12.2025 та №2026/000447384 від 11.01.2026, зареєстрованим місцем проживання позивача та малолітньої ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 (а.с.13,17).

Разом з тим, згідно з актом про встановлення факту проживання від 25.12.2025 року та довідкою Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області №34 від 09.01.2026 року, ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 разом із батьками та малолітньою дочкою ОСОБА_1 (а.с.14,15).

Актом обстеження умов проживання від 27.01.2026 року встановлено, що за місцем фактичного проживання позивача створені належні умови для виховання та розвитку дитини: житло забезпечене необхідною побутовою технікою, дитина має окреме місце для сну, відпочинку та ігор, забезпечена необхідними речами та іграшками (а.с.35).

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї щодо позивача встановлено, що сім`я перебуває у задовільному соціально-побутовому становищі, складні життєві обставини відсутні, батько належним чином виконує батьківські обов`язки, забезпечує належний догляд, виховання та розвиток дитини.

Позивач за місцем проживання та попередньої роботи характеризується позитивно (а.с.23,24), до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває (а.с.31). Також встановлено, що він має у власності квартиру у м. Вінниці, яку здає в оренду, що підтверджується договором оренди від 28.08.2025 року (а.с.25–30).

Відповідачка відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2026/001360261 від 27.01.2026 та довідки №330 від 27.01.2026 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_4 (а.с.49,50).

Згідно з актом обстеження умов проживання відповідачки встановлено, що за місцем її проживання створені належні побутові умови для проживання та розвитку дитини, у тому числі облаштовано окрему кімнату для дитини (а.с.51).

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї щодо відповідачки встановлено, що складні життєві обставини відсутні, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для виконання нею батьківських обов`язків.

Із довідки директора закладу дошкільної освіти №2 «Сонечко» №61 від 22.12.2025 року вбачається, що малолітня ОСОБА_1 відвідує зазначений заклад дошкільної освіти, при цьому батько систематично забезпечує її відвідування, бере участь у виховному процесі та цікавиться розвитком дитини. Водночас мати участі у вихованні дитини не бере, заходи у закладі не відвідує, успіхами дитини не цікавиться, жодного разу не приводила дитину до закладу, а також приходила за дитиною лише декілька разів, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (а.с.21).

З інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мурованокуриловецької селищної ради» №20 від 09.01.2026 року вбачається, що дитина перебуває під наглядом лікаря-педіатра з народження, при цьому переважно всі відвідування лікаря здійснювалися разом із батьком, який виконував рекомендації лікаря щодо профілактичних оглядів, щеплень та лікування. Мати брала участь у відвідуванні лікаря лише двічі та фактично не брала участі у спілкуванні з медичними працівниками (а.с.22).

З матеріалів, витребуваних судом зі служби у справах дітей, встановлено, що 06.02.2024 року позивач звертався до служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради із заявою про сприяння у виконанні відповідачкою батьківських обов`язків. У зверненні він зазначав, що відповідачка перебуває на обліку у психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, зловживає алкогольними напоями, рідко відвідує дитину та перебуває у стані сп`яніння, у зв`язку з чим належним чином не виконує свої батьківські обов`язки.

За результатами розгляду зазначеного звернення службою у справах дітей з відповідачкою проводилась профілактична робота, про що складено відповідний акт від 01.03.2023 року, однак належних змін у її поведінці не відбулося.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області №14 від 29 січня 2026 року, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилався на те, що остання ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, не цікавиться життям доньки, не забезпечує її матеріально, не бере участі у вихованні, не піклується про стан її здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

Тобто правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначив саме п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо.

З наданої суду виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради» №5680 від 20.02.2026 року вбачається, що відповідачка перебувала на стаціонарному лікуванні у психіатричному відділенні з 05.04.2024 по 22.04.2024 із діагнозом: параноїдна шизофренія, а також має супутній розлад, пов`язаний із вживанням алкоголю. Хворіє на психічне захворювання з 2015 року, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка, зокрема у 2019 та 2021 роках, із встановленим діагнозом параноїдна шизофренія (а.с.110-111).

З наданих суду матеріалів убачається, що поведінка відповідачки є нестабільною та не завжди послідовною, однак відсутні докази її повного та свідомого усунення від виконання обов`язків щодо дитини.

Із пояснень сторін та представника служби у справах дітей, наданих у судовому засіданні, встановлено, що відповідачка не є повністю усуненою від участі у вихованні дитини: підтримує з нею контакт, періодично зустрічається та проводить час разом, що свідчить про збереження сімейних зв`язків та інтересу до дитини.

Надані медичні матеріали свідчать про наявність у відповідачки хронічного психічного захворювання та супутнього розладу, що об`єктивно впливає на її поведінку та здатність належним чином реалізовувати батьківські обов`язки, однак самі по собі не підтверджують наявності свідомого ухилення від їх виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків зумовлене не її свідомим ухиленням від їх виконання, а станом здоров`я, який об`єктивно обмежує її можливість належним чином здійснювати батьківські обов`язки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав», не допускається позбавлення батьківських прав особи, яка не виконує свої обов`язки внаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім випадків хронічного алкоголізму чи наркоманії).

Суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету від 29.01.2026 №14, про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки при його складанні не було повною мірою з`ясовано всі істотні обставини справи.

Зазначений висновок не містить належного аналізу причин неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків, не встановлює наявності винної поведінки матері, не оцінює вплив стану її здоров`я на здатність виконувати такі обов`язки, а також не містить достатнього обґрунтування того, що позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини.

Отже, вказаний висновок не є достатньо обґрунтованим та не містить переконливих доводів про свідоме та умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Доводи позивача фактично зводяться до тверджень про окремі випадки перебування відповідачки у стані алкогольного сп`яніння під час її контактів із дитиною. Водночас зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про їх систематичний характер або дозволяли дійти висновку про наявність у відповідачки хронічного алкоголізму у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправну поведінку матері щодо дитини або про її негативний чи шкідливий вплив на неї. Водночас позбавлення дитини сімейного зв`язку з матір`ю може негативно вплинути на її емоційний стан, розвиток та процес формування особистості.

Як вбачається з пояснень представника органу опіки та піклування, наданих у судовому засіданні під час спілкування з дитиною встановлено, що вона висловлює бажання підтримувати контакт та спілкуватися з матір`ю, що свідчить про наявність між ними емоційного зв`язку.

Оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав є крайнім заходом, який у даному випадку не відповідає принципу пропорційності та найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона, покладається на цю сторону. Проте позивачем не доведено наявності сукупності обставин, які б свідчили про свідоме, винне та систематичне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

За таких обставин підстави для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 164-166, 171 Сімейного Кодексу України, Постановою № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-268, 273ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 45, с-ще Муровані Курилівці, Могилів-Подільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04325974.

Повне рішення складено 21.04.2026.

Суддя: Коломійцева В.І.