Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №134/655/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/655/26

1-кп/134/69/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025190000019 від 07.03.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бандурове Гайворонського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 06 березня 2026 року орієнтовно о 13 год. 45 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого побутового конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання негативних наслідків, взявши до рук металевий ручний ліхтарик, наніс ним ОСОБА_4 один удар в ділянку правого вуха, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді рваної рани правої вушної раковини, які згідно з висновком експерта № 011 від 24 березня 2026 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та його захисник надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Обвинувачений просить призначити покарання у виді штрафу.

До обвинувального акта також додано письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 , у якій вона вказала, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Просить не застосовувати до обвинуваченого суворе покарання.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в межах санкції частини статті, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам кримінального провадження.

Суддя